Ухвала суду № 58244941, 08.06.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"08" червня 2016 р. Справа № 817/2937/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лялевич С.С.,

представника позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" березня 2016 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 04.03.2016 р. позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області форми "В1" №0001061742 від 09.06.2015.

Визнав протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області щодо ненадання висновку до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про суми відшкодування податку на додану вартість Фізичній особі-підпиємцю ОСОБА_4 за лютий 2015 року в сумі 144755,82 грн., червень 2015 року в сумі 5876 грн., липень 2015 року в сумі 8206 грн.

Зобов'язав Державну податкову інспекцію у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість Фізичній особі-підпиємцю ОСОБА_4 за лютий 2015 року в сумі 144755,82 грн. (сто сорок чотири тисячi сімсот п'ятдесят п'ять грн. 82 коп.) грн., червень 2015 року 5876 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість грн.), липень 2015 року 8206 грн. (вісім тисяч двісті шість грн.).

В решті позовних вимог відмовив.

Присудив на користь позивача Фізичної особи-підпиємця ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 527,34 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі, зокрема вказує, що в ході розгляду справи судом першої інстанції не надано належної оцінки акту перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не належить до задоволення, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать, що фізична особа-підпиємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, в якому (враховуючи заяву про зміну (збільнення) позовних вимог від 28.01.2016 р ), просить суд скасувати винесене Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області податкове повідомлення- рішення форми «В1» від 09.06.2015 року № 0001061742, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 5983,18 грн.; визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області по ненаданню висновку державній казначейській службі про суми відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року, червень 2015 року та липень 2015 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області прийняти висновок із значенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 150739 (сто п'ятдесят тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень, за червень 2015 року в розмірі 5876 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень, за липень 2015 року в розмірі 8206 (вісім тисяч двісті шість) гривень та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у Рівненській області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що згідно поданої до ДПІ у м. Рівному податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року з урахуванням уточнюючого розрахунку та додатків, сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку становить 150739 грн., згідно поданої податкової декларацією з ПДВ за червень 2015 року з урахуванням розрахунку коригування та додатків, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку становить 5876 грн., згідно з поданою податковою декларацією з ПДВ за липень 2015 року та додатків, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку становить 8206 грн. При цьому зазначив, що правомірність заявленого бюджетного відшкодування в декларації з ПДВ за лютий 2015 року в сумі 144755,82 грн. підтверджено актом перевірки від 26.05.2015 року №50/17-16-15-02/НОМЕР_2, а також правомірність заявленого бюджетного відшкодування за червень 2015 року в сумі 5876 грн. та за липень 2015 року в сумі 8206 грн. підтверджено довідкою №1247/17-16-17-01/НОМЕР_2 від 19.10.2015 року.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 є суб'єктом господарської діяльності, який зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.09.2007 року у Виконавчому комітеті Рівненської міської ради, РНОКПП НОМЕР_2, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області з 12.09.2007 року на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість (свідоцтво №200067009 від 05.09.2012 року).

З матеріалів справи вбачається, що згідно поданої ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Рівному податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015року з урахуванням уточнюючого розрахунку та додатків, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації, складає 5883 грн. та відображена у рядку 30 декларації сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 150739 грн., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за період жовтень 2012 року - січень 2015 року.

У травні 2015 року на підставі направлення від 13.05.2015 року №73/263/17-16-17-01 та №74/264/17-16-17-01 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, від'ємного значення різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за період жовтень 2012 року по січень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на рахунок платника у банку згідно декларації за лютий 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.05.2015 року №50/17-16-15-02/НОМЕР_2, у якому зроблено висновок щодо порушення ст. 198, п. 200.1., п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 при відображенні ФОП ОСОБА_4 у декларації за лютий 2015 року, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення на суму 5983,18 грн., в т.ч.: липень 2014 року на суму 2128,84 грн., серпень 2014 року на суму 186,66 грн., вересень 2014 року на суму 698,98 грн., жовтень 2014 року на суму 902,88 грн., листопад 2014 року на суму 488,18 грн., грудень 2014 року на суму 1304,24 грн., січень 2015 року на суму 273,40 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 5983,18 грн. (рядок 30), завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2015 року на суму 1736,50 грн. (рядок 19).

На підставі вищенаведеного висновку акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 09.06.2015 року №0001061742, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 5983,18 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2991,59 грн.

Суд першої інстанції правомірно не погодився з висновком Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, враховуючи таке.

З матеріалів справи вбачається, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомлення-рішенням проведено контролюючим органом на підставі висновку перевірки позивача (акт від 26.05.2015 року №50/17-16-15-02/НОМЕР_2) про завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за попередні періоди, а саме: липень 2014 року - січень 2015 року, а також завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2015 року, внаслідок неправомірного віднесення сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни за придбані запчастини до транспортних засобів позивача.

Правомірність спірного податкового повідомлення-рішення залежить від доведення факту протиправного формування позивачем відповідних сум податкового кредиту за операціями з контрагентами щодо придбання зазначених запчастин.

З акта перевірки від 26.05.2015 року №50/17-16-15-02/НОМЕР_2 вбачається, що в основі висновків про неправомірне формування позивачем сум податкового кредиту за період липень 2014 року - лютий 2015 року покладені твердження податкового органу про те, що придбані у наступних контрагентів: ТОВ «КПП Центр» (381691013169), ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_3), ТОВ «Мадок» (241753017168), ПП «Моторне ательє» (333534717078), ТОВ «Пневмоцентр Плюс» (382123417167), ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_4) запасні частини не призначались для автомобілів позивача та не встановлено їх використання у господарській діяльності позивача, у зв'язку з чим перевіряючими зроблено висновок про неправомірність включення сум ПДВ, сплачених у вартості таких запчастин, до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Проте, у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа №817/3152/15, за результатом розгляду якої постановою від 26.11.2015 року, що набрала законної сили 12.01.2016 року, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області задоволено. При цьому мотивом для задоволення позовних вимог, поряд з іншим, слугувало доведення перед судом здійснення платником податків закупівлі запасних частин до автомобілів та отримання послуг по їх ремонту у ТОВ «КПП Центр», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Мадок», ПП «Моторне ательє», ТОВ «Пневмоцентр Плюс», ФОП ОСОБА_6. Дані факти встановлені судом на підставі первинних документів: видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт, актів виконаних робіт, дефектних актів по виявленню несправностей. За висновком суду у даній справі контролюючий орган не вправі не визнавати факт понесення витрат на ремонт автомобілів, які безпосередньо беруть участь у підприємницькій діяльності позивача, та від належного та справного стану яких залежить факт отримання доходів підприємцем, а відтак і використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки висновки податкового органу про неправомірне віднесення сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у вартості придбаних запчастин до автомобілів, побудовані на твердженнях контролюючого органу про невикористання придбаних вказаних запчастин у господарській діяльності позивача та, як наслідок, відсутність права формування за рахунок відповідних сум податку на додану вартість сум податкового кредиту, спростовані постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 року, що набрала законної сили, де судом встановлено фактичне використання придбаних запчастин у ході господарської діяльності позивача, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що є доведеним належними та допустимими доказами помилковість висновків податкового органу про придбання позивачем запчастин, що були ним використані не у ході господарської діяльності.

Щодо правомірності формування позивачем сум податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за відповідні періоди, а також відображення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів зазначає.

Порядок формування податкового кредиту по податку на додану вартість та визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), строки проведення відповідних розрахунків визначаються статтями 198 - 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, що підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Факт здійснення витрат на придбання запчастин та факт правомірного використання їх безпосередньо у підприємницькій діяльності позивача встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили, а відтак не підлягає повторному доказуванню. Крім того, факт сплати суми податку на додану вартість у ціні таких витрат підтверджений податковими накладними, до форми та змісту яких зауважень у контролюючого органу немає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав у податкового органу для висновків про неправомірне віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості товару, що використовувався у ході господарської діяльності, до складу податкового кредиту, а відтак і визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а також суми, що підлягає до бюджетного відшкодування, оскільки інші підстави для висновків про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками відповідних операцій, як слідує із викладеного у акті перевірки, у відповідача відсутні.

Окружний суд встановив, що за висновком оперуповноваженого СДСБЕЗ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, затвердженого начальником Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області 30.06.2015 року, проведення перевірки за матеріалами, зареєстрованими в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №13480 від 22.06.2015 припинено (щодо можливого замаху на заволодіння ФОП ОСОБА_4).

За таких обставин податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 09.06.2015 року №0001061742, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 р на суму 5983,18 грн., підлягає скасуванню.

Крім того, у висновку акта перевірки від 26.05.2015 року №50/17-16-15-02/НОМЕР_2 містяться відомості про те, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ФОП ОСОБА_4 у декларації з ПДВ за лютий 2015 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 144755,82 грн.

Також згідно з поданою позивачем до Державної податкової інспекції у м. Рівному податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року з урахуванням розрахунку коригування та додатками, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації, складає 5876 грн., та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.2 декларації в розмірі 5876грн.

Згідно з поданою позивачем до Державної податкової інспекції у м. Рівному податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року та додатками, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації, складає 8206 грн. та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.2 декларації в розмірі 8206 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за червень 2015 року, а також від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за липень 2015 року.

За результатами перевірки 19.10.2015 року складено довідку №1247/17-16-17-01/НОМЕР_2, згідно висновків якої не встановлено порушень при відображенні ФОП ОСОБА_4 у декларації з ПДВ за червень 2015 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту червень 2015 року у сумі 5876 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за червень 2015 року у сумі 5876 грн. та не встановлено порушень при відображенні ФОП ОСОБА_4 у декларації з ПДВ за липень 2015 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2015 року у сумі 8206 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за липень 2015 року у сумі 8206 грн.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належними та допустимими доказами доведено правомірність задекларованих позивачем до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 144755,82 грн., червень 2015 року в сумі 5876 грн., липень 2015 року в сумі 8206 грн.

Згідно з положеннями пункту 200.7 та п. 200.10 статті 200 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування податковим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Матеріалами справи підтверджено, що перевірка позивача проводилась з 13.05.2015 року по 19.05.2015 року, термін перевірки не продовжувався (пункт 2.1. акта від 26.05.2015 року №50/17-16-15-02/НОМЕР_2).

Таким чином, обов'язок податкового органу подати висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів, що настали після закінчення перевірки, почався з 20.05.2015 року та закінчився 25.05.2015 року (включно).

Однак, Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області в порушення вказаних вище приписів податкового законодавства впродовж установленого строку (з 20.05.2015 року по 25.05.2015 року) відповідний висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не подала, чим допустила протиправну бездіяльність, порушивши законні інтереси платника податку щодо отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Отже, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а податковий орган не вчинив визначених законом дій, спрямованих на перерахування позивачу бюджетного відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області щодо ненадання висновку до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу за лютий 2015 року в сумі 144755,82 грн., червень 2015 року в сумі 5876 грн., липень 2015 року в сумі 8206 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про те , що позивачем правомірно заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 144755,82 грн., червень 2015 року в сумі 5876 грн., липень 2015 року в сумі 8206 грн.

Суд також правомірно зобов'язав Державну податкову інспекцію у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу за лютий 2015 року в сумі 144755,82 грн., за червень 2015 року 5876 грн., за липень 2015 року 8206 грн.

Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив частково позовні вимоги. Рішення суду відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому його слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" березня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "09" червня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

4-Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області вул.С.Петлюри,13,м.Рівне,33028

5- ОСОБА_7 АДРЕСА_2 - ,