Рішення № 58227630, 02.06.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 02.06.2016

Справа № 320/8142/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Редько О.В.,

при секретарі Мазуріній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги банк обґрунтовує наступним.

13 грудня 2007 року ОСОБА_1 (відповідачка по справі) отримала від банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «Приватбанк» являється правонаступником прав та обовязків ЗАТ КБ «Приватбанк».

ОСОБА_1, як зазначає позивач у своїх вимогах, підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Однак, відповідач не виконував покладені на нього зобовязання, порушував сплату складових наданого кредиту.

У порушення зобовязання відповідач станом на 30 червня 2016 року, має заборгованість по вищезазначеному договору у розмірі 22000,86 грн., яка складається: 5316,52 грн. заборгованість за кредитом; 12749,76 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3934,58 пені за несвоєчасність виконання зобовязань, а також штрафи: 250,00 грн. фіксованої частини та 304,57 грн. процентної складової.

За рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року було змінено рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року та з відповідачки було стягнуто суму заборгованості у розмірі 15909.47 грн., який складається з заборгованості по кредиту 5316 грн., процентів 7417,29 грн., комісії 2179,97 грн., штрафів 250,00 грн. фіксованої частини та 745,69 грн. процентної складової.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 6645,96 грн. та судові витрати у розмірі 1218,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволені позовних вимог наполягає, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але від неї надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги банку не визнає, вважає їх необґрунтованими. До заяви надала копію відомостей про відрахування з її пенсії грошових сум на виконання рішення суду про стягнення суми заборгованості у розмірі 15909.47 грн. Залишок боргу складає 11127,79 грн.

У звязку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч.3,4 ст.60 ЦПК України).

13 грудня 2007 року ОСОБА_1 (відповідачка по справі) отримала від банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1, підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п.п. 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року тип банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв'язку із зміною типу банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»./а.с.24/

За рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року було змінено рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року та з відповідачки було стягнуто суму заборгованості у розмірі 15909.47 грн., який складається з заборгованості по кредиту 5316 грн., процентів 7417,29 грн., комісії 2179,97 грн., штрафів 250,00 грн. фіксованої частини та 745,69 грн. процентної складової./а.с.7/

В той же час, позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду розрахунок заборгованості за вищезазначеним кредитним договором від 13.12.2007 року, згідно з яким станом на 30 червня 2016 року за договором існує заборгованість в сумі 22000,86 грн., яка складається з заборгованості за кредитом, процентами, пені а також штрафу.

Статтею 534 ЦК України встановлено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інакше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 4.2. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» передбачено, що кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п. 3.2.11, 3.3.8 цих Умов, далі пені згідно розділу 5 цих Умов, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків по кредиту, далі - простроченої заборгованості за кредитом, далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту, частина суми що залишилася, направляється на погашення заборгованості за кредитом.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у своєму розрахунку знову нараховує пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань і штрафи, згідно з умовами договору, з дати укладання кредитного договору, а саме з 13.12.2007 року, не враховуючи, те, що частина позовних вимог про стягнення пені за рішенням суду вже була задоволена, що свідчить про повторне нарахування банком заборгованості по пені та штрафним санкціям.

Із матеріалів справи вбачається, що стягнуто з відповідачки кредитну заборгованість в розмірі 4781 грн. 68 коп. звернуто до виконання, шляхом звернення стягнення на пенсію відповідачки, про що постановлено державним виконавцем відповідну постанову, яку спрямовано до Пенсійного Фонду України в Запорізькій області.

Разом з тим, банком не враховані в розрахунку надходження даних сум, не надані докази, що під час проведення розрахунку заборгованості були враховані попередні рішення суду про стягнення заборгованості.

Також, як вбачається із розрахунку кредитної заборгованості, позивачем утриманні суми від пенсії відповідачки при проведенні розрахунку кредитної заборгованості за станом на 30.06.2015 року не враховані. Належних і допустимих доказів того, що такі відрахування не проводилися матеріали справи не містять. Отже розрахунок, наданий банком, не відповідає дійсним обставинам справи.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, але задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.Таких доказів банком суду надано не було, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог банку із-за недоведеності позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування понесених ним судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки йому в задоволенні позову відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218, 224-228 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_2