Ухвала суду № 58263020, 08.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 316/1607/15-ц Головуючий у 1 інстанції Курач І.В.

Номер провадження 22-ц/778/2635/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_2,

Суддів: Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

21 липня 2015 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві позивач зазначав, що 30.10.2008р. між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2789-029/08Р, на суму 60562,00 грн., зі сплатою 20,49 % річних з кінцевим терміном повернення до 30 жовтня 2015 року.

Всупереч умовам кредитного договору позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував кредит. Станом на 28 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає 212508,43 грн., яка складається з: 51113,00 грн. заборгованість за кредитом, 52070,07 грн. заборгованість по процентам, 53819,68 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 55505,68 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 212508,43 грн. та витрати по сплати судового збору у розмірі 2125,08 грн.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 2789-029/08Р від 30 жовтня 2008 року в розмірі 94795,58 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 947,95 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 94795,58 грн., у тому числі: 28838,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 31399,95 грн. заборгованість по процентам, 18306,22 грн. заборгованість по пені щодо сплати процентів, 16251,41 грн. заборгованість по пені щодо сплати відсотків, суд першої інстанції виходив із того, що умовами кредитного договору передбачений обовязок позичальника щомісячно погашати кредит і відсотки, тому з урахуванням положень ст.ст. 261, 530, 631 ЦК України, на користь кредитора підлягає стягненню та частина кредиту, що підлягала сплаті разом з нарахованими процентами, в межах позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи, здобутими доказами і відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що між АКБ «Правекс-Банк», яке було перейменовано на ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитним договір № 2789-029/08Р. (а.с. 9-14, 29-30).

Згідно з приписом ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику у національній валюті на загальну суму 60562,00 грн. у строк з 30 жовтня 2008 року по 30 жовтня 2015 року зі сплатою 20,49 % річних. (а.с. 9).

Відповідач в свою чергу зобовязався здійснювати своєчасно погашення частини кредиту відповідно до Графіку, що є невідємним Додатком № 1 до кредитного договору. (а.с. 15-16).

Всупереч умовам кредитного договору позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував кредит, станом на 28 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає 212508,43 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 6-8),яка не оспорена відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції .

Із розрахунку заборгованості (а.с. 6-8) видно, що відповідач останній платіж на погашення боргу за кредитним договором сплатив 10 червня 2010 року, має прострочений кредит, право на стягнення якого у позивача настало з червня 2010 року з урахуванням здійснення відповідачем дій з визнання боргу до 10 червня 2010 року.

Згідно умов кредитного договору кредит наданий позичальнику строком до 30.10.2015 року.

Із матеріалів справи видно, що з позовом до суду позивач звернувся 14 липня 2015 року, про що свідчить штемпель на поштовому конверті (а.с. 35), з пропуском позовної давності, передбаченої ст.ст. 257, 258 ЦК України, щодо платежів за тілом кредиту і процентів,які відповідач повинен був здійснити до липня 2012 року, а також з пропуском строку в один рік для стягнення неустойки.

Відповідач просив застосувати позовну давність.

Зважаючи на те, що до суду з позовом про захист свого порушеного права позивач звернувся 14 липня 2015 року, суд першої інстанції правильно з урахуванням вимог ст.ст. 261, 530 ЦК України, вважаючи кредитний договір таким, що діє, стягнув з відповідача суму боргу 94795,58 грн. в межах позовної давності за три роки до звернення з позовом до суду і щодо стягнення неустойки за один рік.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом надана неналежна оцінка доказам і здійснені неправильні висновки, а саме те,що суд невірно застосував строки позовної давності, спростовуються наведеними вище матеріалами справи.

Посилання на п.9.2 кредитного договору є неспроможними,оскільки умовами зазначеного пункту договору передбачено припинення строку користування кредитом за наявності письмового повідомлення банком позичальника про це,однак відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надані докази про направлення йому банком такого повідомлення .

Інші доводи є несуттєвими, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування або зміни рішення суду.

Судом повно і всебічно зясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають встановленим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені,застосовані віро, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: