Ухвала суду № 58240729, 08.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 761/32765/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Осаулова А.А.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6340/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Качана В.Я., Кравець В.А.

при секретарі - Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся в листопаді 2015 року.

Зазначав, що 27.08.2013 року між ним та ОСОБА_3 був укладений комплексний договір № 1/1735955, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у сумі 19 968, 00 грн. строком погашення до 26.08.2016 року, зі сплатою 15,00% річних за користування та комісійної винагороди в розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість.

На підставі викладеного просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 376, 61 грн. та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у суму 16 376 грн. 61 коп. та судові витрати.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27.08.2013 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений комплексний договір № 1/1735955, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у сумі 19 968, 00 грн. строком погашення до 26.08.2016 року зі сплатою 15,00% річних за користування та комісійної винагороди в розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в загальній сумі 19 968, 00 грн.

Згідно пункту 3.1 комплексного договору, у разі прострочення строку оплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2 цього договору у разі порушення позичальником без поважних причин вимог п.п. 2.2.2. - 2.2.9 правил, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1. договору, за кожний випадок прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не належно виконувала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13.10.2015 року становила 16376,61 грн. та складалась з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 7072,66 грн., простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4917, 61 грн.; нарахованих відсотків у розмірі 84,93 грн; нарахованої комісії у розмірі 359, 42грн; прострочених відсотків у розмірі 1030, 03 грн.; простроченої комісії у розмірі 1791,10 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди у розмірі 1114, 86 грн.

Відповідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

11.06.2015 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» звертався до позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості, але вказана вимога позичальником не виконана.

Так, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з позичальника зазначеної суми кредитної заборгованості, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення з урахуванням затосування до вимог про стягнення пені вимоги ст. 551 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що наданий банком розрахунок заборгованості по кредиту є необґрунтованим, не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів відповідач суду не надала і в чому саме неправильність розрахунку пояснити не змогла.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача є законними та обґрунтованими.

Посилання апелянта на пропущення позивачем строків позовної давності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Розрахунок пені проведено з 31.12.2014 року по 13.10.2015 року.

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи що з даним позовом банк звернувся у 05.11.2015 році, то відсутні підстави вважати строк позовної давності пропущеним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, фактично повторюють заперечення відповідача, які були досліджені в суді першої інстанції, з яких було зроблено висновки суду, з якими погодилась колегія суддів, а тому вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, твердження апеляційної скарги про незаконність та упередженість судового рішення матеріалами справи спростовуються.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: