Ухвала суду № 58244855, 08.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 р.Справа № 820/1546/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представників позивача Лимара О.В., Мазепи Г.Б.,

представника відповідача Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016р. по справі № 820/1546/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Призма Електрик", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0000091402 форми "Р" від 14.03.2016 р., яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 566449,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 377633,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 188816,50 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року вказаний позов задоволено повністю.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що позивачем до перевірки не надано копії реєстру виданих довіреностей, обігово-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 631, також зазначає, що позивачем не надано ні пояснень, ні документального підтвердження використання придбаної продукції в господарський діяльності підприємства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Призма Електрик", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 35588528.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Індустріальній ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

З 08.02.2016р. по 12.02.2016р. фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Електрик", код ЄДРПОУ - 35588528, з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Равена Пюс" за період з 01.08.2015 року по 30.09.2015 року, результати якої оформлені актом № 317/20-36-22-05-07/35588528 від 19.02.2015 р.

За висновками перевірки, позивачем порушено п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами й доповненнями, внаслідок чого ТОВ "Призма Електрик" визначено грошове зобов'язання про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 566449,5,00 (пятьсот шістдесят шість тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем - 377633,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 188816,5,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів ДФС Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000091402 форми "Р" від 14.03.2016 р.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання придбаних товарів (наданих послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.200.2. ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Як свідчать письмові докази, позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Равена Плюс" (код ЄДРПОУ 39279239).

Так, 30.06.2015 року між позивачем (ТОВ "Призма Електрик) та ТОВ "Равена Плюс" (продавець) було укладено договір поставки відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є поставка обладнання згідно додатку № 1 (специфікації № 1), який є невід'ємною частиною договору( а.с. 105-106).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом: специфікацію від 21.08.2015 року та від 30.09.2015 року, видаткові накладні № 1-21/08/15 від 21.08.2015 року, № 1-30/09/15 від 230.09.2015року, ТТН від 21.08.2015 року № ПЄ-0000532, ПЄ-00000639 від 30.09.2015 року та № ПЄ-0000533, подорожні листи № 2108, № 3009 від 30.09.2015 року від 21.08.2015 року, податкові накладні № 231 від 21.08.2015 року, № 319 від 30.09.2015 року, відповідні платіжні доручення (а.с. 107-132).

Колегія суддів зауважує, що відповідачем а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставиться під сумнів факт наявності товарів, придбаних ТОВ "Призма Електрик" у його контрагента. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з реалізацією готової продукції зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено. Разом з цим, відповідач стверджує, що господарські операції по перевезенню товарів фактично не відбувалися.

Відповідно до п. 4.2 договору транспортування обладнання здійснюється за рахунок покупця самовивозом.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних та подорожнього листа перевезення товару відбувалося водієм ОСОБА_5 на автомобілі НОМЕР_1, який перебуває у позивача в оренді на підставі договору оренди транспортного засобу від 10.01.2013 року, укладеного строком на 5 років.

Згідно товарно-транспортних накладних, пунктом розвантаження товару зазначено м. Харків, вул. Кибальчича, буд.18. За вказаною адресою позивачем орендується приміщення згідно договору № 0102/2013 оренди нежитлового приміщення від 01.02.2013 року, відповідно до додаткових угод якого строк дії договору до 31.12.2015 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Вищевикладені обставини спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №317/20-36-22-05-07/35588528 від 19.02.2015 р. про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України..

Посилання апелянта на те, що у автомобіля, яким перевозився спірний товар відсутні можливості на перевезення товару вагою більше ніж 600 кг колегія суддів відхиляє, оскільки доказів в підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.

Щодо посилання апелянта на обставини господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Равена Плюс", які викладені в податковій інформації західної ОДПІ м. Харкова від 09.12.2015 року № 2064/7/20-33-22-01-07 за період декларування ПДВ вересень 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Равена Плюс" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

27 травня 2016 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі №820/1546/16 до ухвалення рішення по справі (а.с.180).

Оскільки на час постановлення даної ухвали відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року, наявні підстави для стягнення з Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області судового збору в розмірі 9346 (дев'ять тисяч триста сорок шість) гривень 41 копійку на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016р. по справі № 820/1546/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 9346 (дев'ять тисяч триста сорок шість) гривень 41 копійку на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2016 р.