Рішення № 58264514, 07.06.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1786/16-ц

Провадження № 2/487/1308/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016 м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.,

при секретарі - ІГНАТЬЄВІ А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Друга миколаївська державна нотаріальна контра у Миколаївській області, про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва із вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його матір ОСОБА_2. Після смерті матері відкрилась спадщина на належну їй земельну ділянку площею 1456 квадратних метри з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області 22.08.2012 року було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі його звернення у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу (державного акту). З огляду на викладене позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1456 квадратних метри, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради, у судове засідання не з'явися, надавши суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника Миколаївської міської ради, відповідно до якої просив прийняти рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Представник Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, надавши засічену копію спадкової справи №248/2012 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 (НОМЕР_2), у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали страви, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона, згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі за текстом - лист ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року), при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положеньЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України, в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 22.09.2006 року, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, згідно ст. 126 ЗК України, і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У пункті 3.5 листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року зазначено, що спори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягаютьвиправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 22.09.2006 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Судом встановлено, що 22.09.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1

Крім того, 22.09.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1456 квадратних метри, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з наступним описом меж: від А до Б - АДРЕСА_1; від Б до В - земельна ділянка АДРЕСА_2 від В до Г - земельна ділянка АДРЕСА_3; від Г до Д - земельна ділянка АДРЕСА_4 від Д до Е - земельна ділянка АДРЕСА_5; від Е до Ж - земельна ділянка АДРЕСА_6 від Ж до А - земельна ділянка АДРЕСА_7

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 (1/2), ОСОБА_4 (1/4), ОСОБА_5 (1/4) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 04.05.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №010600100419. Кадастровий номер НОМЕР_1. Цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Договір купівлі - продажу земельної ділянки від 22.09.2006 року був внесений державним нотаріусом в Держаний реєстр правочинів 22.09.2006 року за реєстровим номером №1588910 і саме з цього часу у ОСОБА_2 виникло право власності на спірну земельну ділянку. Отримання Державного акту на землю є необхідною умовою для виникнення права власності на земельну ділянку у разі первинного набуття права власності особою на цю ділянку на підставі рішення про передачу особі безоплатно у приватну власність земельної ділянки із земель державної власності. Після цього земельна ділянка набуває статусу земель приватної власності. В подальшому відчуження такої земельної ділянки без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; що і відбулося в даному випадку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 померла.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 Другою миколаївською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №248/2012 року, за даними якої син померлої - позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Даний спадкоємець від права на спадкування не усувався, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування не змінювалась. Інші особи з заявами про прийняття спадщини згідно матеріалів спадкової справи до нотаріуса не звертались.

22.08.2012 року Другою миколаївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 на житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами, який розташований: АДРЕСА_1.

Разом з цим, 22.08.2012 року постановою державного нотаріусу Другої миколаївської державною нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю державного акту на земельну ділянку, виданого саме на ім'я ОСОБА_2

З огляду на викладене, оскільки спадкодавець ОСОБА_2, якою за життя було у встановленому законом порядку на підставі цивільно-правової угоди (договору купівлі-продажу) набуто право власності на земельку ділянку, померла, а позивач, як спадкоємиць першої черги, звернувся з заявою про прийняття спадщини у строки та порядок, визначені чинним законодавством України, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності наземельну ділянку площею 1456 квадратних метри, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 120, 125, 126 ЗК України (в редакції 31.03.2006 року), ст. ст. 1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності наземельну ділянку площею 1456 квадратних метри, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: А.О. ТЕМНІКОВА