Ухвала суду № 58240728, 06.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

06 червня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Шебуєвої В.А.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та

за зустрічним позовом ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року,

встановила:

у березні 2015 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила розділити спільне майно подружжя: виділити їй квартиру по вул. Вишняківській у м. Києві і автомобіль марки Опель, а відповідачу: земельну ділянку в м. Лисичасньк Луганської обл.., 3 квартири в м. Лисичанськ, приміщення магазину будівельних матеріалів в м. Лисичанськ, жилий будинок з земельною ділянкою в м. Лисичанськ, та автомобіль марки Мерседес. В ході розгляду справи позивач уточнила свої вимоги (а/с 217 т. 2) та просила виділити їй квартиру по вул. Вишняківській у м. Києві, автомобіль марки «OpelVivaro», а відповідачу - 3 квартири в м. Лисичанську, жилий будинок та земельну ділянку в м. Лисичанськ, автомобіль марки «Mercedes», 8 000 дол. США та 13 000 гр., стягнути з ОСОБА_2 на її користь 24 000 дол. США та 32 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у квітні 2015 р. подав зустрічний позов, в якому просив (з урахуванням уточнень) розділити спільне майно подружжя та визнати за ним право власності на ј частину жилого будинку АДРЕСА_8 визнати право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, Ѕ частину вбудованого приміщення магазину в буд. АДРЕСА_9, Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину жилого будинку з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_10 Ѕ частину квартири АДРЕСА_2

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2016 р. позови було задоволено частково: визнано за сторонами по справі право власності по Ѕ частині автомобіля марки «Opel Vivaro», держномер НОМЕР_1 , Ѕ частині приміщення магазину в буд. АДРЕСА_9, по Ѕ частині кв. АДРЕСА_1 по ј частині жилого будинку з відповідними частками господарських будівель АДРЕСА_8 визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину кв. АДРЕСА_2 В іншій частині заявлених вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом, зазначала, що з 17.12.1993 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у них народилась донька ОСОБА_9. З жовтня 2013 р. вона припинила вести спільне господарство з відповідачем та проживає в м. Києві. В період шлюбу з відповідачем ними було придбано наступне майно:

- кв. АДРЕСА_2

- земельна ділянка площею 0,0284 га за адресою: АДРЕСА_11

- двокімнатна квартира АДРЕСА_6;

- жилий будинок із земельною ділянкою по АДРЕСА_10

- приміщення магазину будівельних матеріалів в буд. АДРЕСА_9

- трикімнатна квартира АДРЕСА_7;

- автомобіль марки «Mercedes», держномер НОМЕР_2;

- автомобіль марки «Opel Vivaro», держномер НОМЕР_1.

Оскільки чоловік не дбав про матеріальне забезпечення родини, а на її утриманні знаходиться їх дочка, позивач просила відступити від рівності часток припинити право власності відповідача на Ѕ частину кв. АДРЕСА_2 та на автомобіль марки «Opel Vivaro», держномер НОМЕР_1 та виділити їй у власність вказане майно, а відповідачу все інше спільне майно, припинивши її право власності на належні їй частки.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача кошти в сумі 32 000 дол. США та 45 000 грн., які були зібрані на навчання їх доньки, та які залишились у власності відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов, в якому просив розділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за кожним право по Ѕ частині кожного з об'єктів та вказував, що перебував у шлюбі з ОСОБА_1 з 17.12.21993 р. по лютий 2015 р. За період спільного проживання ними було придбано наступне майно:

- Ѕ частину жилого будинку із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_8

- земельну ділянку площею 0,0284 га за адресою: АДРЕСА_11

- кв. АДРЕСА_2

- кв. АДРЕСА_1

- автомобіль марки «Opel Vivaro», держномер НОМЕР_1;

- приміщення магазину в буд. АДРЕСА_9

Оскільки ОСОБА_1 після отримання 17.11.2014 р. Дублікату договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 здійснила реєстрацію права власності лише за собою, він просив також визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаної квартири.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2016 р. позови було задоволено частково: визнано за сторонами по справі право власності по Ѕ частині автомобіля марки «Opel Vivaro», держномер НОМЕР_1 , Ѕ частині приміщення магазину в буд. АДРЕСА_9, по Ѕ частині кв. АДРЕСА_1 по ј частині жилого будинку з відповідними частками господарських будівель АДРЕСА_8 визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину кв. АДРЕСА_2 В іншій частині заявлених вимог - відмовлено.

Задовольняючи основний та зустрічний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що поділ спільного майна сторін з виділом в натурі є неможливим через неможливість встановити його вартість та відсутність підстав для відступлення від рівності часток зі збільшенням частки ОСОБА_1

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. ст. 60, 63, 69, 70 СК України, ст. 321, 355, 356, 368 ЦК України.

Як видно з матеріалів справи, шлюб між сторонами було зареєстровано 17.12.1993 р. та розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.02.2015 р. (а/с 21 т. 1).

ОСОБА_2 заперечував проти варіанту поділу спільного майна, запропонованого ОСОБА_1, оскільки вважав, що вартість квартири по вул. Вишняківській у м.Києві значно перевищує вартість всього іншого майна, яке ОСОБА_1 просила залишити у його власності.

Вбудоване приміщення магазину (переобладнане з кв. АДРЕСА_9 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі рішення Виконкому Лисичанської міської ради від 26.02.2004 р. (а/с 10 т. 1).

Кв. АДРЕСА_6 та земельна ділянка по АДРЕСА_11 була придбана сторонами по справі в рівних частках - по Ѕ частині на підставі договору міни, укладеному 12.11.2009 р. (а/с11 т. 1).

Ѕ частина будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд була отримана у власність ОСОБА_1 за договором міни, укладеним 24.04.2008 р. (а/с 61 т. 1). Власником іншої Ѕ частини будинку є ОСОБА_5 (а/с 64 т. 1).

Кв. АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним 26.08.2008 р. (а/с 67 т. 1).

Кв. АДРЕСА_6 була придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 06.02.2004 р. 19.04.2005 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про виділ нерухомого майна дружині, згідно якого ОСОБА_1 було отримано у власність Ѕ частину вказаної квартири (а/с 179-182 т. 1).

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_11 була придбана в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним 01.11.2007 р. (а/с 70 т. 1).

Кв. АДРЕСА_2 була придбана сторонами по справі за договором купівлі-продажу, укладеним 29.05.2009 р. (а/с 73 т. 1). Після видачі дублікату договору купівлі-продажу 17.11.2014 р. державним реєстратором було зареєстровано право власності на всю квартиру за ОСОБА_1 (а/с 86 т. 1).

Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції фактично не вирішив позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 про виділ в натурі її частки зі спільного майна, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Сторони по справі не дійшли згоди щодо вартості спірного майна. ОСОБА_2 надав Звіти з незалежної оцінки автомобіля «Opel Vivaro», держномер НОМЕР_1, кв. АДРЕСА_6 кв. АДРЕСА_7 Ѕ частини жилого будинку з частиною господарських будівель та споруд АДРЕСА_8 приміщення магазину в буд. АДРЕСА_9 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_11. Однак ОСОБА_1 не погодилась з оцінкою майна, яка була визначена у вказаних Звітах.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 подавав клопотання про призначення по справі товарознавчої експертизи для визначення вартості кв. АДРЕСА_2, однак експертизу призначено не було. В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні 05.05.2016 р. подав клопотання про призначення товарознавчої експертизи щодо спірного майна, проведення якого просив доручити директору ПСП «Центр нерухомості» ОСОБА_6, який не є судовим експертом, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання було відмовлено. В судовому засіданні 06.06.2016 р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 також заявив клопотання про призначення по справі товарознавчої експертизи, проведення якої просив доручити Київському НДІ судових експертиз МЮ України, однак витрати по оплаті за проведення експертизи просив покласти на ОСОБА_2, проти чого заперечував його представник.. В зв'язку з цим в задоволенні клопотання також було відмовлено. Враховуючи викладене, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції позбавлені можливості вирішити питання про виділ часток кожного з подружжя в натурі.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у поділі коштів в сумі 32 000 дол. США та 45 000 грн. Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на Акт огляду грошей та фотографії (а/с 44-47 т. 1) не можна визнати належними доказами щодо наявності таких коштів та залишення їх у власності ОСОБА_2 Інших даних про наявність вказаних грошових коштів матеріали справи не містять та ОСОБА_2 не визнаються.

Посилання ОСОБА_1 на те, що її частка в спільному майні має бути збільшена відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України з урахуванням того, що ОСОБА_2 ніколи не працював, витрачав багато часу та коштів не на інтереси сім'ї, фактично існував на зароблені нею кошти, також не можна визнати обґрунтованими, оскільки належні докази щодо цього в матеріалах справи відсутні, а сам по собі факт здійснення нею підприємницької діяльності не може розглядатись як доказ щодо цих обставин.

Також не може бути предметом поділу між сторонами по справі автомобіль марки «Mercedes», держномер НОМЕР_2, оскільки факт користування ним ОСОБА_2 не є доказом придбання його у власність.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 753/4827/15/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4333/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.