Ухвала суду № 58246220, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2016 р. м. Київ К/800/43659/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Гаврилюк А.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015

у справі № 826/6239/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 44 від 27.03.2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 13.03.2015 № 13/03-2015-1 позивач звернувся до відповідача, в якому відповідно до підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України просив застосувати податковий компроміс щодо неузгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що вказані у податковому повідомленні-рішенні від 29.01.2014 № 0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3141678,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 776794,00 грн. Також у листі позивач зазначив, що наразі триває процедура судового оскарження вказаного рішення в Київському апеляційному адміністративному суді в рамках адміністративної справи № 826/15012/14.

За результатами розгляду вказаного листа, відповідач прийняв рішення від 27.03.2015 № 44 щодо непогодження застосування податкового компромісу, в якому зазначив, що 23.09.2014 Київським апеляційним адміністративним судом в рамках адміністративної справи № 826/4977/14 щодо оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» залишено без задоволення. При цьому, в рішенні також вказано, що в акті перевірки ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» від 13.01.2014 № 16/26-53-22-02-21/37203330, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000252202, встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, що, з урахуванням норм Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України 17.01.2015 № 13, не дає права застосування процедури податкового компромісу до вказаних операцій.

Суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 березня 2015 року № 44 щодо непогодження застосування податкового компромісу.

Оскільки задоволення позовних вимог у вказаній частині не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання досягнутим податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 29 січня 2014 року № 0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3141678,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 776794,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що така позовна вимога є формою втручання у виключні повноваження державного органу - податкової інспекції та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. А позовна вимога про зобов'язання відповідача внести в АІС «Податковий блок» інформацію про досягнення податкового компромісу та про погашення податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 29 січня 2014 року № 0000252202 є похідною вимогою від попередньої, у зв'язку з чим суди відмовили в її задоволенні.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 1 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 2 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно п. 7 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Разом з тим, згідно з п. 8 підрозділу 92 перехідних положень ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Таким чином, враховуючи вищевикладені приписи Податкового кодексу України, встановленню підлягає факт дотримання сторонами всіх необхідних умов, з якими закон пов'язує досягнення податкового компромісу.

Однак, суди попередніх інстанцій при розгляді позовних вимог щодо досягнення сторонами у справі податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 29.01.2014 № 0000252202 та зобов'язання відповідача внести в АІС «Податковий блок» інформацію про досягнення податкового компромісу, обмежившись лише посиланням на виключні повноваження податкового органу, не встановили та не спростували факту досягнення сторонами податкового компромісу, що обґрунтовується, зокрема, зверненням позивача до податкового органу про застосування податкового компромісу та сплатою податку на прибуток у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 29.01.2014 № 0000252202.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 в частині відмови в позові скасувати.

Справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль