Ухвала суду № 58240822, 08.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/5801/16 Головуючий у 1 інстанції -Шумейко О.І.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 червня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Барановської Л.В., Слюсар Т.А.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 18 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, як основного позичальника, та ОСОБА_2, як поручителя, і просив винести рішення, яким солідарно стягнути з відповідачів на свою користь кредитні кошти, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту, відсотків, пені, штрафу та комісійних платежів у загальній сумі 314.392 грн.77 коп., відповідно до кредитного договору від 7.04.2008 року за №ZREGА00004321, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1.

Зокрема, позивач просив стягнути на свою користь: заборгованість за кредитом у сумі 55.000 грн.53 коп.; заборгованість за відсотками по кредиту у сумі 93.190 грн.42 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом, у сумі 1.447 грн.07 коп.; пеню за несвоєчасне виконання зобов»язань з погашення кредиту та відсотків, у сумі 149.545 грн.57 коп.; по штрафу - фіксована частина, у сумі 250 грн., та процентна складова - 14.959 грн.18 коп.

Позивачем наданий повний розрахунок указаних сум заборгованості.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 18 січня 2016 року позов задоволено частково/а.с.59-62/.

Судовим рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 7.04.2008 року за №ZREGА00004321, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, яка утворилась за період з 7.04.2008 року по 22.05.2015 року, а саме: заборгованість по кредиту - 55.000 грн.53 коп.; заборгованість за відсотками - 93.190 грн.42 коп.; заборгованість за комісією - 1.447 грн. 07 коп.; за пенею - 25.000 грн.; по штрафу - (фіксована частина) - 250 грн., (процентна складова) - 14.959 грн.18 коп.

Судом при ухваленні рішення застосовано ст.551 ЦК України, в результаті чого зменшено нараховану позивачем суму пені, зі 149.545 грн.57 коп. до 25.000 грн.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 18 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, зокрема, в частині стягнення пені /а.с.103-105/.

Сторони судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за їх відсутності.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених суді першої інстанції.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до кредитного договору від 7.04.2008 року за №ZREGА00004321, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальниця ОСОБА_1 отримала у позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у сумі 65.902 грн.60 коп., з яких, 53.025 грн. - на споживчі потреби, а також 12.877 грн.60 коп. - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% місячних на суму залишку непогашеної частини кредиту, на термін до 6.04.2028 року.

Відповідно до ст.5.1. указаного кредитного договору за порушення прийнятих на себе кредитних зобов»язань у визначені цим договором строки, позичальник зобов»язаний сплачувати кредитору пеню у розмірі 0,15% за кожен день прострочки тіла кредиту та відсотків, але не менше 1 грн.

Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України, полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до умов кредитного договору (розділ 3 та графіку погашення кредиту) позичальник зобов»язаний погашати кредит та відсотки щомісячними платежами у рівних сумах - по 709,31 грн. /а.с.15-16/.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

У відповідності з п.2.3.5. кредитної угоди Банк має право вимоги дострокового повернення кредиту та всіх платежів, що пов»язані з ним, у разі порушення позичальником зобов»язань за цим договором.

Крім того, на забезпечення указаних кредитних зобов»язань позичальниці ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання кредитних зобов»язань позичальницею.

Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 виникли відносини договору поруки, які, відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України, полягають у тому, що поручитель поручається солідарно відповідати перед кредитором за невиконання позичальником кредитних зобов»язань.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, а в силу ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

1.06.2015 року банк надіслав відповідачам письмове повідомлення про те, що, у разі непогашення кредитної заборгованості протягом п»яти днів з дня отримання цього повідомлення, банк вимагає повернути, крім кредитної заборгованості, також і залишок кредитного боргу, термін погашення якого не настав, а також відсотки, пеню, штрафні санкції та комісійні платежі /а.с.9/. Однак, оскільки, матеріалами справи не підтверджується отримання відповідачами указаного повідомлення, колегія суддів, у відповідності з положенням ч.2 ст.1050 ЦК України, вважає, що термін дострокового повернення спірних платежів слід вираховувати з дня звернення позивача до суду з цим позовом.

Встановлено, що заяви від сторін про застосування строку позовної давності щодо нарахування заборгованості по кредиту та пені до суду не надходили.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, зробленого за результатами розгляду справи від 18.05.2016 року за №6-474цс16 слідує, що без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов»язана лише з наявністю про це заяви сторони. А, згідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до розрахунку, наданого суду позивачем, станом на 22.05.2015 року за позичальником ОСОБА_1 виникла заборгованість по кредитним зобов»язанням у загальній сумі сумі 314.392 грн.77 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 55.000 грн.53 коп.; заборгованість за відсотками по кредиту у сумі 93.190 грн.42 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом, у сумі 1.447 грн.07 коп.; пеню за несвоєчасне виконання зобов»язань з погашення кредиту та відсотків, у сумі 149.545 грн.57 коп.; по штрафу (фіксована частина), у сумі 250 грн., та (процентна складова) - 14.959 грн.18 коп./а.с.5-8/.

Розрахунок наданий суду позивачем виконаний правильно, а тому цей розрахунок обґрунтовано покладено судом першої інстанції в основу доказування за цим спором.

Враховуючи, що пеня позивачем нарахована у сумі 149.545 грн.57 коп., в той же час, суд першої інстанції, стягуючи пеню у сумі лише 25.000 грн., правомірно застосував ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дійшовши висновку про правомірність зменшення судом першої інстанції нарахованої пені, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов»язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч.ч.1,2 ст.551 ЦК).

Відповідно до п.5.1. указаного кредитного договору, сторонами обумовлено, що за порушення прийнятих на себе кредитних зобов»язань у визначені цим договором строки, позичальник зобов»язаний сплачувати кредитору пеню у розмірі 0,15% за кожен день прострочки тіла кредиту та відсотків.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 3.09.2014 року (справа №6-100 цс 14), яка, в силу ст.360-7 ЦПК є обов»язковою для суддів, за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов»язання, не може перевищувати один рік, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, частина третя ст.551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов»язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити, а заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 18 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді