Постанова № 58219571, 30.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р. Справа № 920/836/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вх. № 1196 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 р. у справі № 920/836/15

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми,

до Публічного акціонерного товариства Сумихімпром, м. Суми,

про стягнення 1904618,88 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства Сумихімпром 1904618,88 грн., в тому числі 1813923,00 грн. адміністративно-господарських санкцій, 90696,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.11.2015 р. у справі № 920/836/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Сумихімпром на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 43188,64 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Сумихімпром в доход державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог позивача відмовлено.

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 р. у справі № 920/836/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Також Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в апеляційній скарзі просив суд у звязку з відсутністю бюджетного фінансування на відрядження розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Відповідач - ПАТ Сумихімпром є юридичною особою та відповідно до вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У позовній заяві позивач зазначає, що за 42 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2015 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі: 1813922,88 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується звітом за формою 10-ПІ № 487 від 23.01.2015 р. за 2014 р. та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Позивачем також нарахована пеня у сумі 90696,00 грн. Вищезазначені суми відповідачем не сплачені.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Сумської області.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його тим, що обовязок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладений як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1770734,36 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, зокрема за нестворення 41 робочого місця для працевлаштування інвалідів, оскільки в цій частині відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 90696,00 грн. за період з 16.04.2015 року по 04.06.2015 року суд першої інстанції зазначив, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Промислові інвестиції, м. Київ про банкрутство Публічного акціонерного товариства Сумихімпром. Пунктом 5 цієї ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на 22.09.2011 р.), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Отже, зазначена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не повязаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно із ч. 1 ст. 2 статті 19 Закону України Про зайнятість населення (у редакції чинній на 2012 рік), інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України Про зайнятість населення, підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.

Відповідно до абз. 4 п. 2 ст. 19 Закону України Про зайнятість населення (у редакції від 08.07.2011 р.) визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Таким чином, обовязок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до чинного законодавства України покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

При цьому, обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Зазначене відповідає позиції висловленій Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 р. у справі № 21-95а13.

Обовязки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні, індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Частиною 3 ст. 23 зазначеного Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обовязковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обовязків, загрожує здоровю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів;

Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 19 Закону України Про зайнятість населення, державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом;

Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН Звіт про наявність вакансій, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 р. № 1534/11814 (чинна станом на 2012 рік) встановлено, що підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів. Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Підставою застосування адміністративно-господарської санкції є наявність адміністративно-господарського правопорушення - винного, протиправного невиконання чи неналежного виконання субєктом господарювання своїх зобовязань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших осіб.

Як зазначалося вище, обовязки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідачем в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. створено 192 робочих місця для працевлаштування інвалідів за різними спеціальностями, що підтверджуються штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ Сумихімпром для працевлаштування інвалідів, що введено в дію з 01.01.2014 р., загальна кількість штатних одиниць 192 (а. с. 189-195).

Протягом 2014 року відповідач повідомив Сумський міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН, зокрема звіти станом на 31.01.2014 р., 28.02.2014 р., 31.03.2014 р., 30.04.2014 р., 31.05.2014 р., 30.06.2014 р., 31.07.2014 р., 30.08.2014 р., 30.09.2014 р., 31.10.2014 р., 29.11.2014 р., 31.12.2014 р.

Відповідачем протягом 2014 року додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів в Зарічну МСЕК (листи № 89-533 від 30.01.2014 р., № 89-1412 від 28.02.2014 р., № 89-2288 від 28.03.2014 р., № 89-3294 від 29.04.2014 р., № 89-4345 від 29.05.2014 р., № 89-5144 від 26.06.2014 р., № 89-5908 від 28.07.2014 р., № 89-6515 від 27.08.2014 р., № 89-7411 від 29.09.2014 р., № 89-8067 від 29.10.2014 р., № 89-8828 від 27.11.2014 р., № 89-9906 від 29.12.2014 р.), Сумську міжрайонну МСЕК (листи № 89-535 від 30.01.2014 р., № 89-1414 від 28.02.2014 р., № 89-2286 від 28.03.2014 р., № 89-3289 від 29.04.2014 р., № 89-4343 від 29.05.2014 р., № 89-5142 від 26.06.2014 р., № 89-5906 від 28.07.2014 р., № 89-6517 від 27.08.2014 р., № 89-7409 від 29.09.2014 р., № 89-8065 від 29.10.2014 р., № 89-8826 від 27.11.2014 р., № 89-9904 від 29.12.2014 р.), Ковпаківський МСЕК (листи № 89-532 від 30.01.2014 р, № 89-1413 від 28.02.2014 р., № 89-2287 від 28.03.2014 р., № 89-3292 від 29.04.2014 р., № 89-4344 від 29.05.2014 р., № 89-5143 від 26.06.2014 р., № 89-5907 від 28.07.2014 р., № 89-6516 від 27.08.2014 р., № 89-7410 від 29.09.2014 р., № 89-8066 від 29.10.2014 р., № 89-8827 від 27.11.2014 р., № 89-9905 від 29.12.2014 р.), Сумську обласну громадську організацію інвалідів України Поступ (листи № 89-537 від 30.01.2014 р., № 89-1416 від 28.02.2014 р., № 89-2284 від 28.03.2014 р., № 89-4341 від 29.05.2014 р., № 89-5140 від 26.06.2014 р., № 89-5904 від 28.07.2014 р., № 89-6519 від 27.08.2014 р., № 89-7407 від 29.09.2014 р., № 89-8063 від 29.10.2014 р., № 89-8824 від 27.11.2014 р., № 89-9909 від 29.12.2014 р.), Сумську міську громадську організацію інвалідів України Доброта (листи № 89-531 від 30.01.2014 р., № 89-1411 від 28.02.2014 р., № 89-2289 від 28.03.2014 р., № 89-3293 від 29.04.2014 р., № 89-4346 від 29.05.2014 р., № 89-5145 від 26.06.2014 р., № 89-5909 від 28.07.2014 р., № 89-6521 від 27.08.2014 р., № 89-7412 від 29.09.2014 р., № 89-8068 від 29.10.2014 р., № 89-8829 від 27.11.2014 р., № 89-9907 від 29.12.2014 р.), Сумська міська громадська організація інвалідів Рука допомоги (листи № 89-538 від 30.01.2014 р., № 89-1417 від 28.02.2014 р., № 89-2283 від 28.03.2014 р., № 89-3287 від 29.04.2014 р., № 89-4340 від 29.05.2014 р., № 89-5140 від 26.06.2014 р., № 89-5903 від 28.07.2014 р., № 89-6520 від 27.08.2014 р., № 89-7406 від 29.09.2014 р., № 89-8062 від 29.10.2014 р., № 89-8823 від 27.11.2014 р., № 89-9908 від 29.12.2014 р.), Обласну МСЕК (листи № 89-536 від 30.01.2014 р., № 89-1415 від 28.02.2014 р., № 89-2285 від 28.03.2014 р., № 89-3288 від 29.04.2014 р., № 89-4342 від 29.05.2014 р., № 89-5141 від 26.06.2014 р., № 89-5905 від 28.07.2014 р., № 89-6518 від 27.08.2014 р., № 89-7408 від 29.09.2014 р., № 89-8064 від 29.10.2014 р., № 89-8828 від 27.11.2014 р., № 89-9903 від 29.12.2014 р.).

Статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з урахуванням положень статей 18, 181 цього ж Закону стосовно обовязку державних органів щодо працевлаштування інвалідів і відсутності аналогічного обовязку у підприємств, установ, організацій, а тому відповідальність останніх може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Відмова у працевлаштуванні є доказом того, що підприємство не забезпечило нормативу робочих місць.

З інформації наданої Сумським міським центром зайнятості (лист № 04/968 від 22.05.2015 р.) вбачається, що у 2014 році Сумським міським центром зайнятості на заявлені відповідачем вакансії направлялись 43 особи (а. с. 12), з яких 10 осіб працевлаштовані за виданими направленнями, 30 осіб відмовились від запропонованих вакансій, 2 особам роботодавцем (відповідачем у справі) відмовлено у працевлаштуванні у звязку з невідповідністю кандидатури вимогам роботодавця та 1 відповідь вакансія зайнята (працевлаштована інша особа).

Стосовно 2 осіб (інвалідів) ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким відмовлено у працевлаштуванні у звязку з невідповідністю кандидатури вимогам роботодавця, судом першої інстанції вірно встановлено, що з корінців направлень на працевлаштування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 174-175), останні направлені до ПАТ Сумихімпром для працевлаштування на звичайне вільне робоче місце не пристосоване спеціально для інвалідів певної категорії, тоді як повинні бути направлені для працевлаштування в якості інвалідів.

Згідно з корінцем направлення на працевлаштування ОСОБА_3 йому відмовлено у працевлаштуванні у звязку з невідповідністю вимогам роботодавця, а саме: невідповідністю його спеціальності, недостатністю освітньо-кваліфікаційного рівня та досвіду роботи (а. с. 175).

Відмовляючи у працевлаштуванні ОСОБА_3 (інженеру) відповідач зазначив, що зазначена професія не заявлена як вакансія для працевлаштування інваліда, бо не атестована як робоче місце для інваліда.

Згідно з корінцем направлення на працевлаштування ОСОБА_4 йому відмовлено у працевлаштуванні у звязку з невідповідністю вимогам роботодавця, оскільки, начебто за рекомендаціями лікарів, йому необхідний поводир (а. с. 174).

Як пояснив відповідач, запис кандидатура не відповідає вимогам роботодавця, рекомендаціям лікарів, необхідний поводир означає, що особа має протипоказання на працевлаштування на підприємстві хімічної промисловості згідно з висновками про умови та характер праці, які зазначені у довідці до актів огляду МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки до акту МСЕК - ОСОБА_4 протипоказана праця в нічний час та зазначено, що він може працювати підсобним робітником або двірником, а відтак відповідачем було безпідставно відмовлено у його працевлаштуванні у звязку з невідповідністю його вимогам роботодавця. Він, як інвалід ІІІ групи з дитинства, міг бути працевлаштований відповідачем, як підсобний працівник.

Згідно з ст. 2, 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, дискримінація за ознакою інвалідності забороняється, та відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається.

Отже в даному випадку відповідачем в порушення вимог статей 17, 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, не вжито усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування одного інваліда, що до нього звернувся ОСОБА_4

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 43188,64 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, а саме: за безпідставну відмову у працевлаштуванні одного інваліда ОСОБА_4, що звернувся до відповідача за направленням Сумського міського центру зайнятості.

Разом з тим, у постанові Верховного суду України від 02.04.2013 р. у справі № 21-95а13 висловлена така позиція, що обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Як вже було зазначено вище у статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідачем у 2014 році виділено 192 робочих місць за різними спеціальностями для працевлаштування інвалідів згідно зі штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ Сумихімпром.

Згідно з наданими звітами форми № 3-ПН останній інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, однак робочі місця при цьому залишились вакантними у зв'язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами. Звіти заповнені відповідачем відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН Звіт про наявність вакансій, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420 із заповненням графи 15.

Відповідачем додатково протягом 2014 року подавалась інформація (листи) в Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Ковпаківську МСЕК, Сумську міську громадську організацію інвалідів України ДОБРОТА, Обласну МСЕК та Сумську міську громадську організацію інвалідів Рука допомоги проте від них інваліди до відповідача на працевлаштування не направлялись та не зверталися.

Таким чином, незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з вини відповідача, а отже на нього не може бути покладена відповідальність передбачена ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні через відсутність у діях відповідача складу правопорушення.

Також правомірними судова колегія вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1770734,36 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, зокрема за нестворення 41 робочого місця для працевлаштування інвалідів, оскільки в цій частині відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 90696,00 грн. за період з 16.04.2015 р. - 04.06.2015 р. судова колегія зазначає, що:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою ТОВ Компанія з управління активами Промислові інвестиції, м. Київ про банкрутство ПАТ Сумихімпром. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на 22.09.2011 р.), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Таким чином вищезазначена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не повязаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

До того ж, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 р. № 552/13819, затверджено Порядок нарахування пені та її сплати. Зазначений Порядок встановлює механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Згідно з п. 3.10 Порядку, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня не нараховується.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 90696,00 грн.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 р. у справі № 920/836/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 р. у справі № 920/836/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.