Рішення № 58263136, 08.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 320/9409/15-ц Головуючий у 1 інстанції Міщенко Т.М.

Номер провадження 22-ц/778/2290/16 Суддя-доповідач Краснокутська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: Головуючого: Краснокутської О.М.,

Суддів: Сапун О.А., Пільщик Л.В.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маттіол» про визнання договору найму укладеним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнила, до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ТОВ «Маттіол» про визнання договору найму укладеним.

В позовній заяві позивачка зазначала, що вона та ОСОБА_4 є власниками гуртожитку по АДРЕСА_1. В кімнаті № 45 вказаного гуртожитку, мешкає відповідач ОСОБА_2, який не сплачує орендну плату за користування житлом.

Відповідно до вимог ст.ст. 641, 642, 643 ЦК України укладення договору найму є обов'язковим для сторін, тому відповідачу була направлена пропозиція про укладення договору найму приміщення та примірники договору найму на кімнату № 45 вказаного гуртожитку. Крім того, вони передавалися через коменданта гуртожитку ОСОБА_5, про що комендант написала пояснення, однак відповідач відмовився від отримання договору.

Відмова наймача від укладення договору найму в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 158, 159, 162 ЖК УРСР.

На підставі викладеного позивачка просила суд визнати укладеним договір найму житлового приміщення по користуванню кімнатою № 45 у гуртожитку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за змістом, наведеним позивачкою, що відповідає типовому договору та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано укладеним договір найму житлового приміщення по користуванню кімнатою № 45 у гуртожитку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно з типовим договором найму житлового приміщення та стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з»явився третя особа ОСОБА_4,який одночасно є представником позивачки ОСОБА_3

Інші учасники не з»явились.Повідомлені про час і місце розгляду справи,що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення повісток. Про причини своєї неявки до суду не заявили.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивачки,який є у справі третьою особою, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За вимогами ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом вимог ст.. 214ч.1 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 є власницею гуртожитку по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 мешкає в даному гуртожитку, ухиляється від укладення договору найму, не сплачує орендну плату; Відповідачу була направлена пропозиція про укладення договору найму приміщення та примірники договору найму на кімнату № 45 за адресою: АДРЕСА_1 Запорізької області. Вказані документи передавалися відповідачу також через коменданта гуртожитку ОСОБА_5, однак відповідач відмовився від укладання договору.

Судова колегія вважає,що висновки суду в оскаржуваному рішенні не відповідають здобутим у справі доказам, вимогам процесуального і матеріального законів,а тому рішення є незаконним і необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 Запорізької області на підставі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 07.06.2006 року, зі змінами від 29.01.2008 року на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на нерухоме майно,відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно,із якого вбачається,що форма власності на будівлю гуртожитку є приватною (а.с. 22-24).

В даному гуртожитку у кімнаті № 45 зареєстрований та мешкає відповідач ОСОБА_2

Право особи на користування житловим приміщенням у гуртожитку може виникнути як із житлових правовідносин,тобто з підстав,передбачених статтею 128 ЖК Української РСР та Положенням про гуртожитки,затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку,будівництва та житлово-комунального господарства України №854 від 27.04.2015року(Далі- Положеня),так і з цивільно-правових угод,однією з яких є договір оренди житлового приміщення.

Згідно з вимогами ст..810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату .

Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.

До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 3 Положення про гуртожитки,затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку,будівництва та житлово-комунального господарства України №854 від 27.04.2015року дія цього Положення поширюється на гуртожитки для проживання робітників,службовців,студентів,учнів,інших громадян у період роботи або навчання.

Дія цього Положення поширюється також на спеціальні гуртожитки,які використовуються для тимчасового проживання осіб,які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов,або жила площа яких тимчасово заселена,чи яким повернути колишнє жиде приміщення немає можливості,та осіб,які потребують медичної допомоги у зв»язку із захворюванням на туберкульоз.

За п. 8 розд.1,п.1розд.П, п.1 розд,Ш зазначеного Положення надання жилої площі, вселення до гуртожитку і користування гуртожитком здійснюється відповідно до поядку,передбаченому статтями 128,129,130 Житлового Кодексу Української РСР.

Таким чином , оскільки гуртожиток,у якому зареєстрований і проживає відповідач ОСОБА_2 не є об»єктом державної або комунальної власності , а є об»єктом приватної власності ,до правовідносин між позивачкою і відповідачем у даному спорі належить застосовувати положення Цивільного Кодексу України, а саме - ст..ст. 627,638 ,810,812 ЦК України, а не Положення про гуртожитки.

Згідно зі ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У порушення ч. 3 ст. 10 ,ст.60 ЦПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог .

Як на підставу своїх позовних вимог про визнання договору найму житлового приміщення укладеним , позивачка посилалась на те,що відповідачу була направлена пропозиція про укладення договору найму приміщення та примірник договору найму,який відповідає Типовому Положенню про соціальний гуртожиток для осіб,які потребують соціального захисту,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №783 від 30 травня 2007 року.

Між тим із наданих позивачкою доказів на підтвердження цих обставин- ксерокопії пояснення невстановленої особи,яке адресовано також невідомій особі(а.с.17), списку -відомості вручення повідомлень про необхідність укладення договору найму(а.с.13) вбачається,що відповідачу ОСОБА_2 надавалось лише повідомлення про необхідність укладення договору найму і вимога щодо оплати ним житла і комунальних послуг і надання ним документів щодо його вселення.

Докази щодо вручення відповідачу проекту договору оренди житлового приміщення з усіма істотним умовами,які йому були запропоновані власником гуртожитку і які є необхідними для укладення договору у відповідності до вимог ст.. 638, ст.ст. 810,812 ЦК України ,зокрема щодо найменування житлового приміщення,яке передається в оренду- номер, площа, кількість кімнат житлового приміщення,загальний розмір оплати за це приміщення з встановленими власником тарифами, або про відмову отримати цей договір суд не надані.

Проект договору найму житлового приміщення,що міститься в матеріалах справи(а.с.7-8)і який судом визнаний укладеним, не відповідає зазначеним вимогам закону,оскільки не містить у собі зазначених істотних умов.

Крім того безпідставними є посилання позивача на обов»язок відповідача укласти Типовий договір на підставі Положення про соціальний гуртожиток,оскільки гуртожиток,що належить позивачці на праві приватної власності , за своїм статусом не є соціальним ,який згідно з Типовим положенням про соціальний гуртожиток для осіб,які потребують соціального захисту,затвердженим постановою КМУ №783 від 30 травня 2007 року, створюється органами місцевого самоврядування та перебуває у комунальній власності територіальних громад сіл,селищ і міст.

Згідно з вимогами ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Із позовних вимог ОСОБА_3 про визнання укладеним договору найму житлового приміщення вбачається,що відповідач ухиляється від укладення такого договору,не здійснює оплату за житло,а із здобутих доказів видно,що фактично конкретної пропозиції про укладення договору найму ОСОБА_6 позивачем не надавалось і відповіді про прийняття пропозиції від нього до позивача не надходило, тому вважати договір укладеним підстав немає.

Таким чином суд першої інстанції всупереч вимогам ст.. 212,213,214 ЦПК України , розглядаючи даний спір,не взяв до уваги зазначені обставини, вимоги закону,що регулюють дані правовідносини,не надав належної оцінки доказам у справі,здійснив висновки,які суперечать здобутим доказам,вимогам закону ,внаслідок чого неправильно вирішив спір, постановив незаконне і необґрунтоване рішення,яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволені позову з наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року у цій справі скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ТОВ «Маттіол» про визнання договору найму укладеним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: