Ухвала суду № 58245048, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ К/800/62042/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (далі - Управління ПФУ), Військової прокуратури Західного регіону України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати дії Управління ПФУ протиправними та скасувати рішення від 9 грудня 2010 року №2976 В-8 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII);

- зобов'язати Управління ПФУ задовольнити його заяву від 3 грудня 2010 року та на підставі Закону № 1789-XII призначити йому пенсію з дня подання ним відповідної заяви - 3 грудня 2010 року;

- зобов'язати Військову прокурору Західного регіону України внести зміни до свого наказу від 26 листопада 2010 року № 728 - к в частині виплати грошової допомоги у відповідності до вимог статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 червня 2011 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленої ним постанови та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу Військова прокуратура Західного регіону України просить залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідно до записів послужного списку позивача, його загальний стаж роботи становить повних 33 роки, пільгових 37 років. ОСОБА_4 з 5 серпня 1977 року по 4 липня 1981 року навчався в Харківському вищому військовому авіаційному училищі зв'язку імені Ленінського комсомолу України, з 4 липня 1981 року по 28 серпня 1997 року проходив військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР та України, з 4 липня 1981 року по 28 серпня 1997 року проходив військову службу в Збройних силах на різних посадах, з 29 серпня 1997 року до 26 червня 2000 року працював у військовій прокуратурі на посадах слідчого, а з 30 червня 2000 року до 22 листопада 2010 року - на прокурорських посадах. Час проходження військової служби становить повних 20 років, пільгових - 24 роки.

Наказом Міністра оборони України від 26 листопада 2010 року № 1363 ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини 7 статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), а наказом військового прокурора Західного регіону України від 26 листопада 2010 року №728-к позивача виключено з 29 листопада 2010 року зі списків особового складу військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського міського військового комісаріату.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звертався до Управління ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, однак рішенням зазначеного територіального органу ПФУ від 9 грудня 2010 року №2976 В-8 йому відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на Закон №1789-ХІІ, яким не передбачено зарахування до 20-річного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, всього періоду військової служби, у тому числі навчання у вищому військовому авіаційному училищі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що вислуги років для виходу на пенсію відповідно до вимог Закону №1789-ХІІ позивач не має, оскільки період з 5 серпня 1977 року по 28 серпня 1997 року не відноситься до 20-ти річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ. Також зазначив, що підстави для внесення змін до наказу щодо виплати позивачу грошової допомоги, відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ відсутні, оскільки відповідно до положень вказаної статті передбачено, що прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога з відповідного розрахунку за кожний повний рік роботи прокурором, слідчим чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури регулюється Законом № 1789-XII.

Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з частиною п'ятою вищевказаної статті до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною;освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду; за дитиною до досягнення нею трьох років.

Тобто статтею 50-1 спеціального Закону №1789-ХІІ не передбачено зарахування часу військової служби на офіцерських посадах у Збройних Силах до 20-річного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років за вказаною статтею.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ, а також частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року 2011ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» час проходження позивачем військової служби з 5 серпня 1977 року по 28 серпня 1997 року зараховується до загального трудового стажу, однак зазначений період не може бути зарахований до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене статтею 50-1 Закону № 1789ХІІ для прокурорів і слідчих.

Згідно з частиною десятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу». Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року №21-555а14.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність у позивача необхідної вислуги років для виходу на пенсію відповідно до вимог Закону №1789-ХІІ.

Щодо позовних вимог про внесення змін до наказу військового прокурора Західного регіону України від 26 листопада 2010 року № 278-к про виплату позивачу грошової допомоги, то апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку відмову в їх задоволенні, оскільки грошова допомога виплачується з відповідного розрахунку за кожний повний рік роботи прокурором чи слідчим.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга не містить доводів, котрі спростовують правильність висновків апеляційного суду, зміст оскарженого рішення також не дає підстав для висновку, що апеляційним судом порушено норми матеріального чи процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За таких обставин, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

С.В. Головчук

Ю.К. Черпак