Ухвала суду № 58245811, 07.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6108/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2015,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Клуб сиру» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 23.11.2015 № 0009902209, № 0009892209, № 0009912209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» залишено без руху через її невідповідність ч. 3 ст. 106 КАС України, а саме, судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною 3 ст.106 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ст. 106 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

У відповідності до ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 23.11.2015 № 0009902209, № 0009892209, № 0009912209, якими ТОВ «Клуб сиру» встановлено податкові зобов'язання на загальну суму 35 718 029,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач посилається на необхідність віднесення заявлених ним вимог до немайнових, обґрунтовуючи це відсутністю в адміністративному судочинстві поняття майнового спору та ціни позову.

З огляду на такі твердження колегія суддів зазначає наступне.

Роз'яснення, надане Вищим адміністративним судом України листом від 18.01.2012 № 165/11/13-12, дійсно, вичерпало свою дію із набранням чинності Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС), на відміну від Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, не регулює питання визначення ціни позову для різних видів позовів, що заявляються до адміністративного суду

Однак, відсутність правового врегулювання певного питання, не забороняє адміністративному суду застосовувати аналогію закону чи права для вирішення питання визначення категорії «майновий спір» у адміністративному судочинстві.

Так, у своєму аналізі практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що питання про розподіл вимог на майнові та немайнові доцільно вирішувати з урахуванням практики Верховного Суду України. Зокрема, в ухвалах від 13 січня 2016 року (справа № 826/9049/14), від 15 січня 2016 року (справа № 2а-14011/11/2670) де вказано, що орган державної податкової інспекції у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень зобов'язаний сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору.

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Така позиція відповідає загальноприйнятій практиці адміністративних судів в Україні, відповідно до якої, до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити лише ті вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Щодо доводів апелянта відносно того, що судом першої інстанції не враховано міжнародних зобов'язань України та практики ЄСПЛ всупереч вимогам ст. 8 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Спір майнового характеру це не лише спір, який містить майнові вимоги, а й спір, предметом якого є рішення суб'єкта владних повноважень, яке породжує підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку є втручанням до його майнових прав у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, згідно практики Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного нарахування та стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою, а тому звернення до суду з вимогою про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновою.

Так, в силу пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

З наведеного вбачається, що саме податкове повідомлення-рішення містить підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість і породжує обов'язок платника податків сплатити визначену контролюючим органом суму грошового зобов'язання, що впливає на майновий стан платника податків, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають вартісній оцінці та відносяться до вимог майнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки ТОВ «Клуб сиру» оскаржує податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання на загальну суму 35 718 029,00 грн., тобто позовні вимоги мають вартісну оцінку, а відтак відносяться до позовних вимог майнового характеру, то суд першої інстанції правомірно застосував норми частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України та постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зазначивши про її недоліки та спосіб усунення цих недоліків.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу ТОВ «Клуб сиру» необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С