Рішення № 58219602, 01.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р. Справа № 911/1372/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/1372/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлідер»,

м. Васильків

про стягнення 21172,04 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 19.04.2016;

ОСОБА_2 - довіреність б/н від 31.12.2015;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлідер» (далі-відповідач) про стягнення 21172,04 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 234-12 від 20.06.2012, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 14507,64 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 3741,38 грн. пені, 1015,53 грн. штрафу та 1907,49 грн. 20 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2016 порушено провадження у справі № 911/1372/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.05.2016 розгляд справи було відкладено.

В судових засіданнях 11.05.2016 та 01.06.2016 представниками позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 11.05.2016 та 01.06.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 21.04.2016 та від 11.05.2016 щодо направлення їх копій відповідачу.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлені відповідачу на адресу вказану в позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження вказаній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством звязку, зокрема, з посиланням на закінчення терміну зберігання, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Вимоги ухвал суду від 21.04.2016 та від 11.05.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений Договір поставки № 234-12, відповідно до умов п.п. 1.1, 4.1 якого постачальник зобовязується передати у власність покупця алкогольні напої (далі-товар), найменування, кількість та асортимент якого визначаються покупцем у замовленні та зазначаються постачальником у видатковій накладній, а покупець зобовязується прийняти такий товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктами 5.2, 6.1 договору визначено, що ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар. Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому, узгодженому між сторонами порядку та формі або за домовленістю сторін, шляхом попередньої оплати.

На підставі п. 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 за № 99, між позивачем та відповідачем у справі підписане повідомлення, згідно з яким сторони дійшли згоди щодо відповідальних осіб, уповноважених на отримання товару відповідачем та затверджені зразки печаток (штампів).

Позивач, належним чином та в повному обсязі виконував взяті на себе, згідно з умовами договору зобовязання, поставивши відповідачу товар на загальну суму 16172,64 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № 96570/91382 від 29.05.2015 на суму 3420,00 грн., № 117704/112974 від 27.06.2015 - 4382,88 грн., № 157645/150273 від 20.08.2015 - 5237,52 грн., № 158817/151398 від 21.08.2015 - 1845,36 грн., № 157646/150274 від 20.08.2015 - 1286,88 грн. Зазначені видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 1665,00 грн., вартість товару в сумі 14507,64 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання 11.05.2016 та 01.06.2016 не зявився, письмових пояснень чи доказів оплати товару не надав, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача, в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 234-12 від 20.06.2012 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 14507,64 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 7.1 договору, просить суд стягнути з відповідача 3741,38 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості, по кожній накладній окремо та 1015,53 грн. штрафу, нарахованого на загальну суму заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день порушення строків оплати, а у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержавного товару, більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 % від суми боргу.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права та п. 7.1 договору, враховуючи, що розрахунок пені та штрафу, наявний в матеріалах справи, є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3741,38 грн. пені та 1015,53 грн. штрафу визнаються судом та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого товару, на підставі п. 9.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 1907,49 грн. 20 % річних.

Умовами п. 9.2 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого товару, покупець зобовязується сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужим коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати переданого товару за договором, з нього на користь позивача, на підставі ст. 625 ЦК України та п. 9.2 договору, підлягають стягненню 1907,49 грн. 20 % річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволенні позову покладаються відповідача.

Враховуючи наведе вище, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлідер» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 57-А, код ЄДРПОУ 38097541) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, м. Київ, вул. Леніна, 42, код ЄДРПОУ 35871504) 14 507 (чотирнадцять тисяч пятсот сім) грн. 64 коп. заборгованості, 3 741 (три тисячі сімсот сорок одну) грн. 38 коп. пені, 1 015 (одну тисячу п'ятнадцять) грн. 53 коп. штрафу, 1 907 (одну тисячу девятсот сім) грн. 49 коп. 20 % річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 09.06.2016

Суддя О.О. Христенко