Вирок № 58258511, 13.06.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Клименко А. М..

Справа № 644/7898/15-к

Провадження № 1-кп/644/57/16

13.06.2016

Справа № 644/7898/15-к

1-кп/644/57/16

ВИРОК

Іменем України

13 червня 2016 року.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Клименка А.М.,

при секретарі - Литвиненко А.Л.,

за участі:

прокурора - Калмикова О.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12015220530001938 від 11 липня 2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прип'ять Київської області, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2015 року приблизно о 13 годині ОСОБА_3, знаходячись біля будинку № 5 по вулиці Ростовській в м. Харкові, в процесі конфлікту з раніше не знайомим йому ОСОБА_1, який стався на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в голову, чим заподіяв йому легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу на голові, який, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1790-С/15 від 13 липня 2015 року, за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Внаслідок нанесеного в голову ОСОБА_1 удару його тілу було придано прискорення, яке призвело до падіння ОСОБА_1 на землю. При цьому ОСОБА_3 не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити. Внаслідок необережних дій ОСОБА_3 і падіння ОСОБА_1, останньому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми лівого гомілковостопного суглоба з косим переломом зовнішньої гомілки зліва, закритим переломом задньої гомілки з наявністю підвивиху в гомілковостопному суглобі, розриву дистального міжберцового синдесмозу зліва, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1790-С/15 від 13 липня 2015 року, за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений у вчинені інкримінованого йому злочину винним себе не визнав і пояснив, шо 10 липня 2015 року, серед дня, він зі своїми батьками, жінкою та двома малолітніми дітьми гуляв у дворі сусіднього будинку № 5 по вул. Ростовській в м. Харкові. Діти попросили абрикос, він заліз на дерево, яке росло біля під'їзду будинку, натрусив абрикос, спустився на землю, зібрав дві жмені абрикос, віддав їх дітям і вони пішли далі. Щоб хтось йому при цьому робив зауваження він не чув, оскільки на ньому були вдягнені навушники, і він слухав музику за допомогою плеєра. На зустріч їм йшов раніше йому не знайомий ОСОБА_1, який, коли наблизився до них, почав лаятися брутальною лайкою. ОСОБА_1 спочатку підійшов до його батька, потім до нього, але між ними стала мати, потім знову - до батька, а потім побіг до нього. При цьому ОСОБА_1 ненавмисно зачепив його трирічного сина, який від цього впав на землю, і тоді, захищаючи свою сім'ю від нападу ОСОБА_1, він вдарив його рукою в обличчя, ОСОБА_1 від удару впав, але майже зразу, приблизно за 10 секунд, підвівся і пішов додому, а він з сім'єю також пішов гуляти далі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його вина у його вчиненні повністю доведена всіма зібраними у кримінальному провадженні і дослідженими під час судового провадження доказами, а саме…

Показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив суду, що він проживає в квартирі АДРЕСА_2. Його квартира розташована на першому поверсі багатоквартирного будинку. Під вікнами квартири росте посаджений ним 23 роки тому абрикос, який він увесь цей час доглядав. 10 липня 2015 року близько 13 години побачив, як раніше не знайомий йому ОСОБА_3 заліз на цей абрикос і почав його трусити, а батьки і дружина ОСОБА_3 збирати абрикоси що падали на землю. При цьому в них вже були дві досить великі сумки і декілька пакетів, наповнених абрикосами, що свідчило про те, що вони збирали абрикоси зовсім не на прохання дітей. Він узяв пластмасове відро і вийшов на вулицю, де зустрівся з ОСОБА_3 та його сім'єю, висловив ним своє невдоволення їх діями і запропонував повернути йому абрикоси, які вони зібрали з дерева під його вікнами. У відповідь ОСОБА_3 почав знущатися з нього, вимагати доказів того, що саме він саджав цей абрикос та документів, які б це підтвердили, а коли він нахилився, щоб подивитися що знаходиться в пакеті, який тримав батько ОСОБА_3, то ОСОБА_3 вдарив його кулаком руки в голову, справа наліво у область лоба, внаслідок чого його розвернуло вбік і він впав на землю. Після падіння відразу відчув сильний тупий біль в лівій нозі і зойкнув, але ОСОБА_3 та члени його сім'ї на це уваги не звернули і пішли. Нога майже зразу сильно розпухла. Він ледве підвівся і попрямував до дому, але дорогою зустрів дільничного інспектора міліції, який допоміг йому дійти до 7-го під'їзду, де розташований опорний пункт міліції, звідкіля він зателефонував своєму зятю. Приблизно через годину зять машиною відвіз його до Четвертої Харківської міської лікарні, де його оглянули і встановили крововилив на обличчі. До травматолога була велика черга, тому вони поїхали до Харківської травматологічної лікарні, де в нього виявили перелом лівої гомілкової кістки і надали медичну допомогу. Під час конфлікту з ОСОБА_3 він його дитину не чіпляв і ніхто з дітей не падав. Коли він підійшов до батька ОСОБА_3 діти були на 2 метри позаду дорослих. Нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 він також не лаявся.

Показаннями свідка ОСОБА_4, який пояснив суду, що в той день він разом зі своєю дружиною, сином - ОСОБА_3, невісткою та онуками гуляв у дворі багатоквартирного будинку, а потім усі разом вони пішли збирати абрикоси до дерев, які росли з зовнішньої сторони цього будинку. Син - ОСОБА_3 заліз на дерево, яке росло під вікнами будинку, і натрусив абрикос, які вони зібрали. З одного з вікон їм зробили якесь зауваження, але що саме сказали, він не чув. Коли вони зайшли за ріг будинку, то з арки будинку їм на зустріч вийшов раніше не знайомий ОСОБА_1, який тримав у руці пластикове відро і почав вимагати від них віддати зібрані абрикоси. ОСОБА_1 став хапатися за кульки, які вони тримали в руках. При цьому він ненавмисно зачепив дитину, і син вдарив ОСОБА_1 правою рукою в обличчя, від чого ОСОБА_1 послизнувся на гравії, яким була посипана доріжка, і впав на землю на правий бік, а вони пішли далі. Майже зразу потерпілий сів на землі, а приблизно через 2 - 4 хвилини підвівся і жваво побіг назад у арку будинку.

Показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила суду, що в той день зі своїм чоловіком - ОСОБА_3, дітьми, свекром та свекровою вони гуляли за багатоквартирними будинками. Діти збирали абрикоси. ОСОБА_3 заліз на дерево і натрусив абрикос. Вони їх зібрали. В цей час хтось з вікна будинку спитав: «А мені вистачить?». Вона відповіла: «Вистачить». Коли вони пішли вздовж будинку їм на зустріч вибіг раніше їм не знайомий ОСОБА_1 і спробував забрати у свекра пакет з абрикосами. Свекрова його відштовхнула. ОСОБА_1 спробував забрати і в неї пакет, але і вона його відштовхнула. ОСОБА_1 кинувся до її чоловіка ОСОБА_3, схопив його за ліву руку, в якій той тримав пакет. Чоловік вдарив ОСОБА_6 правою рукою в обличчя, під око. Від отриманого удару ОСОБА_1 зробив два кроки назад і впав на спину. При цьому потерпілий закричав, пролежав 5 - 7 секунд, схопився і побіг повз них назад у арку між домами. При цьому він не кульгав і прокричав їм, що ще їм всім покаже.

Показаннями свідка ОСОБА_7, яка пояснила суду, що в той день разом зі своїм чоловіком, сином - ОСОБА_3, невісткою та онуками гуляла на вулиці. Було жарко, діти почали збирати абрикоси під деревами, що росли під вікнами багатоквартирного будинку. Хтось з будинку спитав в них: «А мені щось залишиться?». На прохання дитини син - ОСОБА_3 заліз на дерево і натрусив абрикос. Вони зібрали абрикоси і пішли. На зустріч їм з арки між будинками вибіг раніше їм не знайомий ОСОБА_1, який тримав в руках відро. ОСОБА_1 схопився за пакет з абрикосами, який тримав її чоловік, а вона його відштовхнула. Він кинувся до сина, почав тягнути до себе пакет, який той тримав у руці, але вона його знову відштовхнула. Що хотів ОСОБА_1 - вона не зрозуміла. ОСОБА_1 штовхнув дитину, кричав, що хоче подратися, схопив і потягнув сина за плече, сказав: «Давай відійдемо, поб'ємося», схопив сина рукою за футболку, хотів його вдарити іншою рукою, а син не став чекати і вдарив ОСОБА_1 рукою в обличчя. Від удару ОСОБА_1 зробив декілька кроків назад, послизнувся і впав на спину, але майже відразу підвівся і побіг від них у другий під'їзд цього будинку. Пробігаючи повз них він щось кричав і висловлював погрози на їх адресу. Коли ОСОБА_1 впав, то він не кричав, свідомості не втрачав.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив суду, що спостерігав зазначений конфлікт з вікна своєї квартири і бачив, як ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інші сварилися між собою, потім ОСОБА_1 впав на землю, пролежав на землі 2 секунди, підвівся, підняв своє відро і швидко, трохи кульгаючи, пішов. ОСОБА_3 знаходився від нього на відстані 2 - 3 метри.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив суду, що працює дільничним інспектором поліції, і у зазначений час вийшов з приміщення підрайону поліції на вулицю і побачив ОСОБА_1, який шукав дільничного інспектора поліції. Він спитав у ОСОБА_1 що сталося, і ОСОБА_1 повідомив, що його побили. Вони разом зайшли у приміщення підрайону поліції. Він запропонував ОСОБА_1 викликати «Швидку», але він відмовився, а також відмовився писати заяву про злочин і пішов. Протягом усього часу перебування у приміщенні підрайону поліції ОСОБА_1 з кимось розмовляв по мобільному телефону. На обличчі, під оком, у ОСОБА_1 було почервоніння. ОСОБА_1 розповів, що в під час конфлікту з приводу абрикос невідомий вдарив його в обличчя, від чого він впав. ОСОБА_1 кульгав, показував йому ногу, але він не лікар і нічого не побачив. До приміщення підрайону, яке розташовано на першому поверсі будинку, ОСОБА_1 піднявся самостійно.

Показаннями свідка ОСОБА_10, який пояснив суду, що працює лікарем ортопедом-травматологом у Харківській обласній клінічній травматологічній лікарні. Потерпілий ОСОБА_1 є його тестем. В зазначений день ОСОБА_1 зателефонував йому і повідомив, що його побили, вдарили в голову і пошкодили суглоб на нозі. Він приїхав, оглянув ОСОБА_1 і зрозумів, що у того пошкоджений гомілково - ступневий суглоб. Він відвіз ОСОБА_1 до ХМКЛШМНД ім. проф. Мещанінова, де його оглянули, встановили забій м'яких тканин голови, зробили рентген і встановили перелом зовнішньої гомілки, розрив зв'язки та дістальноміжгомілкового з'єднання. Оскільки до лікаря - травматолога і на рентген були великі черги, нога у ОСОБА_1 боліла і почала набрякати, а він сам є фахівцем у цій галузі, то вони поїхали до нього на роботу у Харківську обласну клінічну травматологічну лікарню, де він вправив ОСОБА_1 вивих і наклав гіпс, після чого було зроблено контрольний знімок. Зі свого досвіду роботи йому відомо, що за таких тілесних ушкоджень людина може протягом певного часу самостійно рухатися на певні відстані. Отримати такі переломи з вивихом та розривом зв'язок цілком можливо в разі, якщо людину вдарили коли він спирався на праву ногу.

Крім вищенаведених доказів вина обвинуваченого у вчиненні злочину також підтверджується письмовими доказами та показами експерта, а саме…

Протоколом впізнання від 22 липня 2015 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав по фотографії обвинуваченого ОСОБА_3, який 10 липня 2015 року заподіяв йому тілесні ушкодження (а.с. 64-66).

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1, під час проведення якого на місці вчинення злочину потерпілий розповів та показав яким чином обвинувачений заподіяв йому тілесні ушкодження (а.с. 67-70).

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 та фототаблицею до нього, під час проведення якого обвинувачений розповів та за допомогою статиста показав як і куди ним був нанесений удар потерпілому ОСОБА_1 (а.с. 71 - 75).

Висновком судово-медичної експертизи № 1790-С/15 від 13 липня 2015 року, згідно якого, у відповідності до відомостей з медичної документації та консультативного висновку консультанта-рентгенолога, у потерпілого ОСОБА_1 встановлені: закрита тупа травма лівого гомілковостопного суглоба з косим переломом зовнішньої гомілки зліва, закритим переломом задньої гомілки з наявністю підвивиху в гомілковостопному суглобі, розривом дистального міжберцового синдесмозу зліва; крововилив на голові, які виникли від дії тупих твердих предметів і могли бути заподіяні у строк, вказаний потерпілим. За ступенем тяжкості закрита тупа травма лівого гомілковостопного суглобу - це середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я (а.с. 78, 79).

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 1962-С/15 від 22 липня 2015 року, відповідно до якого встановлений у потерпілого ОСОБА_1 крововилив - це легке тілесне ушкодження. Обставини, на які посилається потерпілий ОСОБА_1 під час проведення з ним слідчого експерименту, загалом не входять в протиріччя з об'єктивними судово-медичними даними в частині способу і механізму заподіяння йому тілесних ушкоджень (а.с. 80, 81).

Показаннями допитаного в судовому засіданні в якості експерта лікаря-рентгенолога ОСОБА_11, який пояснив суду, що ним було надано консультативний висновок судово-медичному експерту ОСОБА_12 при наданні останнім висновку щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому ОСОБА_6 Додатково вивчивши в судовому засіданні рентгенівські знімки лівого гомілковостопного суглоба потерпілого ОСОБА_6 від 10 липня 2015 року, 20 липня 2015 року, 14 вересня 2015 року і 21 грудня 2015 року експерт однозначно підтвердив свій висновок про наявність у потерпілого перелому зовнішньої гомілки зліва зі зміщенням та перелому задньої гомілки зліва з наявністю підвивиху в міжберцовому суглобі. Також експерт зазначив, що усі 10-ть рентгенівських знімків, наданих йому для вивчення в судовому засіданні, належать одній людині, а саме: потерпілому ОСОБА_1, підтверджують наявність у потерпілого двох переломів гомілки лівої ноги зі зміщенням і підвивихом та ілюструють процес їх лікування у часі.

Оцінивши зібрані під час кримінального провадження і досліджені в судовому провадженні докази, суд вважає, що дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ст. 128 КК України, як необережне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Показання матері обвинуваченого - свідка ОСОБА_7 про те, що потерпілий ОСОБА_1 пропонував її сину побитися і намагався його вдарити, жодними іншими доказами не підтверджуються, входять в протиріччя з показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_1 і самого обвинуваченого ОСОБА_3, а тому суд оцінює їх як не об'єктивні і до уваги не приймає.

Суд не може прийняти до уваги ствердження обвинуваченого та його захисника про те, що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні обвинуваченим, який перебував у стані необхідної оборони, оскільки жодних умисних протиправних насильницьких дій у відношенні обвинуваченого чи членів його сім'ї ОСОБА_1 не вчинив і жодної загрози їх життю та здоров'ю не створював.

Також суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на заподіяння ним потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень в стані афекту, викликаного тим, що потерпілий ОСОБА_1 необережно зачепив його малолітню дитину, від чого вона впала на землю, оскільки з показань усіх допитаних в судовому засіданні свідків, які були безпосередніми очевидцями події, та пояснень самого обвинуваченого вбачається, що на момент нанесення ним удару кулаком в голову потерпілому фізичний стан обвинуваченого жодним чином не свідчив про знаходження його у стані афекту, а саме: обвинувачений повністю пам'ятає усі обставини і вчинені ним дії, як до нанесення удару, так і безпосередньо після цього; протягом усього часу розгляду справи стосовно цих обставин надавав суду послідовні, стабільні та зв'язані показання; після нанесення удару потерпілому зовнішній вигляд обвинуваченого жодним чином не свідчив про перебування його у вкрай збудженому стані; усі його дії під час вчинення злочину були послідовними, виваженими і цілком розумними, що у своїй сукупності виключає наявність у обвинуваченого на момент вчинення злочину будь-якого афектованого стану.

Посилання обвинуваченого та його захисника на відсутність доказів належності досліджених судово - медичним експертом та консультантом - рентгенологом десяти рентгенівських знімків саме потерпілому ОСОБА_1, суд вважає повністю безпідставним, оскільки зазначені знімки були зроблені у трьох різних лікарських закладах, а саме: перші два знімки від 10 липня 2015 року - у КЗОЗ ХМКЛШМНД ім. проф. Мещанінова, наступні шість знімків від 10 липня 2015 року, 20 липня 2015 року і 14 вересня 2015 року - у КЗОЗ Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня, і останні два знімки від 21 грудня 2015 року - у КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 9», належать одній людині і ілюструють процес загоювання отриманих потерпілим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у часі. Посилання захисника на можливість переклеювання бирок на зазначених рентгенівських знімках, що містять відомості про час та місце їх виготовлення та особу хворого, нічим іншим, ніж не підтвердженою жодними належними і допустимими доказами вигадкою сторони захисту, суд не вважає і тому до уваги його не приймає.

При призначенні обвинуваченому міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, конкретні обставини його вчинення і відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не знаходиться, має постійне місце проживання.

Обставин, які б пом'якшували і обтяжували покарання, що призначається обвинуваченому, у кримінальному провадженні не вбачається.

Суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також з метою запобігання можливості вчинення ним нових злочинів, йому слід призначити покарання у вигляді обмеження волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого на його користь у відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди 5000 грн. і моральної шкоди 30000 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині відшкодування матеріальної шкоди позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних доказів в підтвердження її розміру і понесених потерпілим витрат на лікування суду не надано; в частині відшкодування моральної шкоди позов задоволенню підлягає, оскільки внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілий морально і фізично страждав, тривалий час знаходився на лікуванні і був позбавлений можливості рухатися та самостійно себе обслуговувати, потребував постійної сторонньої допомоги, внаслідок чого життєвий уклад потерпілого та усієї його сім'ї був суттєво ускладнений, відновлення попереднього фізичного та психічного стану вимагало від потерпілого та його родини несення додаткових матеріальних витрат та моральних зусиль, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає цілком обґрунтованим стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому за вчинення злочину покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_3 на його користь у відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди - 30000 грн. В частині відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди в розмірі 5000 грн. в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (отримувач коштів: УДКСУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код 37999701, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31214206700009, КБК 22030001) судовий збір за цивільним позовом в розмірі 551 грн. 20 коп.

Строк відбування ОСОБА_3 призначеного покарання рахувати з дня його прибуття в установу Кримінально-виконавчої служби для відбування покарання.

Копію вироку вручити прокурору, захиснику і обвинуваченому негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд.

Суддя: А.М. Клименко