Рішення № 58240588, 06.06.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1054/16-ц Провадження № 22-ц/795/1027/2016 Суддя у I інстанції Карапута Л. В.Категорія: цивільна Доповідач-суддя ОСОБА_1

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

06 червня 2016 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Бечка Є.М., Вінгаль В.М.,

з участю секретаря судового засідання Шкарупи Ю.В.,

ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників Державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держепідслужби України» - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовала тим, що працювала на посаді помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», з якої 18.11.2015 року її безпідставно було звільнено згідно наказу № 339к у зв`язку з відмовою від продовження роботи, внаслідок зміни істотних умов праці, на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано п.п.4 п.1 наказу ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» від 18.11.2015 року №339к в частині звільнення ОСОБА_2 за п. 6 ст. 36 КЗпП України незаконним.

Поновлено ОСОБА_2 на 0,5 посади помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» з 19 листопада 2015 року.

Стягнуто з ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7630 грн. 04 коп., а також на користь на користь держави - судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду в частині поновлення на 0,5 посади помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» з 19 листопада 2015 року, посилаючись на те, що її було звільнено з повної ставки помічника лікаря-епідеміолога, відповідно і поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суду належало застосовувати з урахуванням наведених обставин.

В апеляційній скарзі ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» ставило питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також була дана невірна оцінка доказам, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Посилання суду на те, що у відповідача не було відповідних правових підстав для звільнення з посади позивача, не відповідає дійсності, оскільки позивач не погодилась працювати на нових умовах, з наказом вона була ознайомлена, а тому ОСОБА_2 на законних підставах було звільнено з займаної посади. Крім того, судом не було враховано думку колективу та профгрупорга щодо небажання позивача продовжувати роботу нових умовах.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» та працювала на посаді помічника епідеміолога з 02 січня 2013 року, на яку її було призначено наказом № 23-к від 02.01.2013 року. В подальшому, з 01.08.2013 року її було переведено на посаду помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень, а 18.11.2015 року - звільнено з займаної посади на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України, у звязку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. ( а.с. 7).

Положеннями ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Наявність змін в організації виробництва і праці в ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» судом першої інстанції було встановлено на підставі досліджених документів, а саме, структури і штатної чисельності Державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на 2015 рік, наказів МОЗ України від 30.11.2012 № 976 та від 11.06.2013 № 499, наказу Держсанепідслужби України від 21.07.2015 № 104, наказу ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» від 31.07.2015 № 55, відповідно до яких в установі мало бути проведено скорочення чисельності працівників і зокрема помічників лікаря-епідеміолога.

Для мінімізації кількості осіб, що підлягали звільненню у звязку зі скороченням чисельності працівників, адміністрацією відповідача, після обговорення вказаного питання у колективі працівників, було прийнято рішення про зменшення ставок помічників лікаря-епідеміолога до 0,5 штатної посади, у зв'язку з чим було розроблено новий штатний розпис та здійснено попередження працівників.

Зокрема, позивача ОСОБА_2 08 вересня 2015 року було попереджено про можливість звільнення з займаної посади за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України за два місяці. Одночасно, їй було в письмовому документі запропоновано надання 0,75 ставки помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень ( з них 0,25 ставки по спец. рахунку), що, з огляду на ч.3 ст.32 КЗпП України, є зміною істотних умов праці при погодженні працівника працювати надалі за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, посадою, а не переведення на іншу роботу.

Вказане попередження мається у вигляді письмового документа в матеріалах даної справи на аркуші 54, за його змістом ОСОБА_2 було ознайомлено з попередженням 08.09.2015 року, і в цей же день остання погодилась працювати в нових умовах праці, засвідчивши надану згоду власноручним підписом.

В подальшому, згідно наказу № 68 від 15 вересня 2015 року, було прийнято рішення щодо введення в дію з 18 листопада 2015 року штатного розпису Державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» в межах граничної чисельності 539 штатних одиниць, створено комісію з питань визначення переважного права працівників ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на залишення на роботі.

Відповідно до штатного розпису ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», введеного в дію з 18.11.2015 року, та наданої позивачем ОСОБА_2 згоди на переведення працювати в нових умовах, наказом № 338-к від 18 листопада 2015 року, помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень ОСОБА_2 було переведено на 0,5 посади помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень з 18.11.2015 року (а.с.58-64).

Зазначений наказ про переведення позивача є чинним, не скасованим та не оспореним , а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що 18 листопада 2015 року було першим днем роботи ОСОБА_2 зі зміненими умовами праці.

Крім того, судом першої інстанції з наданих позивачем документів та пояснень було встановлено, що фактично 18 листопада 2015 року позивач працювала з виконанням покладених на неї обов'язків ( а.с.124-127), а тому акт про відмову ОСОБА_2 від переведення на роботу в нових умовах, складений комісією відповідача 18 листопада 2015 року, судом першої інстанції правомірно було оцінено критично, оскільки у вказаний день, фактично до складання зазначеного акту, було видано наказ про переведення ОСОБА_2 на 0,5 посади помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень, а тому її звільнення з роботи з підстав, передбачених п.6 ст. 36 КЗпП України, обґрунтовано визнано судом неправомірним.

Разом з тим, положеннями ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З позовом про незаконність звільнення з роботи до Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_2 звернулась 02 лютого 2016 року, пропустивши місячний строк на звернення до суду, оскільки трудову книжку нею було отримано безпосередньо після звільнення 19.11.2015 року, що вказано нею в позовній заяві.

При зверненні з позовом позивач зазначила, що в місячний термін звернулась до Чернігівського районного суду з аналогічним позовом, однак суду проте ухвалою Чернігівського районного суду від 31.12.2015 року позовну заяву з додатками було повернуто 15.01.2016 року для звернення до належного суду, у звязку з чим просила поновити строк звернення з даним позовом з огляду на порушення відповідачем її трудових прав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не пропустила строку звернення до суду, зважаючи на те, що позивач вчасно звернулась з позовом до Чернігівського районного суду.

Проте, положеннями ст. 110 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть предявлятись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а за загальним правилом ст. 109 за місцезнаходженням юридичної особи-відповідача.

Відтак, зважаючи на адреси знаходження сторін у даній справі, вона в жодному разі не належала до юрисдикції Чернігівського районного суду Чернігівської області.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що строк звернення до суду не є пропущеним у звязку зі зверненням її до неналежного суду, не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права.

Встановивши наведені обставини під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд, на підставі приписів ч. 3 ст. 303 ЦПК України, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційних скарг сторін, оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права в питаннях строку звернення позивача до суду, є підставою для скасування рішення суду.

При цьому, апеляційний суд знаходить, що з мотивувальної частини рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2016 року має бути виключено невірний висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не пропустила строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Проте, зважаючи на ту обставину, що судом першої інстанції вірно було встановлено порушення трудових прав позивача під час звільнення з роботи, та прагнучи відновити справедливість, апеляційний суд вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину рішення суду висновком про поновлення ОСОБА_2 місячного строку звернення з позовом у справі про звільнення, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, з огляду на гарантії забезпечення права на працю та правового захисту від незаконного звільнення, передбачені ст. 5-1 КЗпП України.

Саме в цій частині рішення суду першої інстанції і підлягає зміні.

Встановивши порушення трудових прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано поновив її на роботі на 0,5 посади помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень Державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» з 19 листопада 2015 року, саме на тій посаді, яку ОСОБА_2 обіймала на день звільнення, та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7630 грн. 04 коп., розрахувавши вказану до стягнення суму відповідно до правил постанови КМ України від 08 лютого 1995 року № 100.

Також, судом першої інстанції було правомірно зазначено, що скасування будь-якого наказу по підприємству, установі належить до компетенції його керівництва, а тому вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_2 в частині визначення правомірності наказу про її звільнення, судом було зроблено вірний висновок про те, що порушене право має бути захищеним шляхом визнання незаконним наказу в частині, що стосується позивача.

Рішення суду першої інстанції, за виключенням зміненої апеляційним судом його мотивувальної частини, є законним і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо поновлення на повну ставку помічника лікаря-епідеміолога та визначення стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з заробітку за повною ставкою, не підлягають задоволенню, оскільки останню було звільнено з роботи в день переведення на 0,5 ставки, а середній заробіток було обчислено відповідно по положень постанови Кабінету Міністрів України.

Доводи апеляційної скарги ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» щодо незаконності рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків зазначеного рішення.

Керуючись ст. 5-1, ч. 1 ст. 233, 234, 241-1 КЗпП України, ч. 3 ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Державної установи «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» відхилити.

З мотивувальної частини рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2016 року виключити висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не пропустила строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Доповнити мотивувальну частину рішення суду висновком про поновлення ОСОБА_2 місячного строку звернення з позовом у справі про звільнення, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, з огляду на гарантії забезпечення права на працю та правового захисту від незаконного звільнення, передбачені ст. 5-1 КЗпП України.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2016 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: