Ухвала суду № 58228098, 07.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/8746/14 Головуючий у 1-й інстанції: Махіборода Н.О.

Провадження № 22-ц/778/1794/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С..,

суддів: Кримської О.М..,

ОСОБА_2,

секретаря Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2014 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» звернувся до суду з позовом до відповідачів, який був уточнений у серпні 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/17-41/248/3 від 31.05.2012р. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 26.04.2007 року між ВАТ « ОСОБА_4 ОСОБА_2», правонаступником якого за усіма правами та обовязками є ПАТ « ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_5 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/17-41/248, в рамках якої був укладений кредитний договір № 010\17-41/248\1 від 26.04.2007 року із ОСОБА_5 на суму 106000.00 долларів США.

31.05.2012 року між ПАТ « ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 010/17-41/243/3 на рефінансування кредитної заборгованості за Кредитним договором № 010/17-41/248/1 у національну валюті на суму- 588640.70 грн.. Вказаний кредитний договір є додатковою угодою до Генеральної кредитної угоди № 010/17-41/248

Згідно кредитного договору № 010\17-41\243/3 від 31.05.2012 року, відповідачка ОСОБА_5 отримала від банка кредит на суму 588640,70гр. з терміном його повернення - 25.04.2017р. та із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20 % річних, з щомісячним погашенням заборгованості.

В якості забезпечення належного виконання зобовязань за зазначеним кредитним договором між ПАт « ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 12/17-41/248/3/1 від 31.05.2012р. ., відповідно до умов якого, поручитель поручаються перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання позичальником усіх його зобов'язань за кредитним договором № 010/17-41/248/3 від 31.05.2012року.

Позичальником ОСОБА_5 умови кредитного договору не виконувалися, у зв'язку з чим, за нею утворилася заборгованість, станом на 09.07.2015р. в розмірі - 831247,16гр., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 492500,67гр., заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками - 195111,33гр., пені за тілом кредиту - 83215,83гр. га пені за відсотками - 60419,ЗЗ гривень.

Виходячи з наведеного ПАТ « ОСОБА_4 ОСОБА_2» просить стягнути в солідарному порядку заборгованості з відповідача ОСОБА_5, як позичальника, та з ОСОБА_3, як поручителя в розмірі 831247.16 грн. та судові витрати, які були понесені при зверненні із позовом до суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, та ОСОБА_3, на користь ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором № 010/17-41/248/3 від 31.05.2012р. та договором поруки №12/17-41/248/3/1 від 31.05.2012р. -831247,16гр., та суму судового збору - 3654гр.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив із того, що ПАТ « ОСОБА_4 ОСОБА_2» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, проте позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, на вимоги ні позивач, ні поручитель не реагували, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя, які не надали доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором або спростування грошового зобов'язання на зазначену позивачем суму.

З таким висновком суду можна погодитись.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України), при цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Судом встановлено, що 26.04.2007 року між ВАТ « ОСОБА_4 ОСОБА_2», правонаступником якого за усіма правами та обовязками є ПАТ « ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_5 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/17-41/248, в рамках якої був укладений кредитний договір № 010\17-41/248\1 від 26.04.2007 року із ОСОБА_5 на суму 106000.00 долларів США.

31.05.2012 року між ПАТ « ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір № 010\17-41/248/3 на рефінансування кредитної заборгованості за кредитним договором № 010\17-41248/1 на суму 588640.70 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,% річних з кінцевим терміном повернення 25.04.2017 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором від 31.05.2012 року булв укладений договори поруки № 12/17-41/248/3/1 від 31.05.2012року між банком та поручителем ОСОБА_3, відповідно до умов якого, поручитель поручаються перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання позичальником усіх його зобов'язань за кредитним договором № 010/17-41/248/3 від 31.05.2012р

У зв'язку з порушенням боржником умов п. п. 1.5.1, 2.3.1 кредитного договору, керуючись п. 1.9.1 кредитного договору, банком на адресу відповідачів були направлені вимоги від 11.08.2014 року про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків (а. с. 19-20).

Звертаючись до суду із позовом, ПАТ "ОСОБА_6 ОСОБА_2» вказувало на те, що згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_5 станом на 09.07.2015р. сума заборгованості за спірним договором становить - 831247,16гр., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 492500,67гр., заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками - 195111,33гр., пені за тілом кредиту - 83215,83гр. га пені за відсотками - 60419,ЗЗ гривень.

При дослідженні боргових обовязків відповідачів суд дослідив документальні матеріали, які характеризують обґрунтованість розрахунку. Будь-якими документами чи запереченнями борг не оспорений та неспростований

За викладених вище обставин колегія суддів вважає, що суд врахувавши ненадання відповідачами будь-яких доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором або іншого розрахунку на спростування розміру заборгованості грошового зобов'язання на загальну суму 831247.16 грн. , а також врахувавши часткове виконання боржником грошового зобов'язання за кредитним договором, що підтверджує факт визнання ним грошових зобов'язань, з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення вказаної заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.

При цьому згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України суд надав належну правову оцінку усім наданим сторонами доказам, правильно зазначивши, що заборгованість обчислена згідно вимог закону та умов договору.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо відсутності на розрахунку заборгованості мокрої печатки, зясування повноважень посадових осіб, які зробили цей розрахунок, щодо відсутності доказів видачі Банком кредиту, щодо відсутності доказів направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься декілька розрахунків заборгованості ( а.с. 14, 210, 222), в тому числі, із мокрими печатками. Чинним законодавством України не встановлені вимоги до форми розрахунку або надання документів, які свідчать про повноваження осіб позивача, що підписали розрахунок заборгованості, який доданий до позовної заяви. В матеріалах справи ( а.с. 169, 179, 171, 172) наявні меморіальні ордери про видачу кредитних коштів, а також виписка з рахунку Позичальника. Крім того, представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував факт отримання кредиту, та залучив до матеріалів справи переписку Позичальника з Банком, квитанції про здійснення платежів ( а.с. 150-165).

В матеріалах справи міститься вимога № 140-9-2-00/19-227 від 11.08.2014 року про направлення на адресу відповідачів вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/17-41/248 від 26.04.2007 року та від 11.08.2014 року ( т. 1 а.с. 17-20, а.с. 172, т. 2 а.с. 56-57).

До того ж, згідно з Застереженням, які містяться в п. 1.9 Кредитного договору Вимога про дострокове виконання зобовязань за Кредитним договором вважається надісланою в день її направлення на адресу Позичальника, що зазначено в кредитному договорі. В пункті 6.4 зазначено, що всі повідомлення, які направляються сторонами одна одній у відповідності з цим договором, повинні бути складені у письмовій формі і будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом за місцезнаходженням відповідної сторони.

У відповідності до п. 7.6 договору поруки № 12/17-41/248/3/1 від 31.05.2012 року, укладеного між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» з відповідачем ОСОБА_3, повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженому представникові іншої сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення. Сторони зобовязані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідно кореспонденція вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеної у договорі або в останньому письмовому повідомленні відповідної сторони.

З огляду на викладене вище колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи, наведені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: