Рішення № 58237570, 07.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/9034/14-ц 07.06.2016 070616 07.06.2016

Провадження №22-ц/784/43/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Рішення

Іменем України

07 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,,

при секретарі судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2015 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа - Миколаївська міська рада, про поділ земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Миколаївська міська рада, про поділ земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позивач в обґрунтування позову посилалася на те, що їй на праві власності належить 252/300 часток домоволодіння №95 по вул. Дзержинського у м. Миколаєві. Іншим співвласником домоволодіння з часткою 48/300 є ОСОБА_5 Площа земельної ділянки, яка перебуває у їх користуванні становить 815 кв.м.

Вона з відповідачем не може дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, так як фактично у його користуванні знаходиться земельна ділянка розмір якої не відповідає розміру ідеальної частки у домоволодінні. Колишній співвласник домоволодіння, батько відповідача без поділу земельної ділянки самочинно побудував житловий будинок літ.М-2 з погребом Мпд на місці колишніх сараїв Е та Ж, прибудову літ.б до ОСОБА_7Б, душ У, сарай Ф, навіси Т,Я, бесідку та вигрібну яму. Будівельні роботи відповідачем проводяться і по теперішній час.Своїми діями відповідач перешкоджає їй відремонтувати належний їй будинок.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просила поділити земельну ділянку за спірною адресою згідно ідеальних часток у домоволодінні. Виділивши їй земельну ділянку, яка межує з домоволодінням по вул.Дзержинського,93, а відповідачеві, яка межує з домоволодінням по вул. Дзержинського, 97, усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою шляхом зобовязання відповідача прибрати самовільні будівлі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визначено порядок користування земельною ділянкою та надвірними господарськими спорудами між співвласниками в домоволодінні №95 по вул.Дзержинського у м. Миколаєві згідно першого варіанту висновку №125-071 судової земельно-технічної експертизи від 25 серпня 2015 року та додатку №1 ( акт№125-071) до висновку. У задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 248 грн.40 коп. судового збору та 2940 грн. витрат по оплаті експертизи.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника, відповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

З матеріалів інвентарної справи Миколаївського МБТІ № 10165 вбачається, що житловий будинок по вул. Дзержинського, 95 ( раніше вул.3-я Слобідська,95) у м. Миколаєві на підставі купчої від 21 липня 1917 року, постанови Миколаївської житлової комісії від 23 серпня 1923 року про денаціоналізацію на праві власності належав ОСОБА_8, після смерті якого спадщину отримав його син ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про одержання спадщини від 03 лютого 1935 року.

Рішенням народного суду 2 ділянки Сталінського району м. Миколаєва від 24 липня 1953 року після смерті ОСОБА_9, який помер 17 грудня 1951 року, визнано право власності в порядку спадкування за законом за його спадкоємцями : дружиною ОСОБА_10 на 2/3 частки та за дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по 1/6 частки за кожним.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 серпня 1954 року №1626 під забудову користувачам за спірною адресою виділено земельну ділянку площею 815 кв.м.

За договором дарування від 03 липня 1973 року ОСОБА_10 подарувала 22/100 частки домоволодіння своїм онукам ОСОБА_13 та ОСОБА_3М.( тобто по 22/200 кожній).

Після смерті ОСОБА_10 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 червня 1976 року на належне їй спадкове майно, в тому числі і на частку у будинку, отримали онук ОСОБА_14 на 3/20 частки та дочка ОСОБА_12Я на 89/300 частки.

За договором дарування від 30 березня 1979 року ОСОБА_13 подарувала належну їй 22/200 частки ОСОБА_3М.( позивачці).

Після чого ОСОБА_3 отримала у власність:

-54/300 частки домоволодіння відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 листопада 2003 року після смерті ОСОБА_14, який помер 26 лютого 1999 року( а.с.4);

-78/300 часток домоволодіння відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2007 року після смерті ОСОБА_12, яка померла 11 жовтня 2006 року( а.с.6);

-51/300 частки домоволодіння відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 2007 року після смерті ОСОБА_15, яка померла 02 травня 2006 року ( а.с.5);.

Після смерті ОСОБА_16 належну йому частку успадкували: дружина ОСОБА_15 -1/30 частку домоволодіння та діти: ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 4/30 частки( в рівних частках), що підтверджується виданими 25 грудня 1975 року свідоцтвами про право на спадщину за законом за реєстровим № 4814 та №6069.

Відповідно до рішення народного суду Заводського району м. Миколаєва від 01 вересня 1977 року було проведено реальний поділ домоволодіння між співвласниками в результаті чого ОСОБА_3 та ОСОБА_13 виділено приміщення, що складають 23/100 частки спірного домоволодіння; ОСОБА_14- 18/100 частки; ОСОБА_12 78/300 частки; ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 - 48/300 частки, ОСОБА_15 10/300 частки.

За договором дарування від 26 листопада 1981 року ОСОБА_17, ОСОБА_18 подарували ОСОБА_19 8/90 часток спірного домоволодіння.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 1998 року за ОСОБА_19 визнано право власності на 48/300 частко спірного домоволодіння.

Рішенням цього ж суду від 25 травня 2010 року визнано право власності на 48/300 часток домоволодіння №95 по вул. Дзержинського у м. Миколаєві за ОСОБА_5

Таким чином, на час звернення до суду ОСОБА_3 належить 252/300 частки, а ОСОБА_5 - 48/300 частки домоволодіння по №95 по вул. Дзержинського у м. Миколаєві.

Із матеріалів інвентарної справи №10165 за спірною адресою вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 1993 року у справі за позовом ОСОБА_20 до ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15 було визначено порядок користування спірною земельною ділянкою. Проте 10 травня 1995 року вказане рішення скасовано президією Миколаївського обласного суду по протесту Верховного Суду України і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 1995 року даний позов залишено без розгляду. Після чого порядок користування між співвласниками домоволодіння не визначався.

Відповідно до ч.1 ст.90 ЗК УРСР( в ред.1970 р.), ст.30 ЗК УРСР( в ред.1992 р.), ч.3 ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України, якщо договором при відчуженні житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією часткою земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як вбачається із розяснень, викладених у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ N 7, від 16.04.2004, порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до ст. 91 ЗК УРСР, особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

Згідно частини 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. Серед таких прав є право на забудову, отже, й на користування спорудженою будівлею у відповідності до санітарних норм.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість визначення порядку користування спірною земельною ділянкою. Проте зауважує, що суд не звернув уваги на те, що запропонований варіант судової земельно-технічної експертизи порушує права та інтереси співвласників домоволодіння.

Так, із матеріалів даної цивільної справи та інвентарної справи МБТІ вбачається, що до складу домоволодіння №95 по вулиці Дзержинського в м. Миколаєві входять слідуючі узаконенні будови, які перебувають у користуванні співвласника ОСОБА_3: - одноповерховий житловий будинок літ. А з прибудовою літ. а, загальна площа забудови житлового будинку літ. А з прибудовою літ. а - 89,7 кв.м.; - частина одноповерхового житлового будинку літ. Б з прибудовою літ. б, загальна площа забудови житлового будинку літ. Б - 26,97 кв.м.; - частина одноповерхового житлового будинку літ. Б, загальна площа забудови літ. Б - 22,73 кв.м., - одноповерховий житловий будинок літ. В, загальна площа забудови 58,2 кв.м.

Надвірні узаконені господарські споруди: літ. Г - літня кухня 1953 року забудови пл. 20,8 кв.м.; літ. З - 1960 року забудови сарай пл. 15,9 кв.м.; літ. Рпд - погріб 1955 року забудови пл. 13,0 м.; літ. Д - 1953 року забудови сарай пл. 7,2 кв.м.; літ. К - вбиральня 1955 року пл. 1,9 кв.м.; літ. И1 - сарай 1970 року забудови пл. 9,9 кв.м.; літ. Н - сарай 1973 року забудови пл.3,3 кв.м.; літ. О1 - душ 2009 року забудови пл. 1,4 кв.м.

Загальна площа земельної ділянки під будівлями та спорудами 242.27 кв.м.

У користуванні іншого співвласника ОСОБА_5 перебуває - частина одноповерхового житлового будинку літ. Б, загальна площа забудови літ. Б - 22,73 кв.м.; двоповерховий житловий будинок літ. М-2 1991 року забудови, загальна площа забудови житлового будинку літ. М-2 - 40,3 кв.м. та надвірні узаконені господарські споруди літ. О2 - навіс 2011 року забудови пл. 9,7 кв.м.; літ. З1 - навіс 2000 року забудови пл. 3.4 кв.м.; літ. Ф1 - навіс 2009 року забудови пл. 4,8 кв.м.; літ. Я - навіс 1991 року забудови пл.2.2 кв.м.

Загальна площа земельної ділянки під будівлями 81.13 кв.м.

Відповідно до висновку №125-029 судової земельно-технічної експертизи від 29 квітня 2016 року існує два окремих входи на спірну земельну ділянку з боку вул. Дзержинського : через металеві ворота шириною 2.66 м. та хвіртку шириною 1 м., які перебувають у спільному користування сторін. Ділянка загального користування співвласників проходить від хвіртки шириною 1 м., довжиною через всю територію подвіря до земельної ділянки під садом загальною площею 50.94 кв.м. Будівля житлового будинку літ.А знаходиться вздовж правої бокової межі земельної ділянки в кутовій частині безпосередньо по фасадній межі, будівлі житлового будинку літ.Б та літ. В вздовж правої бокової межі. Будівля двоповерхового житлового будинку літ. М-2 знаходиться вздовж лівої бокової межі у середній частині ділянки.

Фактична площа земельної ділянки за спірною адресою складає 796 кв.м., що не відповідає площі 815 кв.м., зазначеної в рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих №1626 від 24 серпня 1954 року. Розбіжності в меншу сторону складають 19 кв.м. та утворилися в результаті зменшення фасадної межі по ширині 0.51 м., задньої торцевої межі на 0.22 м., по правій боковій межі на 2.55 м., а також конфігурації земельної ділянки.

З врахуванням площі земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні сторін 796 кв.м. та розміру часток співвласників у домоволодінні вони мають право на користування земельними ділянками такою площею: ОСОБА_6 668.64 кв.м., ОСОБА_5 127.36 кв.м.

Зважаючи на викладене, експертом розроблено два варіанти визначення порядку користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до першого варіанту вищевказаної експертизи, який розроблено з врахуванням порядку користування, який склався між сторонами на підставі замірів, здійснено розрахунки площі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні кожного співвласника на день обстеження : ОСОБА_6 - 561,21 кв.м., у тому числі: під спорудами -242,27 кв.м.; під індивідуальним користуванням - 318,94 кв.м.; ОСОБА_5 - 183,85 кв.м., у тому числі: під спорудами - 81,13 кв.м.; під індивідуальним користуванням -102,72 кв.м. Ділянка загального користування між співвласниками 50,94 кв.м. Фактично співвласники користуються земельними ділянками у домоволодінні: ОСОБА_6 - 604 кв.м., що на 64,64 кв.м. менше від ідеальної долі 668,64 кв.м., а ОСОБА_5- 192,0 кв.м., що на 64,64 кв.м. більше від ідеальної долі 127,36 кв.м.

Саме на такому варіанті наполягав відповідач. Проте вказаний варіант даної судової земельно - технічної експертизи, так як і перший варіант судової земельно-технічної експертизи

№ 125-071 від 25 серпня 2015 року порушує права ОСОБА_3, оскільки у користування ОСОБА_5 пропонується виділити земельну ділянку, яка не відповідає розміру його ідеальної частки - є більше на 64.64 кв.м., в той час як у користування позивачеві виділяється на 64.64 кв.м. менше, що є значним відхиленням від розміру ідеальної частки і свідчить про порушення балансу інтересів кожного із співвласників, а за такого він є неприйнятним для визначення порядку користування земельною ділянкою ( графічне зображення а.с.85).

Враховуючи обставини справи та побажання позивача ОСОБА_6, яка наполягала і не заперечувала проти виділення їй земельної ділянки, незважаючи на зменшення її площі, колегія суддів вважає за можливе визначити порядок користування земельною ділянкою за другим варіантом цієї судової земельно - технічної експертизи за яким ОСОБА_6 виділяється земельна ділянка по вул. Дзержинського, 95 у м. Миколаєві площею 619.43 кв.м., з яких: під будівлями -242.27 кв.м., під індивідуальним користуванням - 377.16 кв.м.

У користуванні ОСОБА_5 залишається земельна ділянка площею 134.98 кв.м., з яких: під будівлями - 71.43 кв.м., під індивідуальним користуванням - 63.55 кв.м.

У спільному користуванні співвласників залишається земельна ділянка загальною площею 41.14 кв.м.

Площа земельної ділянки, яка виділяється в окреме користування ОСОБА_3 за даним варіантом хоча і менша від розміру ідеально належної їй частки на 14.65 кв.м., проте є максимально наближеною до розміру її частки у праві власності на будинки та господарські будівлі та споруди.

За цим варіантом жодним чином не порушуються права відповідача, оскільки йому в користування виділяється земельна ділянка більша на 14.65 кв.м. від ідеальної частки.

Ділянка вздовж частин правої та лівої бокової стіни житлового будинку літ. М виділяється у особисте користування співвласника ОСОБА_3 з правом безперешкодного користування співвласником ОСОБА_5 на час виконання ремонтних робіт.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

За обома варіантами судової земельно-технічної експертизи на земельній ділянці, яка виділялася позивачеві залишається господарська споруда вбиральня літ.К, яка відповідно до рішення народного суду Заводського району м. Миколаєва від 01 вересня 1977 року, яким проведено реальний поділ домоволодіння між співвласниками перебуває у спільній частковій власності сторін.

У суді апеляційної інстанції відповідач, не заперечуючи наявності у житловому будинку літ. М зручностей ( вбиральня, каналізація), проте вказував, що на земельній ділянці, яка виділяється у користування позивачеві залишається господарська споруда вбиральня літ. К, яким він також користується, оскільки ті зручності, які є в будинку побудовано з порушенням будівельних норм.

Між тим, погоджуючись з першим варіантом експертизи, за яким ОСОБА_5 виділяється земельна ділянка значно більшої площі, ніж та, яка відповідає його ідеальній частці, а спірна будівля все одно залишається на земельній ділянці, яка виділяється у користування позивачки, він не посилався на порушення права користування цією господарською спорудою.

Враховуючи викладене та в порушення ст.ст.58-60 ЦПК України ОСОБА_5 не надав до суду даних на підтвердження зазначених ним обставин ( технічний висновок про невідповідність будівельним нормам та стандартам влаштованих у житловому будинку зручностей), відомостей

про вартість цієї споруди ( вбиральні літ.К), розмір його частки, в зв'язку з чим не можна вирішити питання грошової компенсації вартості частки належної йому господарської споруди.

Проте при наявності відповідних доказів він не позбавлений можливості на звернення з вимогами до позивача про відшкодування грошової компенсації за вказану господарську споруду.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування земельною ділянкою в силу п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України слід змінити, визначивши порядку користування спірною земельною ділянкою за другим варіантом судової земельно-технічної експертизи.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

На підставі ч.7 ст.376 ЦК України передбачено можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і то лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів інвентарної справи у 2010 році у користуванні відповідача перебували такі самочинні споруди: житловий будинок літ. М-2 разом з підвалом під ним літ. Мпб, сіни літ.м-11, навіс до нього літ.З, навіси літ. Я. літ. С, тамбури під літ.б1 та літ.б2 до житлового будинку літ. Б, сарай літ.У-1, навіс літ. Ф-1.

Наказом № 404 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 року за N 1538/21850, внесено зміни до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за N 582/5773 (із змінами), такі зміни ( абзаци сімдесят п'ятий - вісімдесятий замінити абзацами сімдесят п'ятим - вісімдесят другим ) відповідно до яких не належать до самочинного будівництва для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд (незалежно від наявності фундаменту), навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків, бань, саун, хлівів, гаражів, літніх кухонь тощо; зміна призначення господарських будівель; індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

З врахуванням змін до діючого законодавства, Миколаївським МБТІ при проведенні технічної інвентаризації домоволодіння за спірною адресою визначено, що самочинними забудовами, якими користується ОСОБА_5 є тамбур літ.б1 (2009) площа забудови 1.5 кв.м., загальна площа 1.1. кв.м., тамбур літ.б2 ( 2009 ) площа забудови 2.0 кв.м., загальна площа забудови 1.7 кв.м., веранда літ.м-ІІ ( 2001) площа забудови 6.0 кв.м., загальна площа 5.1 кв.м., сарай літ. У1( 2009) площа забудови 17.0 кв.м.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просила усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою шляхом знесення самочинних будівель відповідача, посилаючись на відсутність її згоди на таке самочинне будівництво, займання таким будівництвом відповідачем земельної ділянки, можливих негативних наслідків для неї в майбутньому. Посилаючись на наявність самочинних будівель і їх знесення позивач у позовній заяві не конкретизувала, які ж саме будівлі належить знести.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надала відповідних доказів та не довела порушення свого суб`єктивного права внаслідок будівництва відповідачем самочинних споруд.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не вбачає.

В силу ч.5 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 248 грн. 40 коп. та судові витрати за проведення судових земельно-технічних експертиз у розмірі 4704 грн. ( вартість обох експертиз становить 5600 грн. - 252:300=0.84% ( частка, яка належить позивачеві) х 5600=4704 грн.; 48:300=0.16% ( частка, яка належить позивачеві) х5600=896 ).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2015 року в частині визначення порядку користування земельною ділянкою змінити.

Визначити порядок користування земельною ділянкою № 95 по вул. Дзержинського у м. Миколаєві відповідно до варіанту № 2 висновку судової земельно-технічної експертизи № 125-029 від 29 квітня 2016 року ( максимально наближений до ідеальних часток співвласників), проведеної експертом регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області ОСОБА_21

Виділити у користування ОСОБА_3 земельну ділянку по вул. Дзержинського, 95 у м. Миколаєві площею 619.43 кв.м., з яких: під будівлями -242.27 кв.м., під подвірям - 377.16 кв.м.

Залишити в користуванні ОСОБА_5 земельну ділянку площею 134.98 кв.м., з яких: під будівлями - 377.16 кв.м., під подвірям -71.43 кв.м.

Земельну ділянку загальною площею 41.14 кв.м. залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 4704 грн. за проведення судової земельно-технічної експертизи, 248 грн.40 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили змоменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часуможе бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: