Ухвала суду № 58244205, 09.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2016 року

справа № 808/9111/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі № 808/9111/15 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2015 року №0000442200.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року скасувати, та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВП «МАК» (код за ЄДРПОУ 13476862) з питань дотримання вимог податкового законодавства по формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Нордкап Інвест» (код ЄДРПОУ 39240091) за лютий 2015 року та формуванню податкових зобов’язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПАТ «АКХЗ» (код ЄДРПОУ 191075), ПАТ «Донецьккокс» (код ЄДРПОУ 191112), ПРАТ «Єнакіївський коксохімпром» (код ЄДРПОУ 31272173), ТОВ «ЗБМУ» (код ЄДРПОУ 38563726) за лютий 2015 року.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку щодо порушення Позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- IV (зі змінами та доповненнями) ТОВ «НВП «МАК» занижено до сплати податкові зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 235000.00 грн., в т.ч. за лютий 2015 року.

На підставі зазначених висновків, 10.08.2015 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000442200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 352500.00 грн., у тому числі 235000.00 грн. основного платежу та 117500.00 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомленні-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» за КВЕД зокрема є інші спеціалізовані роботи.

Так, 30.01.2015 року між Позивачем та ТОВ “НОРДКАП ІНВЕСТ” було укладено договір субпідряду №30/01-15.

Відповідно до п.п.1 вказаного договору, субпідрядник зобов’язується власними та/або залученими силами по завданню замовника у відповідності з умовами даного договору виконувати роботи: з відновлення кладки камер коксування методом керамічного наплавлення КБ № 2, 3, 4 в обсязі, передбаченому в затвердженому Замовником кошторисі на території ПрАТ “ЄКХП”; з відновлення кладки камер коксування методом керамічного наплавлення КБ № 2, 5, 6 в обсязі, передбаченому в затвердженому Замовником кошторисі на території ПрАТ “Запоріжкокс”; з відновлення кладки камер коксування методом керамічного наплавлення КБ № 5, 6 в обсязі, передбаченому в затвердженому Замовником кошторисі на території ПАТ “АКХЗ”.

В свою чергу, як свідчать встановлені обставини справи, вказаний договір субпідряду був укладений з метою виконання Позивачем будівельно-монтажних робіт для ПрАТ «Єнакіївський коксохміпром» на підставі договору підряду №20151225 ЕН від 10.02.2015 року, для ПАТ «АКХЗ» на підставі договору №94/15М від 12.02.2015 року та для ТОВ «Запорізьке будівельно-монтажне управління» на підставі договору №160/М.

Відповідно до п.п.1.1 договору підряду №20151225 ЕН від 10.02.2015 року, замовник доручає, а підрядник зобов’язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах дійсного договору роботи по відновленню кладки камер коксованія методом керамічного наплавлення в об’ємі, передбаченими затвердженими Замовником кошторисами.

Згідно з п.п.1.1 договору №160/М від 23.01.2015 року, замовник доручає, а підрядник зобов’язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах дійсного договору роботи по: ремонту камер коксуванню методом керамічного наплавлення. Роботи виконуються нат території ПАО «Запоріжкокс».

У відповідності до договору №94/15М від 12.02.2015 року, замовник доручає, а підрядник зобов’язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах дійсного договору роботи по відновленню вогнетривкої кладки методом керамічного наплавлення Коксової батареї № 5,6, перелік яких надається у специфікації.

За результатом виконання господарських зобов’язань з ТОВ “НОРДКАП ІНВЕСТ” та виконання умов договору субпідряду від 30.01.2015 року №30/01-15, Позивачем був сформований податковий кредит у розмірі 235000.00 грн.

Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Зазначені факти, на думку податкового органу, свідчать про відсутність у Позивача належних правових підстав для формування валових витрат за наслідком проведення господарських операцій з ТОВ “НОРДКАП ІНВЕСТ”.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаним контрагентом, погоджується з зазначеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, предметом договірних відносин Позивача з ТОВ “НОРДКАП ІНВЕСТ” було виконання будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження виконання умов договору та здійснення господарських операцій з ТОВ “НОРДКАП ІНВЕСТ”, Позивачем було надано до суду копії податкових накладних №345 від 27.02.2015 року, №346 від 27.02.2015 року, №347 від 27.02.2015 року, акти приймання виконаних робіт з технічного обслуговування №1/2/15 за лютий 2015 року, №2/2/15 за лютий 2015 року, №3/2/15 за лютий 2015 року.

Розрахунки з ТОВ “НОРДКАП ІНВЕСТ” здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1809 від 05.10.2015, № 1439 від 04.08.2015, № 1314 від 23.07.2015, № 1292 від 17.07.2015, № 1009 від 02.06.2015, № 487 від 13.03.2015 року.

Однак, дослідивши зміст наданих документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції Позивача з ТОВ “НОРДКАП ІНВЕСТ”, суд апеляційної інстанції не визнає їх первинним та такими, що належним чином обґрунтовують реальність здійснення господарської операції з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб’єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Як було встановлено судом, позивачем до суду були надані податкові накладні, акти приймання виконаних робіт та платіжні доручення.

Однак, Позивачем не було надано до суду жодних документів, які б підтверджували факт перебування робітників субпідрядника на території ПАТ «АКХЗ», ПАТ «Запоріжкокс» та ПрАТ «Єнакіївський коксохімпром» для здійснення передбачених договорами робіт та як наслідок підтвердження факт реального надання послуг з будівельно-монтажних робіт.

Також, підприємством не було надано до суду жодних документів, які б підтверджували факт надання до ПрАТ “Єнакіївський коксохімпром”, ТОВ “Запорізьке будівельно-монтажне управління” та ПАТ “АКХЗ” інформації про залучених субпідрядників, обсягах (об’єктах, етапах, видах) робіт, для виконання яких залучаються субпідрядники, орієнтовні строки участі кожного з субпідрядників, із зазначенням часу виконання робіт та об’єкту робіт, що було обумовлено договорами з вказаними контрагентами.

Окрім того, з поданих позивачем договорів з ПАТ “АКХЗ”, ТОВ “Запорізьке будівельно-монтажне управління”, ПрАТ “Єнакіївський коксохімпром” вбачається, що залучення до виконання робіт субпідрядників здійснюється на підставі письмової згоди на це Замовника та, крім того, такі особи повинні мати ліцензію (дозвіл) на виконання відповідних робіт, мати ресурси, достатні для виконання робіт та мати досвід виконання аналогічних робіт.

В даному випадку, Позивачем не було надано до суду доказів підтвердження згоди вказаних контрагентів на залучення до виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядника ТОВ “НОРДКАП ІНВЕСТ”.

В свою чергу, наданні позивачем копії банківських виписок в даному випадку не підтверджують факт здійснення господарської операції та обґрунтованість формування податкового кредиту, оскільки умовами права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу, а відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою отриманих товарів позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне поставку постачальником конкретних видів товару, а також докази на підтвердження пов’язаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В даному випадку, Позивачем не було надано до суду додаткових доказів та пояснень, які б спростовували висновки суду першої інстанції та свідчили про необхідність скасування його рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись, ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі № 808/9111/15 – залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко