Ухвала суду № 58224246, 08.06.2016, Оболонський районний суд міста Києва

08.06.2016 Справа № 756/7270/16-к

№1-кп/756/555/16

№756/7270/16-к

У Х В А Л А

08 червня 2016 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді Римара Є.П.,

секретар Возненко М.М.,

за участі прокурора СЕМЕРЕНКО Ю.Л., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, проводячи в приміщенні суду підготовче судове засідання по розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015101110000206 від 06.11.2015 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що народився у м. Кіровограді, громадянина України, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,

що обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.305, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 01червня 2016 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.06.2016 р.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, вважаючи при цьому, що з врахуванням характеру протиправної поведінки обвинуваченого, інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть перешкодити йому у вчиненні нового злочину або забезпечити його явку в судове засідання, виконання ним інших процесуальних обов'язків.

Захисник категорично заперечувала проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи таке клопотання не обґрунтованим, безпідставним. Також зазначила, що жодного аргументу для продовження такого запобіжного заходу не надано, ризики не доведені, а відтак просила застосувати до підзахисного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, вважаючи таку міру достатньою.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, думку обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали провадження в межах, достатніх для вирішення питання щодо запобіжного заходу, суд вважає доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, виходячи з такого.

Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно ОСОБА_1 спливає, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів, даних, що характеризують особу останнього, суд не вбачає на час розгляду цього питання достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.

Приймаючи таке рішення суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я. Також суду не надано ґрунтовних доказів того, що обвинувачений має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 р. за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.

Також, матеріали обвинувального акту дають суду достатньо підстав для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що на даний час інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 177 КПК, та його належну поведінку. Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1, враховуючи спосіб вчинення злочинів, що йому інкримінуються, їх тяжкість, наслідки, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; (ризик перешкоджання здійсненню правосуддя). Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачений, з огляду на його моральні якості, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), а відповідно, суд на час розгляду клопотання вважає за необхідне доцільним тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на думку суду більш м'яка міра запобіжного заходу не може забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що випливають із ст.177 КПК України та його належної поведінки.

Також при цьому суд враховує, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Вирішуючи дане питання, суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011 р.)

Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даного конкретного кримінального провадження, його наслідки, перебіг, негативні наслідки незаконного обороту наркотичних речовин. Крім іншого, суд враховує відсутність у обвинуваченого документів, що посвідчують особу, постійного місця проживання в м. Києві, постійних джерел для існування.

З огляду на наведене, а також на складну суспільну обстановку та загострення криміногенної ситуації в державі, суд, на даний час приходить до висновку про доцільність тримання обвинуваченого під вартою.

У той же час, аналізуючи все, вказане вище у своїй сукупності, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд вважає на цей час необхідним визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 314 - 317, 331 КПК України, суддя,

у х в а л и л а:

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такому, що обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.305, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, строком на 60 днів, тобто до 06.08.2016 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1, заставу в розмірі 30 (тридцяти) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 41 340 гривень (депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва №37317001005411; код ЄДРПОУ - 02896785; Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО - 820019).

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною чи юридичною особою, окрім юридичної особи державної або комунальної власності або такої, що фінансується з місцевого, державного бюджету, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

ОСОБА_1 або інша фізична чи юридична особа, за винятком застережень мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом 5 днів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, в разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.П. РИМАР