Постанова № 58245892, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26404/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві та просила визнати неправомірним та скасувати Наказ відповідача від 23.02.2015 №33д «про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуваним наказом порушено право власності на належні їй нежилі приміщення. Крім того, вказала на те, що правова норма, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, набула чинності після реєстрації відповідних декларацій, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.02.2015 №33д скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень №90, №91, №92 за адресою: АДРЕСА_1 в Печерському районі м. Києва» КВ №08212056185 від 11.04.2012.

Також, вказаним наказом скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень №90, №91, №92 за адресою: АДРЕСА_1 в Печерському районі м. Києва» №КВ 14212074083 від 15.05.2012.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав достатні підстави для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки будівництво об'єкта здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без отримання містобудівних умов та обмежень, що вказує на обґрунтованість та правомірність оскаржуваного наказу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №439/2011 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - Положення).

Згідно із пп.3 та пп.4 п.4, пп.15 п.5 Положення Державна архітектурно-будівельна інспекція України приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, видає відповідні сертифікати; реєструє повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, декларації про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації та у визначених законодавством випадках відмовляє в реєстрації таких декларацій.

Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Згідно з ч.1 ст. 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно із ч.ч. 1, 2 ст.39-1 Закону №3038-VI, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного наказу, у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно п.14 Порядку виконання підготовчих робіт , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, (далі - Порядок №466), у разі виявлення інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню інспекцією.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного наказу Держархбудінспекція України мала повноваження щодо скасовування рішень, прийнятих її територіальними органами, за умови встановлення порушенням норм законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вимоги Прокуратури м. Києва від 17.01.2015 №05/3-р-15 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_3 на об'єкті «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень №90, №91, №92 за адресою: вул. Анрі Барбюса буд 22/26 в Печерському районі м. Києва», за результатом якої складено Акт від 18.02.2015.

З вищеозначеного Акту перевірки вбачається, що позивачем було наведено недостовірні дані у зареєстрованих деклараціях про початок виконання будівельних робіт КВ №08212056185 від 11.04.2012 та про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 14212074083 від 15.05.2012 в частині необхідності використання земельної ділянки та отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 36 Закону п. 8 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.

Саме вищеозначені висновки перевірки стали підставою до винесення оскаржуваного Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.02.2015 №33д, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень №90, №91, №92 за адресою: АДРЕСА_1 в Печерському районі м. Києва» КВ №08212056185 від 11.04.2012, та реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень №90, №91, №92 за адресою: АДРЕСА_1 в Печерському районі м.Києва» №КВ 14212074083 від 15.05.2012.

Однак, на переконання колегії суддів вказані обставини не могли бути підставою до скасування означених вище декларацій, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 466 (у редакції від 27 лютого 2012 року, тобто чинній на час виникнення спірних правовідносин) Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації та реєструє її. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Аналогічний обов'язок був закріплений за Інспекцією і під час вчинення дій щодо декларації про готовність об'єкта до експлуатації: пунктами 20, 21 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 ( у редакції від 18 січня 2012 року тобто чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Таким чином, саме відповідач в силу наведених вище приписів законодавства зобов'язаний перевірити усі дані, наведені у деклараціях позивача, та у разі порушення установлених Законом вимог, - повернути зявнику.

В свою чергу, як встановлено в ході судового розгляду справи та не заперечується сторонами, 11 квітня 2012 року Інспекцією було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень № 90, № 91, № 92 за адресою: вул. Анрі Барбюса. буд. № 22/26 в Печерському районі м. Києва» № КВ 08212056185, а в подальшому, 5 травня 2012 року, і декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Вказана обставина свідчить про те, що, перевіривши повноту усіх вказаних у деклараціях відомостей, відповідач не виявив жодних порушень законодавства.

Після закінчення робіт з реконструкції, позивач у встановленому законом порядку набув та зареєстрував право приватної власності на спірні нежилі приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 05 грудня 2012 року, виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 05 грудня 2012 року № 1108-В, та витягом про державну реєстрацію прав №36727611 від 14 грудня 2012 року.

Окрім того, позивачем звертав у встановленому законом порядку було сплачено пайовий внесок у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку із реконструкцією спірних нежитлових приміщень у розмірі 91,81 тис. грн., що підтверджується укладеним договором №446 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києві від 28 серпня 2012 року.

Таким чином, майже 3 роки, до проведення повторної перевірки, позивач правомірно добросовісно користувався вказаними приміщеннями.

В свою чергу, відповідач скасовуючи відповідні декларації фактично «заднім числом» визнав спірні нежитлові приміщення самочинним будівництвом з усіма визначеними законодавством наслідками, аж до знесення самочинного будівництва.

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Принцип відповідальності органів виконавчої влади (посадових осіб) за доручену справу перед людиною і державою випливає зі змісту статей 3,17,19 Конституції України тощо.

Згідно зі ст. 3 Конституції держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч.1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.ч.1, 3 ст.8 Конституції України).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував і на необхідності дотримання органами державної влади принципу правової визначеності.

Вказаний принцип передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.

Принцип законних очікувань є наслідком принципу правової визначеності. Він спрямований на те, щоб у випадках, коли фізична особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Таким чином, суб'єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами виконавчої влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Дійсно, Держархбудінспекція України для виконання покладених на неї завдань формально має право в установленому порядку скасовувати рішення, прийняті її територіальними органами з порушенням норм законодавства.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, реалізація такого права, хоч і не обмежена спеціальним законодавством у часі, однак, вже неможлива на даній стадії з урахуванням вищенаведених принципів державного управління та обставин справи, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, які повністю спростовують висновки суду першої інстанції, та необхідність її задоволення.

Натомість, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, останнім також допущено порушення норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 23.02.2015 №33д «про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови буде виготовлено 10 червня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.