Рішення № 5825745, 04.02.2008, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-266-1/08

№2-3300-1/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2008 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого Морозова М.О. при секретарях Костюк Ю.В., Захарченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини Т 0710, Військової частини Т 0100 про зобов'язання видати належні для отримання за нормами забезпечення предмети речового майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації замість належних до видачі за нормами речового забезпечення предметів речового майна на день відкомандирування до Державної спеціальної служби транспорту в розмірі 2132 грн.74 коп. При цьому посилається на те, що він з серпня 1982 р. по вересень 2004 р. проходив військову службу на посадах офіцерського складу в Збройних Силах України і наказом Міністра оборони України від 21.09.2004 р. №655 був звільнений з посади заступника начальника відділу (оперативних чергових)-оперативного чергового штабу Головного управління залізничних військ Міністерства оборони України та направлений для проходження військової служби до Державної спеціальної служби транспорту з виключенням із списків особового складу Збройних Сил України. Він має право на отримання грошової компенсації замість речового майна-всього за 53 предмета 24 найменувань на загальну суму 2132 грн.74 коп., бо за період проходження військової служби на посадах офіцерського складу не був забезпечений в повному обсязі речовим майном відповідно до встановлених норм забезпечення. На його неодноразові звернення виплатити належну суму компенсації він отримав відмову. Діями відповідача порушені його права щодо соціального захисту його як громадянина, виконання цивільного обов'язку щодо передачі йому майна у власність або заміни грошовою компенсацією.

В судовому засіданні ОСОБА_1 змінив предмет позову і просить суд зобов'язати Міністерство оборони України видати йому відповідно до антропометричних даних належні для отримання за нормами забезпечення предмети речового майна згідно довідки-розрахунку від 10.06.2005 р. №5.

Представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 Представники відповідача Міністерства оборони України позов не визнали і пояснили суду, що питання щодо грошової компенсації чи забезпечення речовим майном повинна вирішувати військова частина, де проходить службу позивач по справі, крім того, при передачі Залізничних військ із Міністерства оборони України до Міністерства транспорту та зв'язку України в акті передачі кредиторська заборгованість по компенсації щодо речового майна не відображена, а отже не існувала, а майно, яке було у наявності у військових частинах, які перейшли у підпорядкування до Міністерства транспорту та зв'язку України, передано у рахунок заборгованості перед військовослужбовцями. До того ж, 17.02.2000 р. був прийнятий Закон України "Про деякі заходи економії бюджетних коштів", який призупинив дію п.2 ст.9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині грошової компенсації замість речового майна. Законами України „Про Державний бюджет" в період з 2001 р. по 2007 р. витрати на грошову компенсацію замість речового майна звільненим в запас або відставку військовослужбовцям не передбачені і Міністерству оборони України кошти на зазначені

цілі не виділяються, речового майна на забезпечення ОСОБА_1 по встановленим нормам за період з 1998 р. у Міністерстві оборони України не має.

Представники притягнутих до участі в справі в якості співвідповідачів Військової частини Т 0710 Міністерства транспорту та зв'язку України, Військової частини Т 0100 Міністерства транспорту та зв'язку України позов не визнали та пояснили суду, що позивачу речове майно, яким він повинен бути забезпечений за попереднім місцем проходження військової служби, повинно забезпечити Міністерство оборони України, оскільки вказане міністерство не здійснило видачу речового майна чи компенсацію позивачу замість належного для отримання за нормами забезпечення предметів речового майна під час його звільнення з військової служби з залізничних військ Міністерства оборони України. Військові частини Т 0710, Т 0100 не є правонаступниками будь-якої військової частини залізничних військ МО України. Діючим законодавством України передбачено, що зобов'язання щодо погашення заборгованості за неотримане речове майно покладається виключного на Міністерство оборони України. Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 1982 р. по вересень 2004 р. проходив військову службу на посадах офіцерського складу в Збройних Силах України і наказом Міністра оборони України від 21.09.2004 р. №655 був звільнений з посади заступника начальника відділу (оперативних чергових)-оперативного чергового штабу Головного управління залізничних військ Міністерства оборони України та направлений для проходження військової служби до Державної спеціальної служби транспорту з виключенням із списків особового складу Збройних Сил України. За період проходження військової служби на посадах офіцерського складу в Збройних Силах України він не був забезпечений в повному обсязі речовим майном відповідно до встановлених Норм забезпечення військовослужбовців речовим майном у мирний час, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. №1135. При звільненні з лав Збройних Сил України і направлення на військову службу до нового місця служби ОСОБА_1 речове майно чи грошову компенсацію замість речового майна, що підлягало видачі в кількості 53 предметів на загальну суму 2132 грн.74 коп. не одержав через відмову відповідача по справі Міністерства оборони України (а.с.3, 6-9). У відповідності до ч2 ст.16 Закону України "Про Збройні Сили України " військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави, зокрема продовольчого та речового забезпечення у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням характеру і умов службової діяльності. Таке ж право на одержання продовольчих пайків та речового майна передбачено і ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п.2 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань речовим майном у мирний час, затвердженого постановою KMУкраїни від 22.07.1998 р. №1135, метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, тканинах, нагрудних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарчому та спортивному майні, що дає змогу створити умови для виконання ними завдань бойової та спеціальної підготовки.

Відповідно до п.15 вказаного Положення речове майно особистого користування особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, видається у власність.

Відповідно до п.20 вказаного Положення офіцерському складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, у разі відкомандирування для подальшого проходження служби із Збройних Сил України... видається усе речове майно, яке належить до видачі за строками носіння на день відкомандирування.

Суд критично відноситься до заперечень представника відповідача Міністерства оборони України про неможливість видачі речового майна ОСОБА_1 по причині законодавчої заборони здійснювати таку видачу, так як згідно п.2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 p., який вступив в дію з 11.03.2000 p., було призупинено дію ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна за винятком відповідних категорій військовослужбовців, а не видачі саме речового майна-одежі, взуття, головних уборів тощо.

Законами України „Про Державний бюджет України" в період з 2001 р. по 2007 р. не передбачались витрати на грошову компенсацію замість речового майна звільненим у запас або відставку військовослужбовцям, але заборони на видачу речового майна не існувало.

З вищевказаного випливає, що відповідно до вищевказаних Законів України військовослужбовці, й зокрема, ОСОБА_1, мали право на одержання речового майна, тому позовні вимоги підлягають задоволенню і відповідач зобов'язаний буде видати належне ОСОБА_1 речове майно, як вказано в довідці-розрахунку від 10.06.2005 р. №5. Це майно складається з 53 предметів 24 найменувань-відповідно до Норм №2 забезпечення військовослужбовців речовим майном у мирний час, затверджених постановою KMУкраїни від 22 липня 1998 р. №1135, а саме: пальто зимове-1 штуку, плащ демісезонний-1 штуку, куртку польову утеплену-1 штуку, кітель і штани шерстяні п/в-1 комплект, штани шерстяні повсякденні-1 штуку, куртку і штани шерстяні-1 комплект, кашкет польовий-1 штуку, кашкет шерстяний о/с-2 штуки, берет суконний-2 штуки, плащ-накидка з чохлом-1 комплект, джемпер-1 штуку, сорочку верхню-3 штуки, краватку-6 штук, білизну натільну о/с-6 комплектів, шкарпетки літні-6 пар, рукавички трикотажні-2 пари, напівчоботи хромові утеплені-3 пари, напівчеревики хромові-1 пару, спорядження о/с-1 штуку, сумку польову о/с-1 штуку, кашне-3 штуки, шапку з овчини-2 штуки, білизну теплу о/с -2 комплекти, шкарпетки зимові-4 пари (а.с.5). Суд критично оцінює посилання представника відповідача МО України на ст.9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки даний Закон був доповнений ст.9-1 по Закону №328-V від 3.11.2006 p., тобто в той період, по якому позовні вимоги не пред'являються, закон же зворотної сили згідно Конституції України не має.

Вирішуючи питання, хто з відповідачів повинен відшкодовувати грошові кошти, суд виходить з наступного.

Згідно ст.5 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене. Оскільки Міністерство оборони України, як головний розпорядник грошових коштів, виділяємих з державного бюджету України, в тому числі на грошове та майнове забезпечення військовослужбовців, не виділяло належні грошові кошти в 1998-2004 p.p. для військової частини, де проходив військову службу ОСОБА_1, в тому числі й на забезпечення позивача по справі речовим майном, також і при звільненні його з військової служби, а законом це було передбачено і є обов'язковим для виконання, то Міністерство оборони України й повинно матеріально відповідати перед позивачем в судовому порядку.

Суд враховує також, що Головне управління залізничних військ Міністерства оборони України та підпорядковані йому структурні підрозділи відповідно до Директиви Міністра оборони України від 21.10.2004 р. були ліквідовані без правонаступництва. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 р. №389-р „Деякі питання реалізації Закону України „Про державну спеціальну службу транспорту" Міністерству оборони України визначено завдання забезпечити на момент передачі залізничних військ погашення кредиторської заборгованості їх військових частин. Відповідно до ч.1 ст. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. №1444 „Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" офіцерам, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, у разі переведення для подальшого проходження служби до інших військових формувань, речове майно, яким вони повинні бути забезпечені відповідно до строків носіння на день переведення, видається за попереднім місцем служби. Згідно рішення керівництва Міністерства оборони України та Міністерства транспорту і зв'язку України, затвердженого Міністерством фінансів України 27.11.2004 p., фінансування потреб військовослужбовців, направлених для подальшого проходження служби до Державної спеціальної служби транспорту до кінця року здійснювалось за рахунок коштів, передбачених бюджетом Міністерства оборони України на утримання залізничних військ Збройних Сил України (а. с. 4, 71-73).

З огляду на вищевикладене суд вважає необгрунтованими посилання представника відповідача Міністерства оборони України на акти прийому-передачі майна при ліквідації залізничних військ. Крім того, вказаний документ суду не був представлений. Судові витрати по справі суд відповідно до ст.88 ЦПК України покладає на відповідача Міністерство оборони України в частині задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України", ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", ст.5 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України", ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Міністерство оборони України видати ОСОБА_1 відповідно до його антропометричних даних належні для отримання за нормами забезпечення предмети речового майна згідно довідки-розрахунку №5 від 10 червня 2005 р. за період з листопада 1998 року по грудень 2004 включно: пальто зимове-1 штуку, плащ демісезонний-1 штуку, куртку польову утеплену-1 штуку, кітель і штани шерстяні п/в-1 комплект, штани шерстяні повсякденні-1 штуку, куртку і штани шерстяні-1 комплект, кашкет польовий-1 штуку, кашкет шерстяний о/с-2 штуки, берет суконний-2 штуки, плащ-накидка з чохлом-1 комплект, джемпер-1 штуку, сорочку верхню-3 штуки, краватку-6 штук, білизну натільну о/с-6 комплектів, шкарпетки літні-6 пар, рукавички трикотажні-2 пари, напівчоботи хромові утеплені-3 пари, напівчеревики хромові-1 пару, спорядження о/с-1 штуку, сумку польову о/с-1 штуку, кашне-3 штуки, шапку з овчини-2 штуки, білизну теплу о/с -2 комплекти, шкарпетки зимові-4 пари.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судові витрати по справі: судовий збір в розмірі 51 гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень (отримувач: УДК у Святошинському районі м. Києва. Код ЄДРПОУ 26077945. Р/р 31214259700009. Банк ГУДК у м. Києві. МФО 820019. Призначення платежу: Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м.Києва через районний суд. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня його

проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.