Ухвала суду № 58246181, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 червня 2016 року м. Київ К/800/14444/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Верховного суду України Гуменюка В.І. про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року касаційну скаргу залишено без руху, як подану з порушенням вимог статті 213 КАС України, а саме: до неї не додано документ про сплату судового збору або документ, який би підтверджував наявність пільг щодо сплати такого збору.

На виконання цієї ухвали, відповідач надіслав клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів та надав довідку Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва № 316 про розмір отримуваної пенсії.

Розглянувши клопотання та надані матеріали, вважаю за доцільне звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду.

Позивач оскаржує ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Верховного суду України Гуменюка В.І. про зобов'язання визначити підсудність цивільної справи.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, норм КАС України. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та безпідставно пов'язали його вимоги з предметом розгляду іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України права адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частинами 1,2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 визначено, що відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина 1 статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Таким чином, судді під час розгляду ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, оскільки не здійснюють владні управлінські функції, а тому не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

За приписами частини 3 статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року N 2453-VI судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посягання на процесуальну незалежність.

Судами встановлено, що позивач просить зобов'язати суддю визначити підсудність цивільної справи, поданої до Верховного Суду України 05 листопада 2015 року, №6-46вн15, №6-7вн16, а тому предметом спору у цій справі є оскарження рішення суду, що пов'язане з розглядом конкретної справи.

У розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1,7 і 9 частини 1 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що позивач оскаржує рішення відповідача в межах конкретної судової справи, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет спору не пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і даний спір не є публічно-правовим, оскільки не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

1. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук