Рішення № 58248910, 07.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 155/1315/15-ц Провадження № 22-ц/773/826/16 Головуючий у 1 інстанції: Чонка В.В. Категорія: 27 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Мудренко Л. І., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 березня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на те, що 23 травня 2007 року між ТзОВ Український промисловий банк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 31268 доларів США для придбання автомобіля, з терміном погашення до 22 травня 2014 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 13 % річних.

Також позивач зазначав, що 30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТзОВ «Укрпромбанк», Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань Украпромбанку на користь ОСОБА_4, за яким позивач отримав право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, укладеними ТзОВ «Украпромбанк» з фізичними і юридичними особами.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не виконувала належним чином своїх зобовязань за кредитним договором, право вимоги на які перейшло до ПАТ «Дельта Банк», то позивач просив стягнути з неї в його користь кредитну заборгованість в сумі 1042981 грн. 63 коп. та відшкодувати йому понесені судові витрати.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 25 березня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Дельта Банк» 39592 грн. 31 коп. заборгованості за кредитним договором та в дохід держави 1378 грн. судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ПАТ «Дельта Банк» просить його скасувати як незаконне, прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відлягає до задоволення частково з таких підстав.

Задовольняючи позов банку частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за рішенням суду з відповідача вже було стягнуто заборгованість за кредитом, то до стягнення з нього в користь позивача підлягають лише відсотки за невиконаним зобовязанням у межах строку позовної давності у три роки.

Установлено, що 23 травня 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 265/ФКВ-07 на суму 31268 доларів США для придбання автомобіля, зі сплатою 13 % річних на строк 84 місяці з датою повернення 22 травня 2014 року.

Згідно п. п. 2.4, 2.7 договору, погашення кредиту і сплата процентів за кредитом здійснюється позичальником частинами щомісячними платежами у розмірах та у строки передбачені графіком платежів.

Пунктом 7.3 передбачений строк дії договору до моменту виконання сторонами взятих за договором зобовязань.

Крім того, сторонами передбаченими у кредитному договорі (п. 5.2) відповідальність позичальника за порушення зобовязання у формі пені за порушення строків повернення кредиту та/або оплати нарахованих процентів за користування ним (а. с. 3-6).

У звязку із неналежним виконанням зобовязань за кредитним договором, 20 січня 2010 року заочним рішенням Горохівського районного суду, яке набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_3 в користь ТзОВ «Укрпромбанк» було стягнуто заборгованість по кредиту, яка на час ухвалення рішення становила 215190 грн. 36 коп., в тому числі по тілу кредиту 25765,75 доларів США (а.с. 86-87).

Також встановлено, що 30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Укрпромбанк», Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань Украпромбанку на користь ОСОБА_4, за умовами якого позивач набув права вимоги за всіма кредитними та забезпечувальними договорами, укладеними ТзОВ «Укрпромбанк», в тому числі за кредитним договором укладеним з відповідачем ОСОБА_3 (а. с. 9-12).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Отже, врахувавши встановлені обставини справи та норми матеріального права, суд першої інстанції вірно вважав, що наявність рішення суду про дострокове повернення позики за відсутності його реального виконання боржником, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Разом з тим, задовольняючи позов частково, суд зробив передчасний висновок про необхідність застосування трьохрічного строку позовної давності щодо стягнення процентів від суми неповернутого кредиту та безпідставно відмовив позивачу у стягненні пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_3, наданого позивачем на вимогу апеляційного суду, вбачається, що нею 30.07.2013 року на рахунок ПАТ «Дельта Банк» було сплачено 484 грн. 07 коп. відсотків за кредитним договором № 265/ФКВ-07 від 23.05.2007 року (а. с. 162). Дана дія відповідачки свідчить про визнання кредитного боргу та перериває строк позовної давності звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з неї процентів за користування кредитом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня є санкцією, яка нараховується з першого дня прострочення і до тих пір поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження порушення невиконання зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Так як відповідач ОСОБА_3 порушила виконання грошового зобовязання по поверненню коштів отриманих в кредит та сплаті відсотків за користування ними, то з неї у відповідності з п. 5.2 кредитного договору підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення від суми простроченої заборгованості за один рік, що відповідає строку позовної давності, яка застосовується до даної вимог.

З приєднаного до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, наданого позивачем, слідує, що загальна заборгованість відповідачки перед банком становить 652232 грн. 95 коп., з них: заборгованість по відсотках за період з 01.07.2010 року по 01.07.2015 року 383093 грн. 83 коп. (17394,54 долари США * 22,02); заборгованість по пені за один рік 269139 грн. 12 коп. (а. с. 163-164).

Оскільки відповідач ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору, у встановлений строк не повернула повністю кредит та своєчасно не сплатила проценти за користування кредитом, то з урахуванням вимог п. 7.3 кредитного договору про його дію до повного виконання сторонами взятих зобовязань, з неї в користь банку підлягають стягненню вказані платежі заборгованість по відсотках, пеня на загальну суму 652232 грн. 95 коп. (383093,83+269139,12).

Також у відповідності з вимогами ч. ч. 3, 5 ст. 88 ЦПК України, в дохід держави підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_3 судовий збір у сумі 3654 грн., від сплати якого був звільнений позивач на час подання позову.

Оскільки судом першої інстанції допущено неповне зясування обставин, які мають значення для справи, що потягло за собою порушення норм матеріального права, то в силу вимог п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову частково.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 березня 2016 року в даній справі скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 652232 (шістсот пятдесят дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 95 коп. та судовий збір в дохід держави у розмірі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді