Ухвала суду № 58250926, 08.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2694/15-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/2492/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 08.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про припинення договору оренди землі, повернення земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_2 пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що01 квітня 2010 року між нею та ПСП «Лосятинське», яке в подальшому було припинено шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок», було укладено договір оренди землі № 330/1. За умовами договору ПСП «Лосятинське» прийняло від позивача в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,445 га, розташовану на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, що належить їй на праві приватної власності.

Договірукладений строком на 5 років. Позивач вважала, що 01 квітня 2015 р. закінчився строк, на який був укладений договір оренди і тому 02 квітня 2015 року і повторно 23 квітня 2015 року направила орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки. Однак відповідач не повернув земельну ділянку позивачу, тому вона просила суд визнати вказаний договір оренди припиненим з 01 квітня 2015 року, зобовязати орендаря повернути їй належну земельну ділянку, яка належить їй на праві власності.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Укладений між сторонами договір оренди № 330/1 від 01 квітня 2010 року визнано припиненим з 02 квітня 2015 року та зобовязано відповідача повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,445 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПСП «Агрофірма «Світанок» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що строк дії договору оренди необхідно обчислювати з моменту його державної реєстрації, а не з моменту укладення такого договору, оскільки відсутність державної реєстрації правочину означає, що правочин як юридичний акт фактично не відбувся.

Таким чином спірний договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відповідно цивільні права та обовязки виникли на наступний день після його державної реєстрації, яка відбулася 29 серпня 2012 року й перебіг строку дії договору розпочався з 30 серпня 2012 року та закінчується 29 серпня 2017 року.

На підставі викладеного, ПСП «Агрофірма «Світанок» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2010 року між ОСОБА_2 і ПСП «Лосятинське» укладено договір оренди землі № 330/1 згідно із яким об'єктом оренди є земельна ділянка площею 2,445 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, що належить позивачу на підставі державного акту на право власності на землю серії ІV-097783-3898 від 20 березня 2002 року (а.с. 11 - 14 ).

У той же день між сторонами підписано Акт прийомки-передачі землі в оренду, який підтверджує факт передачі орендодавцем і прийняття орендарем в тимчасове користування земельної ділянки за умовами укладеного між ними договором оренди (а.с. 15).

Пункт 8 вищезазначеного договору оренди передбачає, що його укладено на п'ять років.

ПСП «Лосятинське» було припинено шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок».

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що сторони договору, дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі та підписали договір, чим надали згоду встановленій формі даного договору.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін, при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до пункту 41 договору оренди земельної ділянки, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, такий висновок суду першої інстанції повністю узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України № 6-162цс13 від 16 лютого 2014 року, згідно якої договір оренди землі припиняє свою дію після закінчення 5-річного строку, який розпочинається з моменту його укладення, а не з моменту їх державної реєстрації, оскільки державна реєстрація вказує на чинність договору (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент його укладення.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що строк його дії становить пять років. Він є укладеним 01 квітня 2010 року, а тому строк його дії закінчився 01 квітня 2015 року. Та обставина, що договір набув чинності 29 серпня 2012 року з моменту його державної реєстрації, не змінює строку його дії, оскільки поняття чинність договору» або «набуття юридичної сили» не є тотожними поняттю «строк дії договору». У разі відсутності державної реєстрації договору оренди такий договір може і не набрати юридичної сили і не виконуватися сторонами, але все одно строк його дії, а отже й право на його державну реєстрацію, закінчиться саме через пять років.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги ПСП «Агрофірма «Світанок» не має.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводились лише до неправильності висновків суду в частині визначення строку дій договору оренди. Разом із тим, в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги представник відповідача оскаржував рішення суду з інших підстав, а саме не встановлення судом обставин справи щодо належного повідомлення орендодавцем орендаря про свою незгоду продовжувати дію договору оренди. Наголошував на тому, що надані суду докази такого повідомлення не є належними, а тому в позові необхідно було відмовити з тих підстав, що орендодавець не виконав умови п.8 Договору оренди.

Однак судова колегія вважає, що оскільки в суді першої інстанції були відсутні заперечення відповідача проти наданих позивачем доказів належного виконання нею п.8 Договору оренди, суд обґрунтовано встановив ці обставини на підставі наявних доказів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Представник відповідача в судовому засіданні навів нові доводи для оскарження рішення суду, тим самим змінивши апеляційну скаргу, що суперечить наведеній вище нормі, а тому не могло бути прийняте судом. Враховуючи наведене, судова колегія переглядала рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, яка була подана відповідачем і приєднана до матеріалів справи.

Отже, оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доказам, що містяться в матеріалах справа надана належна правова оцінка. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді