Ухвала суду № 58226983, 03.06.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3272/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобовязання здійснити нарахування та виплату недоплаченої пенсії за віком, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у м. Ужгород про зобовязання субєкта владних повноважень вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування та виплату недоплаченої пенсії.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 20.06.2013 вийшла на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з посади начальника фінансово-господарського відділу Ужгородської районної ради за станом здоровя, а Управлінням Пенсійного фонду у м. Ужгороді 20.06.2013 р. їй була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зазначає, що Управлінню Пенсійного фонду України в м. Ужгороді було надано довідку Ужгородської районної ради про складові заробітної плати для нарахування пенсії. Однак, за станом здоровя позивач не міг перевірити відомості у цій довідці, в якій на момент її видачі не було включено матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб, індексацію заробітної плати.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що 13.02.2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення виплати недоплаченої пенсії за віком з врахуванням до неї таких видів виплат як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексації на загальну суму 19899,12 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державну службу» з урахуванням різниці фактично сплаченої суми пенсії, а також і надалі при нарахуванні пенсії керуватися вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державну службу».

Стверджує, що листом від 17.02.2016 № 02-/К-25 відповідач відмовив у включенні до розрахунку розміру пенсії сум «Інших виплат», а саме, сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації.

Позивач вважає, що дії відповідача є незаконними і просить, у звязку з цим зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді здійснити нарахування та виплату недоплаченої її пенсії з врахуванням суми індексації заробітної плати і виплачених сум матеріальних допомог та виплатити різницю перерахованої їй пенсії з дня призначення пенсії, а саме з 20.06.2013 року по теперішній час.

У судовому засіданні 30 травня 2016 року судом замінено відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на правонаступника Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

В письмових запереченнях проти адміністративного позову від 13.04.2016 року №977/12 Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зазначає, що позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права у березні 2016 року, однак вимоги стосуються періоду та подій, що мали місце ще у 2013 році, відтак, позивач звернулася до суду з пропуском строку позовної давності, у звязку з чим відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду, про що постановити ухвалу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України. Крім того, відповідач зазначає, що включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсій державних службовців матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціальних та побутових питань, індексації не передбачено ст. ст. 33, 37 Закону України «Про державну службу» та механізмом обчислення заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії, який регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про судову експертизу», «Про ОСОБА_4 України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України. У зв'язку з викладеним з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. У звязку з наведеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02 червня 2016 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 51 КАС України, в якій позивач просить визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області, правонаступником якого є Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у включенні суми матеріальних допомог та суми індексації для розрахунку пенсії державного службовця неправомірними. Також просить суд зобовязати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити нарахування та виплату недоплаченої пенсії державного службовця із врахуванням суми індексації заробітної плати і виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виплатити їй різницю недоплаченої суми пенсії державного службовця з дня виходу на пенсію з 20.06.2013 року та виплачувати їй пенсію державного службовця з врахуванням перерахунку.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як встановлено судом, з 20.06.2013 року гр. ОСОБА_1 призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». При зверненні до відповідного органу Пенсійного фонду України було подано довідку Ужгородської районної ради Закарпатської області від 20.06.2013 року №236/02-15 про складові заробітної плати (за останні 24 календарних місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», видану ОСОБА_1 про розмір надбавок, премій та інших виплат за період з червня 2011 року по травень 2011 року. Вказана довідка була складена за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 14.02.2011 №5-1, та не містила зазначення розмірів інших виплат, передбачених у вказаній формі довідки.

Оскільки 29.12.2015 року Ужгородською районною радою ОСОБА_1 видано довідку від 29.12.2015 року №665/02-19 за новою формою про складові заробітної плати, остання звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород із заявою від 30.12.2015 року, яка адресатом отримана у той же день, в якій клопотала здійснити перерахунок та виплату призначеної їй пенсії державного службовця з урахуванням фактично нарахованих та сплачених усіх виплат, з яких сплачено страхові внески, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, індексації заробітної плати. Відповідно до вказаної довідки в графі «інші виплати» відображена сума в загальному розмірі 19899,12 грн. та зазначено, що на всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Однак, листом Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області від 14.01.2016 року №02/К-01 відмовлено у задоволенні порушеного пенсіонером питання щодо перерахунку пенсії.

Судом також встановлено, що 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді із заявою про здійснення нарахування та виплати недоплаченої пенсії державного службовця з врахуванням до неї таких видів виплат як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексації, із сум яких були утримані та перераховані до Пенсійного фонду України пенсійні внески.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи письмової відповіді Голови комісії з припинення діяльності - начальника управління Пенсійного Фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області від 17.02.2016 року № 02/К-25 у відповідь на звернення ОСОБА_1 їй відмовлено у такому нарахуванні та виплаті, тобто у перерахунку недоплаченої пенсії. Відповідь мотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року за №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» не передбачено включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсій державних службовців матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, а тому підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Зі змісту частини третьої ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частини третьої ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95 ВР встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За нормою ст. 2 вищенаведеного Закону до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні витрати. Згідно з п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються суми матеріальної допомоги, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у звязку з екологічним станом).

Частиною другою ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723- XII (чинного у редакції, що діяла у період роботи позивача) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Цією ж статтею регламентовано, що державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, висновок відповідача про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обовязкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням вищенаведених законів, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV та стаття 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII.

За приписами частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з частиною другою ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 237 цього Кодексу.

Викладена вище правова позиція Верховного Суду України міститься у постанові, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, тому є обов'язковою до застосування судом під час розгляду адміністративної справи. Зокрема, правова позиція щодо врахування в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, отримуваних застрахованою особою сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).

Крім того, згідно з постановою від 3 червня 2014 року у справі № 21-134а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788- XII.

Також, згідно з частиною шостою ст. 95 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення), як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч.1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5. Також Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку (виплати, доходу).

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою.

Як вбачається з довідки про складові заробітної плати від 29.12.2015 № 665/02-19, до складу інших виплат, на які нараховувався та сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1, відносяться:

-матеріальна допомога на оздоровлення, яка у 2011 році склала 2360,77 грн., у 2012 році склала 2693,93 грн., у 2013 році склала 2831,40 грн.,

-матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, яка у 2011 році склала 1083,00 грн.,

-індексація, яка у 2011 році склала 3386,07 грн., у 2012 році склала 5369,52 грн., у 2013 році склала 2174,43 грн.

Судом встановлено, що в порушення вимог діючого законодавства, управлінням Пенсійного фонду України в місті Ужгород неправомірно було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії та не враховано інші виплати, а саме матеріальну допомогу та суми індексації грошових доходів громадян.

Клопотання відповідача про залишення без розгляду позову внаслідок пропуску строку звернення повивачем з відповідним позовом до суду не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. З вказаною нормою кореспондуються положення ст. 6 КАС України, якою регламентовано право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За частиною першою ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач у даній справі просить визнати неправомірною дію відповідача щодо відмови у включенні суми матеріальних допомог та індексації для розрахунку пенсії державного службовця. Фактично позивач оспорює бездіяльність субєкта владних повноважень.

Конституційний Суд України, у рішенні від 14.12.2011 року при вирішенні справи № 19-рп/2011 щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини вказав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При розгляді Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України справи №800/238/15 констатовано, що сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка субєкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобовязаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд, отримавши позов, зобовязаний зясувати, чи має місце порушення субєктивних прав, свобод чи інтересів особи. У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами встановлених гл. 8 КАС строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду. У випадку, коли субєктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення субєктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Судом встановлено, що про порушене право позивач дізнався лише 29.12.2016 року, відтак, вчасно, в межах шестимісячного строку, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини третьої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з і якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та інше.

У судовому засіданні встановлено, що при призначенні пенсії позивачу 20.06.2013 року субєкту владних повноважень було надано довідку від 20.06.2013 року №236/02-15 яка не містила зазначення розмірів інших виплат, а саме матеріальних допомог та індексації. Відтак, суд не може констатувати наявність порушень з боку суб'єкта владних повноважень відповідача щодо неврахування сум інших виплат, які вже зазначені у довідці від 29.12.2015 року №665/02-19. Суд вбачає недоліки в організації роботи саме роботодавця - Ужгородської районної ради Закарпатської області, яким не було вказано достовірні дані щодо інших виплат за період з червня 2011 року по травень 2011 року, з яких були нараховано страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

За частиною другою ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З урахуванням викладеного суду вважає за необхідне задовольнити позов частково: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатській області, правонаступником якого є Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, щодо відмови у включенні суми матеріальних допомог та суми індексації для розрахунку розміру пенсії позивача та зобов'язати Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити нарахування та виплату недоплаченої пенсії позивача з урахуванням суми індексації заробітної плати і виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виплатити різницю недоплаченої суми пенсії з дня звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України, а саме 30 грудня 2015 року та виплачувати їй пенсію державного службовця з врахуванням перерахунку.

В задоволенні решти вимог належить відмовити, оскільки позивачем не доведено вину та бездіяльність відповідача щодо неврахування відповідних сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати саме з моменту призначення пенсії, враховуючи їх не зазначення у документах, що подаються для призначення пенсії .

Відповідно до частини першої ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відтак, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь позивача 551,20 грн. сплаченого судового збору.

Згідно з частиною третьою ст. 160 КАС України 03 червня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 травня 2016 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 46, 55 Конституції України, Законами України «Про державну службу», «Про оплату праці», «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про індексацію грошових доходів населення», ст. ст. 17, 18, 51, 94, 99, 100, 102, 159, 160-163, 185, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області, правонаступником якого є Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, щодо відмови ОСОБА_1 у включенні суми матеріальних допомог та суми індексації для розрахунку розміру пенсії державного службовця.

Зобов'язати Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1 (88000, м. Ужгород, вул. 8-го Березня, 25/9, ІПН 212106040) пенсії державного службовця із врахуванням суми індексації заробітної плати і виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виплатити їй різницю недоплаченої суми пенсії з дня звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України, а саме 30 грудня 2015 року, та виплачувати їй пенсію державного службовця з врахуванням перерахунку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (88000, м. Ужгород, вул. 8-го Березня, 25/9, ІПН 212106040) понесені нею судові витрати, а саме судовий збір, сплачений згідно з квитанцією від 30.03.2016 року за №69 в розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.М. Світлик