Ухвала суду № 58257247, 07.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/838/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

Іменем України

07.06.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого: Кривохижі В.І.

Суддів: Бубличенко В.П. Мурашка С.І.

за участі секретаря Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Богнер» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих пошкодженням посівів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на заочне рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року приватне сільськогосподарське підприємство «Богнер» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих пошкодженням посівів.

Позивач зазначав, що весною 2015 року працівниками підприємства було виявлено, що на полях ПСП «Богнер», де зійшла озима пшениця, мешканець с.Богданівка ОСОБА_2 майже щодня випасає свою велику рогату худобу, яку неодноразово виганяли з полів підприємства. Посилався на те, що на неодноразові прохання директора підприємства та його працівників не випасати на засіяних полях велику рогату худобу, ОСОБА_2 не реагує, у звязку з чим директор ПСП «Богнер» неодноразово звертався зі скаргами до Богданівської сільськоїради щодо вжиття до нього заходів реагування. Через пошкодження сходів озимої пшениці підприємство змушене було понести додаткові витрати в загальній сумі 48378 грн., які були зроблені для повторного обробітку та засіву 14 га поля.

Заочним рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2015 року позов задоволений.

Суд дійшов висновку про те, що з вини відповідача, який здійснював випас поголів»я великої рогатої худоби на полях ПСП «Богнер», останньому завдано збитків на суму 48 378 грн. внаслідок понесених витрат на пересівання замість пошкоджених посівів озимої пшениці.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів. Зазначається, зокрема, що відсутні докази фактичного підтвердження того, що у власності відповідача мається велика рогата худоба та факт її випасання; відсутні дані щодо встановлення пошкоджень посівів на полях позивача саме великою рогатою худобою; відсутні документи здійснення додаткових витрат; сам факт пошкодження посівів не є підставою вважати їх знищеними, а тому повторний посів є недоцільним та економічно необґрунтованим.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача посилався, зокрема, на те, що наявність вини відповідача у пошкодженні посівів озимої пшениці на полях ПСП «Богнер» внаслідок випасання саме ним поголів»я великої рогатої худоби підтверджена складеними комісією актами від 16 квітня 2015 року щодо обстеження посівів, визначення пошкоджених площ озимих культур та розміру заподіяних у зв»язку з цим збитків через пересівання пошкоджених посівів. При цьому, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, довідкою сільської ради, підтверджується, що відповідач утримує в домашньому господарстві до семидесяти голів великої рогатої худоби, здійснюючи самовільний випас та завдаючи матеріальні збитки місцевим жителям, в тому числі і позивачу, не реагуючи на зауваження.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримував доводи скарги, представника позивача, який заперечував проти її доводів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Частиною 1 та 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Із роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 вбачається, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 роз'яснено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ПСП «Богнер» користується земельними ділянками, що знаходяться на території Богданівської сільської ради, на підставі договорів оренди землі, засіявши восени 2014 року частину земель, а саме поля №9,10, озимою пшеницею (а.с.6-15).

Також встановлено, що весною 2015 року працівниками підприємства було виявлено, що на полях ПСП «Богнер», де зійшла озима пшениця, майже щодня випасає свою велику рогату худобу мешканець с. Богданівка відповідач ОСОБА_2, на зауваження не реагує, узвязку з чим директор ПСП «Богнер» неодноразово звертався зі скаргами до Богданівської сільської ради щодо вжиття до нього заходів реагування (а.с.5, 16-17).

Матеріалами справи підтверджується, що комісією у складі заступника начальника управління АПР ОСОБА_4,керівника ПСП «Богнер» ОСОБА_5, та голови Богданівської сільської ради ОСОБА_6, було встановлено, що поголівя великої рогатої худоби, яке випасалося на полях підприємства, належить ОСОБА_2 Крім цього, даною комісією було встановлено, що внаслідок випасання ОСОБА_2 великої рогатої худоби на полях ПСП «Богнер», підприємству було пошкоджено 40% сходів пшениці (14 га) на полі №9,10 на площі 34 га, що підтверджується доданим актом №7 від 16 квітня 2015 року (а.с.18).

Також встановлено і довідкою вищезазначеного складу комісії підтверджується, що через пошкодження сходів озимої пшениці, підприємство змушене було понестидодаткові витрати в загальній сумі 48 378 грн.,які були зроблені для повторного обробітку та засіву 14 га поля, що включає:

-728 грн. - заробітна плата тракториста, (оплата роботи з дискування, посіву пшениці, коткування, внесення добрива);

-8114 грн. - вартість посівного матеріалу;

-392грн. - вартість протруйникана посівний матеріал;

-29 064 грн. - вартість добрива КАС;

-10 080 грн. - вартість дизельного палива (а.с.19).

До суду апеляційної інстанції представником позивача надано розрахунки вищезазначених понесених витрат на пересівання, зокрема, розрахунок заробітної плати тракториста на 728 грн.; довідка про собівартість ярого ячменю та витратах посівного матеріалу для пересіву площі (14 га) на суму 8114 грн., статистична звітність; довідка по протруюванню зерна для посіву на суму 392 грн. та податкова накладна на замовлення; довідка про внесення мінерального добрива КАС при пересіві ячменем площі озимої пшениці на суму 29064 грн. та копія договору поставки; довідка на витрати дизельного палива на суму 10080 грн. та копія договору поставки нафтопродуктів (а.с.122-135). При цьому, представник позивача послався на помилкове зазначення у позові посівного матеріалу (озимої пшениці) замість ярого ячменю, що підтверджується вищевказаними доказами.

У матеріалах справи також наявна характеристика та протокол сходки жителів с.Богданівка Петрівського району від 2 квітня 2015 року щодо безприв»язного утримання значної кількості великої рогатої худоби ОСОБА_2 та завдання у зв»язку з цим реальної загрози та шкоди односельцям, в тому числі і позивачу (а.с.20, 21).

Наданою до апеляційного суду довідкою голови Богданівської сільської ради від 20 квітня 2016 року підтверджується, що у період з 2014 року і по даний час відповідач постійно утримує в домашньому господарстві велику рогату худобу в приблизній кількості від сорока до семидесяти голів (а.с.111), що спростовує доводи скарги відносно припущення позивача щодо факту наявності у відповідача великої рогатої худоби.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.58 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Інших доказів на спростування відповідач та його представник не надали і матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, причинний зв»язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України це не спростував і не довів відсутність своєї вини.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст.22, 1166 ЦК, 156 ЗК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що з вини відповідача, який здійснював випас поголів»я великої рогатої худоби на полях ПСП «Богнер», останньому завдано збитків на суму 48 378 грн. внаслідок понесених витрат на пересівання замість пошкоджених посівів.

Тому не ґрунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не є істотними та не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Надані сторонами докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України. Посилання щодо неповідомлення відповідача про судові засідання спростовуються наявними у матеріалах справи повернутими судовими повістками з відповідними помітками особи, яка її доставляє: «за відмовою адресата від одержання» (а.с.41, 42, 47,53), що відповідно до ч.8 ст.76 ЦПК України вважається його повідомленням.

Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано. В межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування або зміни правильного по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань не встановлено (стаття 308 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу відхилити, а заочне рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: