Постанова № 58219714, 07.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа№ 910/28079/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Крутенко Ю.В. довіреність № б/н від 30.03.16

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: ОСОБА_3 довіреність № 605 від 17.12.14

від третьої особи 4: не з'явився

від третьої особи 5: ОСОБА_4 - особисто

від третьої особи 6: не з'явився

від третьої особи 7: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2016 року

у справі №910/28079/14 (головуючий суддя: Спичак О.М. судді: Бондарчук В.В., Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна Компанія"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Білоконь Раїса Василівна

2. Публічне акціонерне товариство "Златобанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_6

2. ОСОБА_7

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_8

5. ОСОБА_9

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна Компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання договору недійсним (т. І, а.с.5-11).

Обґрунтовуючи поданий позов, ТОВ "Українська агрохімічна компанія" посилалось на порушення під час укладення спірного правочину приписів чинного законодавства України. Зокрема, на думку позивача, договір купівлі-продажу є недійсним внаслідок його укладання у результаті зловмисної домовленості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Одночасно, у заяві б/н від 26.08.2015 р. позивачем було наголошено, що учасниками ТОВ "Українська агрохімічна компанія" не надавалось згоди на відчуження належного товариству нерухомого майна, що, на думку вказаного учасника судового процесу, вказує на укладання від імені ТОВ "Українська агрохімічна компанія" спірного правочину особою з перевищенням повноважень.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/28079/14 від 22 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір від 15.12.2011 р. купівлі-продажу нерухомого майна - побутових приміщень літ.В площею 329,5 кв.м, укладений між ТОВ "Українська агрохімічна компанія" та ТОВ "Вассма Рітейл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. 15.12.2011 року за реєстраційним № 2493 (т.IV, а.с.185-203).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/28079/14 від 22 лютого 2016 року (т. V, а.с.9-15).

25 квітня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/28079/14 задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Коршун Н.М., суддів Алданової С.О., Дикунської С.Я.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2016 року, справу №910/28079/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів - Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

04 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/28079/14 від 22 лютого 2016 року прийнято до провадження та об'єднано для спільного розгляду колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів - Рудченка С.Г., Агрикової О.В., справу призначено до розгляду на 07 червня 2016 року.

У судовому засіданні 07 червня 2016 року ТОВ "Вассма Рітейл" надав суду пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_6 та ОСОБА_4 особисто в судовому засіданні 07 червня 2016 року надали пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Пердставники ТОВ "Українська агрохімічна Компанія", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В., ПАТ "Златобанк", ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у судове засідання 07 червня 2016 року не з'явились про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується Довідкою УДПЗ Укрпошта про причину повернення поштового відправлення "по закінченню терміну зберігання", повідомленнями про вручення поштових відправлень 041161468918 та 0411614689196, довідками УДПЗ Укрпошта про причину повернення поштового відправлення "по закінченню терміну зберігання", "адресат вибув" та повідомленням про вручення поштового відправлення 0411614689242 (кабан).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), повернуто з посиланням, зокрема, на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене та ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представників позивача, третіх осіб1, 2 на стороні відповідача, третіх осіб 2, 4, 5 на стороні позивача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників вказаних осіб.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

15 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (далі - відповідач покупець) було укладено договір купівлі-продажу побутових приміщень літ.В площею 329,5 кв.м, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати побутові приміщення літ.В площею 329,5 кв.м у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно у власність і сплатити 916170,00 грн. (в.ч. ПДВ)(т.ІІ, а.с. 24-25, 86-87).

Договір з боку продавця було підписано представником за довіреністю від 03.12.2011р. ОСОБА_12. М.Ю., а з боку покупця - директором ОСОБА_11

За змістом п.1.2 Договору від 15.12.2011р. нерухоме майно, що відчужується за договором, розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул.Штейнгеля барона, буд.145, реєстраційний номер 4463632, опис об'єкта: будівля цегляна, літ.В-2, загальною площею 329,5 кв.м. Відчужуване майно розташоване на земельній ділянці площею 1,48 га, кадастровий номер 5624683300:03:000:0021.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме витягом від 14.12.2011р. з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.ІІ, а.с. 90), витягом №34254136 від 15.12.2011 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.ІІ, а.с. 92) підтверджується наявність на момент укладання договору від 15.12.2011р. у ТОВ "Українська агрохімічна компанія" речових прав на об'єкт продажу.

За умовами п.2.1 спірного правочину продаж нерухомого майна за домовленістю сторін здійснюється за 763475 грн., податок на додану вартість в сумі 152695 грн., що разом становить 915170 грн.

Договір купівлі-продажу від 15.12.2011 р. було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. та зареєстровано в державному реєстрі правочинів 15.12.2011р. за № 4803955 (т.ІІ, а.с. 88).

Частиною 3 ст.640 ЦК України в редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору було передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже спірний договір було вчинено 15.12.2011р., тобто з моменту його державної реєстрації.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За приписом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", ст.145 ЦК України зазначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п. 9.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" (в редакції, що затверджена протоколом загальних зборів №19/12/2008р. від 19.12.2008р.) вищим органом товариства є збори його учасників.

Виконавчим органом товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю суб'єкта господарювання у межах своєї компетенції (п. 9.8. Статуту ТОВ "Українська агрохімічна компанія" (в редакції, що затверджена протоколом загальних зборів №19/12/2008р. від 19.12.2008р.).

До компетенції загальних зборів належить, в тому числі: призначення та звільнення директора (п.п. "к" п. 9.7. Статуту), надання згоди на укладання директором товариства угод та договорів, що стосуються відчуження та передачі в заставу (іпотеку) основних засобів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" (п.п. "м" п. 9.7. Статуту (т.І, а.с. 98-112).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія", яке оформлене протоколом №19/12/2008 від 19.12.2008р., зокрема, було призначено ОСОБА_10 з 20.12.2008р. на посаду директора позивача (т.ІІ, а.с. 61).

За змістом положень ч.1 ст.62 Закону України "Про господарські товариства", ч.2 ст.145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

02 жовтня 2009 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія, оформленим протоколом № 02/10-01, надано директору ОСОБА_10 повноваження на укладання та підписання від імені товариства угод та договорів, що стосуються відчуження (продажу), передачі у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать позивачу, а також договорів поруки на користь третіх осіб на період з 03.10.2009 по 01.03.2012 включно, а також надано керівнику право ціну та умови таких угод і договір визначати на власний розсуд. Продаж основних засобів повинен вчинятись не нижче, ніж за їх балансовою вартістю (т.ІІІ, а.с. 39).

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/12493/15 за позовом ОСОБА_4 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 до ТОВ "Українська Агрохімічна Компанія" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія", оформленого протоколом №02/10-01 від 02.10.2009. Вказана справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 р. у справі № 910/12493/14 відмовлено у задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 р. у справі № 910/12493/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2015 р., скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015р., прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_4 та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним рішення від 02.10.2009 загальних зборів учасників ТОВ "Українська Агрохімічна Компанія", яке оформлене протоколом № 02/10-01 (т.ІІІ, а.с. 164-169, 175-178).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, постанова від 10.08.2015 р. Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/12493/14 має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_10 були відсутні повноваження на укладання та підписання від імені товариства угод та договорів, що стосуються відчуження (продажу), передачі у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать позивачу, а також договорів поруки на користь третіх осіб у період з 03.10.2009 р. по 01.03.2012 р. включно.

Тобто, у вказаної особи були відсутніми повноваження на укладання і спірного правочину.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Положення ст. 239 ЦК України визначають, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

З договору від 15.12.2011р. купівлі-продажу будинку контори вбачається, що від імені ТОВ "Українська агрохімічна компанія" його було підписано ОСОБА_12.

Повноваження вказаної особи на підписання від імені позивача оспорюваного правочину підтверджуються довіреністю, виданою ОСОБА_10 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (т.ІІ, а.с.62).

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

За приписами ст. ст. 245, 246 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

За таких обставин, оскільки надання згоди на укладення директором ТОВ "Українська агрохімічна компанія" угод та договорів, що стосуються відчуження та передачу у заставу (іпотеку) основних засобів, що належать товариству, а також на укладення договорів поруки на користь третіх осіб згідно Статуту відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ "Українська Агрохімічна компанія" та враховуючи те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія" від 02.10.2009 р., оформлене протоколом № 02/10-01, яким директору, ОСОБА_10 надано згоду на укладення та підписання договорів, визнано недійсним у судовому порядку, останній надаючи ОСОБА_12 повноважень на підписання від імені позивача оспорюваного правочину, права на вчинення якого він не мав, діяв без належних на те повноважень, що згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання договору від 15.12.2011 р. купівлі-продажу недійсним.

Відповідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В той же час, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинені особою, що і підписала спірну угоду без належних повноважень.

Належних та допустимих доказів вчинення органами управління позивача будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірного правочину матеріали справи не містять.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування заявленої відповідачем позовної давності до вимоги про визнання договору від 15.12.2011 р. недійсним.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (п.2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Тому, оскільки оспорюваний правочин укладено 15.12.2011 р. (тобто, строк позовної давності почав свій перебіг з наступного дня), останнім днем трирічного строку позовної давності є 16.12.2014 р.

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції, ТОВ "Українська агрохімічна компанія" звернулось до суду з розглядуваним позовом 15.12.2014 р., тобто у межах строку позовної давності.

За таких обставин, з огляду на відсутність у директора позивача повноважень на відчуження майна товариства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Українська агрохімічна компанія" до ТОВ "Вассма Рітейл" про визнання недійсним договору від 15.12.2011 р. купівлі-продажу нерухомого майна - побутових приміщень літ.В площею 329,5 кв.м, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. 15.12.2011 р. за реєстраційним № 2493, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі №910/28079/14 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі №910/28079/14 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі №910/28079/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі №910/28079/14 залишити без змін.

3. Справу №910/28079/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко