Ухвала суду № 58222250, 09.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1909/15-к Головуючий у І інстанції Рудик Ю. В.Провадження № 11-кп/780/687/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 09.06.2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді В.Р.Шроля,

суддів О.В.Миколюка, О.І.Гриненка,

при секретарі А.В.Казьміній,

з участю прокурора О.В.Чешихіній,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого на вирок Миронівського районного суду Київської області від 28 березня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК Українидо 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» витрати понесені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 10 173 грн. 92 коп. та ОСОБА_5 в сумі 7 584 грн. 08 коп., а всього на загальну суму 17 758 (сімнадцять тисяч сімсот пятдесят вісім) грн., на користь потерпілого ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн., на користь потерпілого ОСОБА_5 - у рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 (двадцять пять тисяч) грн., судові витрати на користь держави у розмірі 3 634 грн. 92 коп.Стягнуто з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 36 265 грн. 85 коп., на користьОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19 127 грн. 11 коп.

Також вироком вирішено доля речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком 19 жовтня 2014 року о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Ситника в с. Карапиші Миронівського р-ну Київської обл. в напрямку перехрестя з вул. Садовою, порушив вимоги п.п.2.3 б; 10.1; 10.5 ПДР та при виїзді з перехрещення проїзних частин вулиць Ситника та Садової виїхав на смугу зустрічного руху вулиці Садової, де допустив зіткнення з моторолером марки «Sabur «SB50Q» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по вул. Садовій в напрямку центра с. Карапиші, з пасажиром ОСОБА_7

В результаті зіткнення водій моторолера ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир моторолера ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного додаткового покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України покласти на нього обовязки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд не навів достатніх мотивів, з яких обвинуваченого звільнено від відбування не тільки основного, а й додаткового покарання, не звернув уваги на те, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів, не надав належної оцінки характеру допущених порушень та тяжкості наслідків, серед яких одна особа отримала тяжкі тілесні ушкодження, а інша тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, відсутності обставин, які помякшують покарання, та ставленню ОСОБА_2 до вчиненого, який вину не визнав, завдану шкоду потерпілим не відшкодував. Також, вказує на безпідставність незастосування щодо обвинуваченого вимог ст.76 КК України.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просить вирок суду змінити у звязку з неправильним застосуванням Закону про кримінальну відповідальність, неправильним вирішенням цивільного позову та призначити покарання обвинуваченому у вигляді 5 років позбавлення волі без застосування ст.75 КК України, стягнути з НАСК «Оранта» у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди пошкодженням моторолера в розмірі 2646 грн. 70 коп., в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування, 39209 грн. 85 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 1960 грн. 49 коп., стягнути з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 198039 грн. 51 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд необґрунтовано звільнив обвинуваченого від відбування покарання, не врахувавши тих обставин, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, своє вини не визнав, не розкаявся, заподіяних збитків не відшкодував, вибачення не попросив. Також зазначає, що суд не прийняв рішення по додатковим позовним вимогам, поданим у судовому засіданні, не стягнув передбачену законодавством моральну шкоду з ПрАТ «Оранта» у розмірі 5% заподіяної шкоди здоровю, необґрунтовано визначив розмір заподіяної моральної шкоди лише у 30000 грн. не зважаючи, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого він став інвалідом, отримав значні душевні страждання, фактично втратив можливість самостійно себе утримувати.

В запереченнях на апеляційні скарги захисник просить вирок у частині призначеного покарання залишити без змін, а в частині стягнення з НАСК «Оранта» змінити, задовольнивши вимоги апеляційної скарги потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, прокурора,яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, потерпілих та представника потерпілого ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу потерпілого, та фактично заперечили проти задоволення апеляційної скарги державного обвинувача, обвинуваченого та захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та частково підтримали апеляційну скаргу потерпілого,перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Правильність встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведеність винуватості обвинуваченого, кваліфікація дій ОСОБА_2, відповідність призначеного основного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого злочину сторонами у апеляційних скаргах не оспорюється.

Проте, при обранні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, суд не належним чином врахував, що вчинений ним злочин є тяжким, внаслідок грубого порушення обвинуваченим правил безпеки руху настали значні негативні наслідки для здоровя потерпілих, а тому обраний розмір додаткового покарання є не відповідним скоєному внаслідок мякості, не узгоджується з метою виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як ним, та і іншими особами, а тому вимоги апеляційної скарги прокурора у цій частині є слушними.

У той же час вимоги апеляційної скарги потерпілого про безпідставність застосування ст.75 КК України є необгрунтованими.

За змістом ст.75 КК України суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, може прийняти рішення про звільнення від відбування обвинуваченим покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням.

З вироку випливає, що суд врахував, що ОСОБА_2 має вік 77 років, погіршений стан здоровя, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, думку потерпілого ОСОБА_5, який вважав за недоцільне відбування винним реального покарання.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про правильність застосування судом кримінального закону, зокрема ст.75 КК України, і про вірність висновку суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та з визначенням йому іспитового терміну у два роки, незважаючи на відсутність обставин, що помякшують його покарання.

Колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування ст.76 КК України, вважаючи необхідним покласти на засудженого обовязки, передбачені п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України, виконання яких має контролюватися кримінально виконавчою інспекцією за місцем проживання ОСОБА_2

Є також слушними доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_4 щодо невірного вирішення його цивільного позову.

З урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України (принципу перегляду судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги) колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги потерпілого про не вирішення судом додаткових позовних вимог ОСОБА_4 і вважає, що з НАСК «Оранта» підлягає стягненню у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоровю потерпілого, 39209,85 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну, 2646,70грн.

Також, на думку колегії суддів, суд правильно встановив факт заподіяння потерпілому діями обвинуваченого моральної шкоди, яка мала місце внаслідок пошкодження здоровя, проте, визначив її грошовий еквівалент у 30000 грн. без врахування принципів справедливості, виваженості та розумності, а тому її розмір підлягає збільшенню до 60000 грн.. При цьому її частина у розмірі 1960,49 грн. підлягає стягненню з НАСК «Оранта» за правилами, визначеними ст.26-1 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а решта має бути відшкодована винною особою.

Колегія суддів вважає за потрібне зауважити про те, що вимоги апеляційної скарги потерпілого про зміну вироку шляхом призначення покарання без застосування ст.75 КК України не можуть бути задоволеними також і тому, що суперечать вимогам ст.420 КПК України, за якими у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання апеляційним судом має ухвалюватися новий вирок, а вимоги прийняття такого судового рішення в апеляційному порядку потерпілим не заявлялися.

За вищенаведених обставин вирок у частині призначеного покарання і вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 підлягає скасуванню з постановленням у цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст.404,405,407,420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 28 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 у частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 скасувати.

Постановити у цій частині новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання строком на 2 роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 58039,51 грн.

Стягнути з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_4 1960 грн. 49 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 41856 грн. 55 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а усього 43817 грн. 04 коп.

У решті вирок Миронівського районного суду Київської області щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

На вирок може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його оголошення.

Суддя: Суддя: Суддя: