Постанова № 58243071, 25.05.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року справа № П/811/752/14.

провадження № 2-кас/811/15/16

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді справу за позовом приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

24.02.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" - задоволено частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № П/811/752/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити (т.2,а.с.167).

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - ПАТ "Креатив") звернулось в суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ОДПІ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року №0000572202.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 року, скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № П/811/752/14.

Так, скасовуючи рішення, судом касаційної інстанції зазначено, що судами не досліджено факт наявності довіреностей на отримання та відвантаження товару, книг обліку довіреностей, складських накладних (для обліку товару), відповідних сертифікатів, тощо. Не досліджено обставини про наявність власних чи орендованих виробничих потужностей контрагента позивача щодо можливостей виконання господарських операцій.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 29 жовтня 2013 року по 04 листопада 2013 року контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Креатив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Прометей" - "Зерноторгова компанія" та ФГ "Родомир-Агро" за період з 01 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року, ТОВ "Вторметекспорт" за період з 01 травня 2013 року по 30 червня 2013 року, ПП "Господар" за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатами якої складено Акт від 07 листопада 2013 року №117/11-23-22-02/31146251 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 14 136 075,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2013 року №0001312202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 204 113,00 грн., у тому числі 14 136 075,00 грн. основного платежу та 7 068 038,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП "Господар" укладено договір поставки від 10 липня 2013 року №С12-2573, на виконання умов якого, у період з 12 липня по 18 липня 2013 року останній поставив позивачу насіння соняшнику на загальну суму 556 177,42 грн., у тому числі податок на додану вартість - 92 696,26 грн. Зазначену суму податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року. При цьому, разом із декларацією позивачем подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у якій відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, заявлено про те, що продавцем ПП "Господар" порушено порядок заповнення податкових накладних.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій із вищезазначеним контрагентом, позивачем надано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.

Крім того, судом встановлено, що придбаний у ПП "Господар" соняшник позивач використав для виробництва олії і шроту, на підтвердження чого останнім надано копії договорів оренди цілісного майнового комплексу та майна, акта прийому-передачі майна, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, судами встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі №814/2721/13-а визнано установчі документи контрагента позивача - ПП "Господар" недійсними з моменту перереєстрації на ОСОБА_1 та припинено юридичну особу.

Крім того, відповідно до листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року №06-16/7045/14, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі №814/2721/13-а набрала законної сили 02 серпня 2013 року .

У відповідності з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Так, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням ПрАТ "Креатив" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ПП "Господар", які на думку податкового органу не носять реального характеру.

При цьому, підставою для таких висновків податкового органу стала постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року в справі №814/2721/13-а, якою визнано установчі документи ПП "Господар" недійсними з моменту перереєстрації на ОСОБА_1 та припинено юридичну особу ПП "Господар".

Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду в справі №814/2721/13-а від 30.06.2015р. скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року. При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що ПП "Господар" було зареєстровано сільськогосподарським підприємством спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, платником фіксованого сільськогосподарського податку, мало в оренді земельні ділянки сільськогосподарського призначення та відкриті поточні рахунки в банківських установах (т.2,а.с.103-109).

Отже, судом встановлено, на час здійснення вищевказаних господарських операцій та видачі податкових накладних ПП "Господар" було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мало обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП "Господар", що підтверджується договором поставки №С12-2573 від 10.07.2013 р. (т.1, а.с.80-83).

Як встановлено судами, ПП "Господар" у період з 12 липня по 18 липня 2013 року поставило ПрАТ "Креатив" насіння соняшнику на загальну суму 556 177,42 грн., у тому числі ПДВ - 92 696,26 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.97, 99, 101, 103), податковими накладними (т.1, а.с.86-96) та платіжними дорученнями (т.1, а.с.84, 85).

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.98, 100, 102, 104).

Позивачем у декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 92 696,24 грн. за господарськими операціями з ПП "Господар" (а.с.119-136). При цьому разом із декларацією з ПДВ за липень 2013 року позивачем подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у якій відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України заявлено про те, що продавцем ПП "Господар" порушено порядок заповнення податкових накладних (загальна сума ПДВ - 92 696,26 грн. (т.1,а.с.143-144).

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, з огляду на дотримання ПрАТ "Креатив" вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у позивача виникло право на включення до податкового кредиту за відповідний звітний період сум ПДВ за податковими накладними виданими ПП "Господар".

Так, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суддів, зазначив, що судами не встановлювався факт наявності до довіреностей на отримання та відвантаження товару.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають видаткові накладні, долучені до матеріалів справи, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Даний висновок суду підтверджений висновком Верховного Суду України, який зазначений в постанові ВСУ у справі №3-77гс15 від 29 квітня 2015р.

Крім того, судом встановлено, що придбане у ПП "Господар" насіння соняшника було поставлено на потужності ПрАТ "Креатив", які входять до майнового комплексу, орендованого ПрАТ "Креатив" у ПП "Еллада" на підставі договору оренди №2480 від 01.09.2011р. (т.1,а.с.211-233).

Придбане насіння соняшника ПрАТ "Креатив" використано у виробництві масложирової продукції, яка була реалізована іншим контрагентам ПрАТ "Креатив".

Судом враховано, що за умовами укладеного між ПрАТ "Креатив" та ПП "Господар" договором, якість товару, що постачається, визначається лабораторією покупця (тобто позивачем) під час розвантаження. Матеріалами справи встановлено, що на території ПрАТ "Креатив"є власна атестована лабораторія (т.2,а.с.110).

Також, матеріалами справи встановлено, що позивач (в спірний період) було діючим підприємством, що підтверджується копіями платіжних доручень та оплату комунальних платежів та копією звіту 1-ДФ за ІІІ квартал 2013 року (т.2,а.с.111-166).

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, складених посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, був платником податку на додану вартість.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: ".вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 22.11.2013 року №0001312202, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 185,39 грн. здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Креатив".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000572202 від 09 квітня 2014 року, яким Приватному акціонерному товариству "Креатив" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року на 92 696,00 грн.

Присудити Приватному акціонерному товариству "Креатив" (код ЄДРПОУ- 31146251) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 185,39 грн. (сто вісімдесят п'ять грн. 39 коп.).

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула