Ухвала суду № 58246268, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/9922/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015

у справі № 826/13881/14

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0003512201 від 08.04.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ДТГО «Південно-Західна залізниця», відокремленого підрозділу Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1 (код за ЄДРПОУ 01106775), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, складено акт № 92/1-22-01/01106775 від 17.03.2014, в якому зафіксовано порушення, зокрема, пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на прибуток в розмірі 1 407 282 грн., в т.ч.: за 3 квартал 2011 року - 445 965 грн., за 4 квартал 2011 року - 169 100 грн., за 1 квартал 2012 року - 185 850 грн., за 2 квартал 2012 року - 202 927 грн., за 3 квартал 2012 року - 197 549 грн., за 4 квартал 2012 року - 205 891 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 08.04.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003512201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 605 336,25 грн., в т.ч.: 1 407 282 грн. основного платежу та 198 054,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено матеріалами справи, згідно оборотно-сальдових відомостей 949 рахунку до витрат підприємства позивачем віднесено суму витрат в розмірі 6 446 666 грн. на утримання та експлуатацію соціальних закладів, а саме: житлових будинків, гуртожитків, перелік яких зазначений у додатку до акта перевірки.

Вказані об'єкти перебували на балансі підприємства станом на 01.07.1997.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні об'єкти житлового фонду використовуються позивачем з метою отримання доходу, що виключає право позивача на віднесення у спірних правовідносинах відповідних сум до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що об'єкти перебували на балансі підприємства позивача станом на 01.07.1997, однак, сторонами визнається, що вказані об'єкти житлового фонду у періоді, що перевірявся, використовувались позивачем з метою отримання доходу, що виключає можливість застосування в даному випадку пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, а саме: витрати платника податку (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію таких об'єктів, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 1 липня 1997 року, але не використовуються з метою отримання доходу: дитячих ясел або садків; закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячих, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв; спортивних комплексів, залів і майданчиків, що використовуються для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників платника податку, клубів і будинків культури; приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства; дитячих таборів відпочинку і оздоровлення; установ соціального захисту громадян (будинки-інтернати, будинки для престарілих).

Тобто, основними умовами для застосування приписів пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 ПК України має бути те, що такі об'єкти перебували на балансі платника податку станом на 01.07.1997 та не використовувались з метою отримання доходу.

Разом з тим сторонами визнається, що вказані об'єкти житлового фонду у періоді, що перевірявся, використовувались позивачем з метою отримання доходу, що виключає можливість застосування в даному випадку пп. 140.1.8 п. 140.1 ст. 140 ПК України. Зазначена обставина унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів ст. 140 ПК України.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З огляду на встановлені обставини, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ДТГО «Південно-Західна залізниця» правомірно керувалось п. 138.4 ст. 138 ПК України при формуванні понесених витрат, а донарахування податковим органом грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Враховуючи вказане, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний