Ухвала суду № 58244373, 08.06.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року справа №805/86/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Томах О.О., за участю представника відповідача Пожидаєвої О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 805/86/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.01.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.12.2015 року позивач отримав поштою вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2015 року № Ю-1, в якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2015 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 1 013 783 грн. 79 коп., у тому числі недоїмка 939 846, 22 грн., штраф - 19 638,63 грн., пеня - 54298, 94 грн. Вважає таку вимогу неправомірною та просив суд скасувати вимогу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06.11.2015 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) частково на суму 100 000,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 805/86/16-а у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги - відмовлено повністю.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування » та зазначає, що вимога Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06.11.2015 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) є неправомірною, оскільки у сумі недоїмки є розбіжність на суму 53894,16 грн., утворена за рахунок: 3327,04 грн. - суми, на яку позивач не має недоїмки, та 50567,12 грн. - суми, яку відповідач неправомірно зарахував в рахунок сплати неузгоджених фінансових санкцій, застосованих Рішенням відповідача № 0001051700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.04.2014 року. Крім того, позивач зазначає, що він звільнений згідно з пунктом 9 3 VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від виконання обов'язків платника єдиного внеску, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, а тому вимога про сплату єдиного внеску є неправомірною.

Представник відповідача на адресу суду надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, які підтримав в судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» (далі - ПРАТ «АМЗ») зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 32954671), місцезнаходження юридичної особи: 87400, Донецька область, Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Мурзи, б. 16, кв. 6, перебуває на обліку як платник податків у Мангуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 12, 13).

06 листопада 2015 року Мангуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято вимогу № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки), в якій зазначено, що станом на 31.10.2015 року заборгованість ПРАТ «АМЗ» зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 1 013 783, 79 грн., з них недоїмка - 939846,22 грн., штрафи - 19638,63 грн., пеня - 54298,94 грн. (а.с. 11).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову правомірним, з огляду на наступне.

Проблемою даного спору є питання правомірності прийняття податковим органом вимоги № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки).

З наданих Приватним акціонерним товариством «Азовський машинобудівний завод» письмових пояснень вбачається, що позивачем вимога № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) оскаржена частково в сумі 100 000,00 грн. Вказана сума складається з недоїмки по єдиному внеску за липень 2015 року в сумі 62263,69 грн., за серпень 2015 року (частково) в сумі 37 736,31 грн.

Відповідно абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4).

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску (ч. 15 ст. 25 Закону № 2464).

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року (далі - Закон № 1669) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9 3 такого змісту:

"9 3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить смт Мангуш.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

Позивач вважає, що є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження КМУ, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати п. 9 3 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Згідно із ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Зі змісту статті 101 Податкового кодексу України та положень Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577 вбачається, що документом - підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється: зокрема, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.п. 101.2.4 п.101.2 ст. 101 ПК України).

Відповідно до п. 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 року № 577 (далі - Порядок № 577), під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується: Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України (п. 2.1).

Пунктом 4.1 Порядку № 577 визначено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30.04.2015 року звертався до податкового органу з заявою про звільнення його від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 25).

13.05.2015 року податковим органом було надано відповідь на вказану заяву, в якій повідомлено про те, що відсутні підстави для звільнення ПрАТ «Азовський машинобудівний завод» від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, оскільки підприємством не було надано сертифікат Торгово-промислової палати України (а.с. 26).

Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного перегляду встановлено, що дійсно позивачем до вказаної заяви не було надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме - сертифіката Торгово-промислової палати України, що передбачено ст. 10 Закону № 1669.

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь Донецької торгово-промислової палати від 15 липня 2015 року щодо засвідчення форс-мажорних обставин. У вказаній відповіді зазначено, що Закон № 1669 звільнив осіб від виконання своїх обов'язків визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Зазначена норма Закону є нормою прямої дії. Не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яких чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Вказана відповідь не була оскаржена позивачем (а.с. 27-28).

Отже, оскільки позивач всупереч вимог діючого законодавства не долучив до заяви про звільнення його від виконання обов'язків по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, то податковим органом правомірно прийнято вимогу № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 805/86/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 10 червня 2016 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко