Ухвала суду № 58223920, 02.06.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/399/16 Справа № 712/14031/15-к Категорія: ч.2 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Поєдинка І.А., Швидкого Д.М.,

за участю прокурора Очеретяного М.С.,

за участю секретаря Бєлан О.В.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2016 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Загородище Чорнобаївського району, Черкаської області, громадянина України, українця, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немаючого, із середньою освітою, не працюючого, учасником бойових дій, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом та депутатом не являється, ніде не зареєстрованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразового судимого, останній раз: 22.06.2011 року Чорнобаївським районним судом Черкаської області за ст. 186 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк 1 місяць позбавлення волі по вироку Чорнобаївського РС Черкаської області від 22.01.2008 року і кінцево призначено до відбуття покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнений 21.04.2015 по відбуттю строку покарання;

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.

Початок терміну відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 11.02.2016 року, зарахувавши в термін відбутого покарання термін попереднього ув'язнення з 02.11.2015 року по 11.02.2016 року (на момент постановлення вироку) - 6 місяців 18 днів.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Загородище, Чорнобаївського району, Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, з середньою освітою, не працюючого, учасником бойових дій, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом та депутатом не являється, раніше неодноразово судимого, останній раз: 30.11.2015 року Чорнобаївським райсудом Черкаської області за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ст. 185 ч.3, 70 КК України до 4 років позбавлення волі,

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.11.2015 року, та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.

Початок терміну відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 11.02.2016 року, зарахувавши в термін відбутого покарання термін попереднього ув'язнення з

02.11.2015 року по 11.02.2016 року (на момент постановлення вироку) - 6 місяців 18 днів.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 492 грн. 04 коп. на користь держави.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони 23.10.2015 року близько 00.10 год. разом та за попередньою змовою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля воріт будинку АДРЕСА_3 вчинили грабіж ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, який виразився в тому, що останні, побачивши ОСОБА_7, який рухався по вул. Ільїна та переходив через проїжджу частину на тротуар зазначеної вулиці, зупинилися, після чого ОСОБА_4 підійшов до потерпілого та намагався нанести удар останньому, однак той ухилився від удару та почав захищати себе від протиправних посягань, внаслідок чого обоє, тобто ОСОБА_7 та ОСОБА_4 впали на паркан біля будинку АДРЕСА_3 після чого ОСОБА_3, який стояв та чекав на проїжджій частині вулиці Ільїна, підбіг до потерпілого ззаду та наніс йому один удар кулаком по обличчю в район верхньої губи, після чого ОСОБА_4, заламавши ОСОБА_7 руки ззаду, подолав його опір, а ОСОБА_3 в цей час зняв з лівої руки потерпілого наручний годинник КЕБЕ вартістю 300 грн., та витягнув з внутрішньої кишені куртки портмоне з логотипом фірми «Roccobarocco», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи за №6/457 від 13.11.2015 становить 290 грн., в якому знаходилися грошові кошти в сумі 1000 грн., банківські картки Приватбанк, Дельтабанк та дві дисконтні картки АЗС «Шелл» та магазину «Гранд Маркет», та таким чином викрали майно, яке належить ОСОБА_7, на загальну суму 1590 грн., після чого з вище викраденим майном з місця події зникли шляхом втечі, завдавши потерпілому матеріального збитку на вище зазначену суму.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій не заперечуючи доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованого їм правопорушення, вважає, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував особи засуджених та характер їх діянь, а тому даний вирок підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених внаслідок м'якості. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 КК України та призначити їм покарання: ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі строком шість років, ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком п'ять років. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.11.2015 року, за яким ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

07 квітня 2016 року прокурором подано зміни до апеляційної скарги, згідно яких, він не оспорюючи фактичні обставини справи, вважає, що даний вирок підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених внаслідок м'якості, та через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 КК України та призначити їм покарання: ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі строком шість років, ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком п'ять років. На підставі ч.4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.11.2015 року, за яким ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

Не погоджуючись з вказаним вироком захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій вказує, що даний вирок занадто суворий оскільки, місцевий суд не врахував те що, ОСОБА_4 визнав вину та щиро покаявся, матеріальний позов потерпілим не заявлено, має на утриманні малолітню доньку, хоча і не є офіційним батьком дитини. Просить змінити вирок Соснівського районного суду м. Черкаси та пом'якшити ОСОБА_4 призначене покарання, в зв'язку з тим що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Не погоджуючись з вказаним вироком захисник ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вказує, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України не доведена, а тому просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора зі змінами, та просив її задоволити з наведених в ній підстав, думку обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтримали апеляції подані їх німи захисниками, та просили їх задоволити, думку захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтримали подані ними апеляції та просили їх задоволити з наведених в них підстав, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора зі змінами підлягає до часткового задоволення, а апеляції захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про їх винність у вчинені кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченими.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 КК України є вірною.

По справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо доведеності вини обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення та обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, а посилання прокурора на м'якість та захисника ОСОБА_8 на суворість призначеного покарання є необґрунтованими та безпідставними.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання судом першої інстанції повністю враховано вимоги ст. 65, 66, 67 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора щодо м'якості та захисника ОСОБА_8 щодо суворості призначеного покарання не підлягають задоволенню, оскільки при призначенні покарання суд першої інстанції, вірно врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які по місцю проживання характеризуються посередньо, раніше неодноразово судимі, крім того, що ОСОБА_3 на обліку в лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра, а ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також обтяжуючі покарання обставини. Так в якості обтяжуючих покарання обставин суд вірно врахував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. Обставин, які пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням даних про особи обвинувачених, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута виключно при призначенні обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 міри покарання у виді позбавлення волі. А тому вирок суду є законним і обґрунтованим, а доводи наведені в апеляції прокурора щодо м'якості та захисника ОСОБА_8 щодо суворості покарання - непереконливими та такими, що не підлягають задоволенню. Призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ними нових злочинів і призначено в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з доводами прокурора з приводу того, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 покарання, застосував положення ст. 71 КК України, яка передбачає вчинення засудженим злочину після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 30.11.2015 вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області засуджений за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Злочин, в якому ОСОБА_4 обвинувачується у даній справі, він разом з ОСОБА_3 вчинив 23.10.2015 р., тобто до вироку Чорнобаївського районного суду від 30.11.2015 р.

Таким чином, в даному випадку місцевому суду необхідно було застосовувати положення ч.4 ст. 70 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4, яка передбачає, що в частинах першій - третій статті 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

В своїй апеляції захисник ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, вказує на те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України не доведена, оскільки: події відбувались в нічний час і потерпілий не міг, та не мав можливості роздивитись осіб, які заволоділи його майном; також нічим не спростовано покази засудженого ОСОБА_3 про те, що речі потерпілого, які були у нього виявлені при затриманні, йому передав брат; брат ОСОБА_3 суду пояснив, що участі у заволодінні майном потерпілого ОСОБА_3 не приймав, а злочин він вчинив з іншою малознайомою йому особою з якою познайомився напередодні.

Однак вище вказані доводи захисника ОСОБА_5, на думку колегії суддів є безпідставними та спростовуються:

- показами потерпілого ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 хотів його вдарити, але він ухилився від удару. ОСОБА_3 підбіг до них та почав його бити. Вони запитали, чи є в нього гроші, годинник. ОСОБА_3 вставив руку у кишеню його куртки за забрав гаманець. Хотів зірвати ланцюжок, але в нього не вийшло;

- показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що приїхавши на АЗС вони побачили працівників ДАЇ та ОСОБА_3 після чого викликали слідчо - оперативну групу. Коли під'їхали працівники поліції разом з потерпілим, то останній одразу вказав на ОСОБА_3, як на особу, яка забрала в нього його особисті речі. Слідчим було запрошено двоє понятих. Далі було проведено огляд ОСОБА_3, під час якого потерпілий впізнав свій годинник на руці ОСОБА_3 В кишенях ОСОБА_3 було вилучено гаманець, який теж впізнав потерпілий;

- показами свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні пояснив, що його запросили в якості понятого під час того, як будуть проводити слідчо-оперативні дії. Він став очевидцем того, як потерпілий впізнав свій годинник, який знаходився на руці ОСОБА_3 у ОСОБА_3 з задньої кишені штанів вилучили гаманець потерпілого. Потерпілий пояснив, що ОСОБА_3 з іншим хлопцем його нещодавно пограбували.

Покази ОСОБА_3, щодо непричетності до вчинення інкримінованого йому органами досудового розслідування злочину, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки колегія суддів бере до уваги той факт, що ОСОБА_3 був затриманий неподалік вчиненого кримінального правопорушення через короткий проміжок часу, та в нього під час обшуку були виявлені годинник та гаманець потерпілого ОСОБА_7, крім того, сам потерпілий чітко впізнав обвинуваченого ОСОБА_3, на що також вказують свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. які були присутні під час обшуку обвинуваченого ОСОБА_3.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тому, на думку колегії суддів, обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, ч.5 ст. 72 КК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - задоволити частково.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2016 року відносно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 - в частині призначеного покарання змінити.

Виключити із мотивувальної та резолютивної частини вироку рішення суду, про призначення остаточного покарання із застосуванням ст. 71 КК України ОСОБА_4.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, а згідно ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання з покаранням за вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.11.2015 року, і остаточно до покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

В решті вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2016 року - залишити без змін.

У відповідності до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3, ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 12 лютого 2016 року по 02 червня 2016 року, тобто по дату винесення ухвали апеляційним судом.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :