Ухвала суду № 58245334, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/20241/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря Коби Т.В.,

за участю: представника позивача - Охрименка М.І.

представника відповідача - Кравець А.О.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року

у справі № 804/8103/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний Дім»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Молочний Дім» звернулося до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним дії Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровська області щодо порушення строків винесення податкових повідомлень - рішень;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06 листопада 2013 року № 0001561503 та № 0001571503.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 06 листопада 2013 року № 0001561503 та № 0001571503. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 29 березня 2013 року № 99/22/6- 31770165 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року:

- № 0000471503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3883312 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1941656 грн., всього 5 824 968 грн.;

- № 0000481503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 10679110 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5339555 грн., всього 16 018 665 грн.

В подальшому, за результатами розгляду скарги, ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення від 08 липня 2013 року № 907/10/10-25, частково скасовано податкові вказані повідомлення рішення від 22 квітня 2013 року № 0000471503, № 0001571503.

06 листопада 2013 року прийнято нові податкові повідомлення рішення:

- № 0001561503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2 848 898,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 675 250,70 грн.;

- № 0001571503. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 10 679 124 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 2 568 101,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень, виходили з їх обґрунтованості та правомірності, оскільки висновок відповідача щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення з ПДВ та податку на прибуток не підтверджується належними та допустимими доказами.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій, є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з огляду на наступне.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між TOB «Молочний Дім» та ФОП ОСОБА_3 укладено договори на закупівлю молока від 25 грудня 2009 року №9 та від 28 грудня 2010 року №008. На підтвердження виконання умов договору до перевірки надано первинні документи та документи, що підтверджують оплату поставленого товару.

Між цим, судами попередніх інстанцій обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку встановлені не були.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, в порушення вимог статті 159 КАС України, судами першої та апеляційної інстанцій з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні наданих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

При цьому, для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити: рух коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладених договорів; зміст проведених позивачем операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто, ознаки, які б свідчили про реальність таких операцій; чи пов'язані проведені позивачем операцій з його господарською діяльністю; чи відбулися реальні зміни в майновому статі платника податку внаслідок використання результатів отриманих робіт.

Також, судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід було звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки рішення судів прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев