Ухвала суду № 58240696, 07.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

07 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Вахрушевої Ради Миколаївни, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2016 року скаржник - ОСОБА_1, посилаючись на порушене право на самостійне виконання рішення суду, звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Вахрушевої Р.М., в якій просила зобов'язати старшого державного виконавця направити постанову про відкриття провадження і поновити строк на добровільне виконання рішення, скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням № 49854441 та зобов'язати старшого державного виконавця Вахрушеву Р.М. закрити виконавче провадження № 49854441 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_1

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказувала, що судом не було належним чином досліджено питання направлення та отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначала, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена не на адресу боржника, а на іншу адресу. Крім цього, суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності обов'язку державного виконавця відкладення виконавчих дій у разі несвоєчасного одержання сторонами виконавчого провадження постанови про відкриття.

Просила ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нову про задоволення вимог скарги.

ОСОБА_1, відповідно до ст. 76 ЦПК України про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином в судове засідання не з'явилася, свого представника не направила, причини не явки суду не повідомила. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за ОСОБА_1

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляд справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.07.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.10.2014 року і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1073969,30 грн. - заборгованості за кредитним договором і 3441 грн. - судового збору.

На виконання вищевказаного рішення, 23.07.2013 року Деснянським районним судом м. Києва, видано виконавчий лист.

02.12.2014 року старшим державним виконавцем Авакумовою Ю.О. виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

30.11.2015 року стягувач повторно подав виконавчий лист до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві. В своїй заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просив одночасно із відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника.

19.01.2016 року старшим державним виконавцем Вахрушевою Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які були направлені боржнику.

Направлена на адресу заявниці рекомендованим листом постанова про відкриття виконавчого провадження була повернута до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві з відміткою органів поштового зв'язку «За закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відмовляючи в задоволені скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не надано до суду належних доказів порушення державним виконавцем норм закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

19.01.2016 року старшим державним виконавцем Вахрушевою Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які були направлені боржнику.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, що повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

20 січня 2016 року, з дотриманням строку передбаченого ст. 31 Закону, за адресою зазначеною у виконавчому документі, копію постанови про відкриття провадження надіслано на адресу боржника рекомендованим листом.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець, з дотриманням вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», належним чином повідомив боржника про відкриття виконавчого провадження.

В постанові про відкриття провадження державним виконавцем встановлено строк для самостійного виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що визначення державним виконавцем строку самостійного виконання рішення суду відбувається в межах семи днів, які пов'язуються не з датою отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а з датою винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем визначено строк для самостійного виконання боржником рішення в межах його повноважень.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Ураховуючи положення ст. 25 та 31 Закону, на державного виконавця не покладено обов'язку перевірки факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Зі змісту наведених положень вбачається, що законодавець пов'язує початок періоду для самостійного виконання рішення суду не з датою отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а з датою винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З аналізу положень ст. 25, 27, 31 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що законодавець виходив з того, що боржник, з урахуванням положень ст. 14 ЦПК України, має об'єктивно усвідомлювати, що рішення суду, яке ним не виконується добровільно, може виконуватися у примусовому порядку у строки встановлені державним виконавцем, які обраховуються не з дня, коли боржнику стало відомо про відкриття виконавчого провадження, а у строки з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо направлення копії постанов не на адресу боржника, а на іншу помилкову адресу, спростовуються матеріалами справ.

Як вбачається, зі змісту виконавчого листа, адреса боржника зазначена як: АДРЕСА_1 (а.с. 37), саме на цю адресу державний виконавець направляв копії постанов. Та сама, адреса вказана в нотаріально засвідченій довіреності (а.с. 5), а отже доводи апеляційної скарги є безпідставнимим.

Доводи апеляційної скарги щодо обов'язку державного виконавця відкласти виконавчі є необґрунтованими.

Вирішуючи питання в цій частині скарги, судом вірно застосовано ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за приписами якої, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

З аналізу наведених положень слідує висновок, що постановлення ухвали про відкладення виконавчих дій є правом державного виконавця, а не обов'язком.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

В порядку ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 754/2263/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7625/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Грегуль О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.