Постанова № 58242833, 08.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 р. Справа № 264/8156/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., суддів Куденкова К.О., Кравченко Т.О., при секретарі судового засідання Белікові Д.Л., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Державна казначейська служба України про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до Міністерства оборони України (відповіда-1) про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, зобовязання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але не менш 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 21 грудня 2015 року в даній адміністративній справі відкрито провадження.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 січня 2016 року вказану адміністративну справу передано для розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України (відповідач-2). Також, даною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Державну казначейську службу України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому з 05.04.2012 року відповідно до акту огляду МСЕК було встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та їх наслідків, повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. Зважаючи на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому гарантовано право на отримання грошової допомоги, вважає відмову Міністерства Оборони України у отриманні грошової допомоги необґрунтованою та протиправною. На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 надав до суду письмові заперечення, в обґрунтуванні яких зазначив, що на момент встановлення позивачу інвалідності чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби. Так, відповідач вказує на те, що відповідно до приписів п. 2 постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердення Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» особи, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що не була призначена, яка призначається і виплачується в установленому законодавством, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, порядку. Таким чином, вважає, що на день встановлення ОСОБА_2 інвалідності не існувало правової норми, яка б давала йому право на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк для реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-2 позовні вимоги також не визнав. В наявних в матеріалах справи запереченнях проти позову, окрім аспектів, зазначених відповідачем-1, Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України вказує на направлення ним документів позивача на розгляд комісії до Департаменту фінансів Міністерства оборони України за вих. №148 від 11.02.2016 року (повторно). Втім, за наданим позивачем пакетом документів Міністерством прийнято рішення від 04.04.2016 року, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яким вказані документи позивача направлено до доопрацювання. Також, вказав, що на момент встановлення позивачу інвалідності статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. З огляду на зазначене, вважає, що в діях відповідачів протиправних і незаконних дій не вбачається. Просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив службу у збройних силах та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан в період з 1983 року по 1985 рік. В період проходження служби в Республіці Афганістан та участі в бойових діях ОСОБА_1 отримав мінно-вибухове множинне осколочне поранення голови, тулуба, закриту черепно-мозкову травму, контузію.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №270463 від 03.05.2012 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 05.04.2012 року - поранення, контузії та їх наслідків, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, до 01.06.2014 року (а.с. 12).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №496100 від 05.06.2014 року ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності з 01.06.2014 року - поранення, контузії та їх наслідків, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, до 01.06.2017 року (а.с. 13).

Витягом із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №149 від 06.02.2012 року підтверджено, що захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.11).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_1 14.07.2015 року звернувся до Військового комісару Іллічівсько-Володарського ОРВК з відповідною заявою та надав копії необхідних документів, які були надіслані до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (а.с. 90).

Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України листом від 20.07.2015 року надав позивачу відповідь на його заяву, в якій розяснив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги з приводу оформлення ним інвалідності пізніше визначеного терміну (більш ніж 3 місяці після звільнення зі строкової служби) (а.с. 14).

Не погодившись із вказаною відповіддю, позивачем до Міністерства оборони України спрямовано лист, в якому ОСОБА_1 просив виплатити належну йому одноразову грошову допомогу (а.с. 15-16).

Міністерство оборони України на вказану заяву надало відповідь, в якій зазначило, що оскільки позивачу у 2014 році не було встановлено вищу групу інвалідності, підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства немає (а.с. 17).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- XII.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

В силу приписів статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мав місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання такої інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 року по справі №21-446а14 та постанові від 21.04.2015 року по справі №21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з датою настання інвалідності в період проходження служби, або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, а з наявністю причинного звязку між настанням такої інвалідності та захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Згідно пункту 2 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 (далі - Порядок №499, що був чиним на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами п.7 Порядку № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом, є 05.04.2012 року, оскільки ця дата зазначена у довідці МСЕК серії 10 ААБ №270463 від 03.05.2012 року як час, з якого ОСОБА_1 при огляді встановлена ІІІ група інвалідності.

Таким чином, ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги з 05.04.2012 року.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача-1 стосовно пропуску позивачем встановленого законодавством трирічного строку реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.

Так, відпвідач-1 зазначає, що відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Проте суд зауважує, що вказана правова норма набула чинності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» (від 04.07.2012 № 5040-VI) з 01.01.2014 року, та оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивача ще 05.04.2012 року, її дія не поширюється на позивача в силу приписів за ст. 58 Конституції України, за якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас, з тих же підстав суд вважає необґрунтованими посилання позивача на приписи частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", викладену в редакції вказаного Закону від 01.01.2014 року.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне зобовязати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнення з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 499.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що відповідачем на момент розгляду справи фактично не відмовлено останньому у виплаті такої допомоги, а направлено подані позивачем документи на доопрацювання через непідтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби.

Крім того, суд зазначає, що дії самі по собі не створюють певних правових наслідків, внаслідок чого у цій частині має місце неправильно обраний спосіб судового захисту.

Таким чином, позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Державна казначейська служба України про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобовязати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнення з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою КМУ від 28.05.2008 року №499.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Голошивець І.О.

Судді Куденков К.О.

ОСОБА_3