Постанова № 58243974, 09.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2016 року № 826/3587/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Фонду державного майна України про визнання протиправними та скасування висновку та довідки

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач - 1), Фонду державного майна України (далі також - відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:

- визнати протиправним та скасувати висновок відповідача-1 №1082/10/26-59/12-07 від 16 січня 2016 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

- визнати незаконною та скасувати довідку відповідача-2 від 11 лютого 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (щодо ОСОБА_1).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2016 року в даній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення передбаченого законом порядку перевірки застосування щодо неї визначених Законом України «Про очищення влади» заборон, що стало підставою для протиправного складання оскаржуваних висновку та довідки.

За час розгляду справи відповідачем-1 не було надано суду заперечень або інших документів, з яких можливо було б встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.

Відповідачем-2 були надані суду письмові пояснення, з яких не вбачається його заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1, а лише констатовано, що оскаржувана довідка Фонду державного майна України має похідний характер від відповідного висновку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У судове засідання, призначене на 25 травня 2016 року, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача-1 не з'явився.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 25 травня 2016 року не з'явився представник відповідача-1, належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, що не є перешкодою для розгляду справи, враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що 20 березня 2015 року, перебуваючи на посаді заступника начальника управління з питань реформування власності Департаменту оперативного планування процесів приватизації та реформування власності Фонду державного майна України, позивачем на ім'я в.о. Голови Фонду державного майна України було подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», згідно з якою позивач повідомила про те, що до неї не застосовуються відповідні заборони.

31 березня 2015 року позивач була звільнена з вказаної вище посади в порядку переведення на посаду заступника директора Юридичного департаменту - начальника відділу представництва інтересів у судових органах Міністерства інфраструктури України.

У свою чергу, Міністерством інфраструктури України щодо позивача також було розпочато перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади».

12 серпня 2015 року позивач була звільнена з вказаної посади у зв'язку з переведенням на посаду начальника правового управління секретаріату Вищої ради юстиції.

12 червня 2015 року відповідачем-1, у відповідь на відповідний запит Міністерства інфраструктури України, було складено висновок № 25050/10/26-59/17-03 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», яким встановлено, що встановити відповідність/не відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел, неможливо.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що квартира, зазначена у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» в пункті 25 «Квартири», відповідно до пояснень ОСОБА_1, була придбана за рахунок коштів наданих батьками, однак батьки померли, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити достовірність наданих пояснень.

Листом від 26 лютого 2016 року Міністерство інфраструктури України повідомило позивача про те, що оскільки відносно неї передбачена Законом України «Про очищення влади» має проводитись Фондом державного майна України, Управління кадрової служби Міністерства інфраструктури України припинило проведення такої перевірки.

Водночас, 16 січня 2016 року відповідачем-1, у відповідь на відповідний запит Фонду державного майна України, було складено оскаржуваний висновок № 1082/10/26-59/12-07 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», яким встановлено, що ОСОБА_1 у поданій декларації вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1.

Крім того, відповідно до вказаного висновку встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у поданій декларації, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

Згідно висновку, квартира, зазначена у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» в пункті 25 «Квартири», відповідно до пояснень ОСОБА_1, була придбана за рахунок коштів наданих батьками, однак батьки померли, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити достовірність наданих пояснень.

11 лютого 2016 року Фондом державного майна України було складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», якою, на підставі відомостей зазначеного висновку відповідача-1 щодо невідповідності вартості майна податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел, встановлено, що до позивача застосовуються заборони, передбачені ч. 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з ч. 8 статті 3 Закону України «Про очищення влади», заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно ж до п. 2 ч. 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Також, згідно з приписами п. 6 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100, отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Про встановлення недостовірності відомостей, які підлягали перевірці згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону, вказується у висновку про результати перевірки у разі, якщо вартість майна (майнових прав), набутого (набутих) особою, стосовно якої проводилася перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Виходячи з системного тлумачення наведених положень законодавства вбачається, що податковий орган в своєму висновку, складеному на виконання приписів Закону України «Про очищення влади» за наслідком повного дослідження всієї наявної податкової інформації, має обґрунтовано встановити відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, наведені у висновку відомості мають однозначно та безспірно стверджувати про наведені вище факти.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного висновку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частині п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», у ньому встановлено, що позивачем у поданій декларації вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) позивача.

Крім того, відповідно до висновку відповідача встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у поданій декларації, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

Згідно висновку, квартира, зазначена у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» в пункті 25 «Квартири», відповідно до пояснень ОСОБА_1, була придбана за рахунок коштів наданих батьками, однак батьки померли, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити достовірність наданих пояснень.

Виходячи з наведених у висновку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відомостей вбачається, що вони не можуть однозначно стверджувати про відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації позивача, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, оскільки відповідачем не було достовірно підтверджено або спростовано надані ОСОБА_1 пояснення щодо отримання коштів, витрачених на придбання зазначеного у декларації майна, про що зазначено у самому оскаржуваному висновку.

При цьому, враховуючи закріплене на рівні ч. 2 статті 1 Закону України «Про очищення влади» положення про те, що очищення влади (люстрація) ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції невинуватості, відповідно до якого саме на органи державної влади покладається обов'язок щодо доказування вини особи, та беручи до уваги встановлену відповідачем неможливість достовірно встановити наведені вище обставини відсутності/наявності невідповідності вартості майна вказаного у декларації позивача доходам, отриманим ОСОБА_1 із законних джерел, податковий орган у своєму висновку був зобов'язаний вказати про підтвердження проведеною перевіркою саме відсутності такої невідповідності.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про порушення відповідачем-1 при складанні оскаржуваного висновку наведених вище приписів законодавства, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача щодо визнання його протиправним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 11 статті 5 Закону України «Про очищення влади», орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

При цьому, відповідно до п.п. 17, 22 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, керівник органу не пізніш як на третій день після надходження заяви щодо незастосування до особи, яка підлягає перевірці, заборон, передбачених частинами третьою або четвертою статті 1 Закону, одночасно надсилає органам, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України (далі - органи перевірки), відповідно до компетенції запити про проведення перевірки за формою згідно з додатком 3 щодо особи, яка підлягає перевірці.

День надіслання запитів та доданих до них документів, а також повідомлення до Мін'юсту є днем початку проходження перевірки особою відповідно до Закону.

Враховуючи, що заяву про незастосування до позивача визначених Законом України «Про очищення влади» заборон було подано ОСОБА_1 20 березня 2015 року, а оскаржуваний висновок було складено лише 16 січня 2016 року, колегія суддів констатує порушення відповідачем-1 визначеного Законом України «Про очищення влади» строку проведення перевірки, що додатково свідчить про протиправність оскаржуваного висновку.

Згідно з приписами ч. 11 статті 5 Закону України «Про очищення влади», складений у відповідності до даної статті Закону висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Отже, на рівні Закону України «Про очищення влади» прямо передбачена можливість оскарження складеного за наслідком проведення перевірки висновку в судовому порядку, а тому колегія суддів вважає такий висновок рішенням суб'єкту владних повноважень, а саме актом індивідуальної дії, який прямо впливає на права та інтереси особи і в силу приписів п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України може бути оскаржений в судовому порядку до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуваний висновок ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві був прийнятий без урахування наведених правових критеріїв, а тому суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовних вимог про скасування довідки відповідача-2 від 11 лютого 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (щодо ОСОБА_1), суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.п. 36, 37 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», на підставі відповіді / висновку / копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, відповідальний структурний підрозділ у триденний строк (з дня надходження останньої відповіді / висновку / копії судового рішення або з дня надходження відповіді / висновку/копії судового рішення, який є підставою для застосування заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу.

Керівник органу не пізніш як на третій робочий день з дня складення довідки про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 у разі встановлення недостовірності відомостей щодо особи, зазначених у пунктах 1 та/або 2 частини п'ятої статті 5 Закону, приймає рішення про звільнення такої особи та у той самий день надсилає в паперовій формі до Мін'юсту повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6 разом із засвідченою копією рішення про звільнення особи, інформація з яких не пізніш як на третій день з дня надходження до Мін'юсту вноситься до Реєстру.

При цьому, згідно з п. 49-3 вказаного Порядку, у разі звільнення особи шляхом переведення з органу, в якому розпочато перевірку стосовно такої особи, перевірка проводиться у строки та порядку, визначені пунктами 17 - 40 цього Порядку. Копія довідки про результати перевірки надсилається у той же день до органу, до якого особа переведена.

Отже, наявність складеної на підставі висновку податкового органу довідки, якою встановлено застосування до особи заборон, що передбачені ч. 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», є прямою і безумовною підставою для звільнення такої особи.

Відповідно, така довідка, аналогічно до розглянутого вище висновку, є рішенням суб'єкту владних повноважень, а саме актом індивідуальної дії, який прямо впливає на права та інтереси особи, щодо якої її було складено, а тому, в силу приписів п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України, вона може бути оскаржена в судовому порядку до адміністративного суду.

Враховуючи наведене, оскільки підставою для зазначення в оскаржуваній довідці обставин застосування до позивача заборон, що передбачені ч. 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», є виключно відомості визнаного судом вище протиправним висновку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, колегія суддів вважає, що оскаржувана довідка Фонду державного майна України має похідний характер від такого висновку відповідача-1, а тому вона аналогічним чином підлягає визнанню протиправною та скасуванню в судовому порядку. Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною та скасування довідки відповідача-2 від 11 лютого 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (щодо ОСОБА_1).

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Фонду державного майна України про визнання протиправними та скасування висновку та довідки - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 1082/10/26-59/12-07 від 16 січня 2016 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Визнати протиправною та скасувати довідку Фонду державного майна України від 11 лютого 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», якою встановлено, що до ОСОБА_1 застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда