Постанова № 58219428, 08.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р.Справа № 915/705/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання - Саломатовій К.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 30.05.2016 року;

від відповідача - Бабенко О.О. - за довіреністю від 07.06.2016 року №1131/10/01/081/16;

розглянувши апеляційну скаргу Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року

у справі № 915/705/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Миколаїв

до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

про стягнення 139 918 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м.Миколаїв 27.04.2015 року звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, в якій просив суд стягнути з Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Миколаїв вартість поліпшень орендованого майна в розмірі 279 375 грн. 60 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м.Миколаїв, 30.03.2016 року в судовому засіданні надав господарському суду Миколаївської області заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вартість поліпшень орендованого майна в розмірі 139 918 грн. 00 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати. Заява прийнята до розгляду місцевим господарським судом.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі №915/705/15 (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено, стягнуто з Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 139 918 грн. 00 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі №915/705/15 скасувати, в задоволенні позовної заяви відмовити, а також відшкодувати відповідачу за рахунок позивача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

02.06.2016 року до Одеського апеляційного господарського суду від Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради надійшли пояснення, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 915/705/15 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з мотивів, викладених у постанові апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі № 915/705/15 є необґрунтованим і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради (в подальшому Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради - Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 19.05.2003 року № 5396 з угодами про зміни, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності на підставі розпорядження від 14.05.2003 року 126-р, розташоване на території: м.Миколаїв, район - КЖЕП «Дружба» за адресою АДРЕСА_1 площею 265,10 на першому поверсі для використання під кафе-бар (кафе-закусочна з 01.06. 2008 року за угодою про зміни до договору), вартість приміщення складає 78 600 грн. 00 коп.

Пунктом 5.4 договору оренди визначено, що Орендар зобов'язався своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна тільки з письмового дозволу Орендодавця.

З дозволу Орендодавця Орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості (пункт 6.3 договору оренди).

Згідно з пунктом 7.4 договору оренди Орендодавець зобов'язався відшкодувати Орендарю вартість зроблених останнім невідокремлених поліпшень орендованого майна за наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

Відповідно до пункту 10.1 договору оренди його укладено строком на 5 років, тобто з 19.05.2003 року до 19.05.2008 року включно. З урахуванням укладення сторонами угод про зміни в договір оренди нерухомого майна від 19.05.2003 року в період з 01.06.2008 року по 20.11.2010 року та в період з 20.11.2011 року по 20.10.2013 року, договір оренди було пролонговано сторонами на 2 роки 11 місяців. За пунктом 10.6 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця до закінчення строку чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін в законодавстві на дату продовження цього договору. Так як такої заяви від жодної сторони надано не було, в судовому засіданні заперечень з приводу пролонгації дії цього договору на теперішній час висловлено не було, то з урахуванням фактичного виконання сторонами договірних орендних зобов'язань, в тому числі, шляхом сплати орендної плати, судова колегія погоджується з доводами сторін щодо наявності між сторонами на момент звернення позивача до суду правовідносин за вказаним договором оренди.

У разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а відокремлені поліпшення - власністю Орендодавця. Питання компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлених поліпшень вирішується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства (пункт 10.5 договору оренди).

Угодою від 20.11.2010 року про зміни в договір оренди нерухомого майна від 19.05.2003 року, доповнено пункт 10.7 договору наступним змістом: «У разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендодавця. Орендодавець не компенсує Орендарю вартість поліпшень орендованого майна, здійснених Орендарем».

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача відшкодування вартості поліпшень орендованого майна, зроблених в 2007 році, які є невід'ємними, в розмірі 139 918 грн. 00 коп. після зменшення позовних вимог в зв'язку з визначенням судовим експертом суми приросту такої вартості за висновком судової експертизи. Будь-яких змін до позовних вимог в частині визначення предмету позову як понесених збитків (чим за своєю правовою природою і є таке відшкодування) та обгрунтування його саме як збитків матеріали справи не містять.

Місцевий господарський суд в оскарженому рішенні суду також не визначився з цього приводу і не навів належного правового обгрунтування при задоволенні позовних вимог і стягненні з відповідача суми відшкодування чи то в якості неналежно виконаного договірного зобов'язання, чи то в якості наслідків невиконаного договірного зобов'язання у вигляді збитків.

Оскільки визначення предмету позову є прерогативою позивача, який самостійно його визначає і суд першої інстанції розглянув по даній справі саме такі позовні вимоги, судова колегія здійснює повторний розгляд справи в межах заявлених предмету та підстави позовних вимог.

Положення частини 1 статті 778 Цивільного кодексу України надають право наймачу поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

По даній справі на орендні правовідносини сторін розповсюджується дія норм спеціального законодавства з оренди, оскільки предметом договору оренди є комунальне майно.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

У тому випадку, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

За приписами частини 2 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Невід'ємні поліпшення орендованого майна - здійснені орендарем заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Якщо сторони домовилися про надання дозволу на здійснення таких поліпшень в певному порядку, то вважається погодженим проведення робіт тільки у випадку додержання такого порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Фонду комунальної власності Миколаївської міської ради від 11.06.2003 року №151-р дозволено Приватному підприємцю ОСОБА_3 проведення поліпшень орендованого майна з обов'язковим погодженням з Головним управлінням містобудування та архітектури в приміщенні по пр. Героїв Сталінграду, 4, внесено зміни в договір оренди щодо зменшення орендованої площі приміщення по пр. Героїв Сталінграду, 4 на 13,0 кв. м. (252,1 кв. м.).

Обов'язковою умовою надання дозволу на здійснення поліпшень у розпорядженні Фонду комунальної власності Миколаївської міської ради від 11.06.2003 року №151-р вказано погодження проведення поліпшень з Головним управлінням містобудування та архітектури.

В матеріалах справи є погодження Головного управління містобудування та архітектури, відповідно до якого затверджено, що позивачу дозволено здійснити тільки на літній площадці кафе-бару по пр. Героїв Сталінграду, 4 наступні поліпшення: щодо стін - декоративну штукатурку з фарбуванням фасадними фарбами; щодо цоколю, простінку - облицювання натуральним каменем; щодо вікон, дверей - встановлення металопластикових; щодо покрівлі - металочерепицю RANNILA (а. с. 32).

Дозволу орендодавця на здійснення інших ремонтних робіт на спірному об'єкті не надавалось.

21.06.2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Зубарев і К» (Підрядник) було укладено договір №2106/07, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати своїми силами на власний ризик реконструкцію нежитлових приміщень житлового будинку по пр. Героїв Сталінграду, 4 в м.Миколаєві.

Додатком до договору від 21.06.2007 року №2106/07 є Договірна ціна на реконструкцію приміщень під нічний клуб по пр. Героїв Сталінграду, 4 в м.Миколаєві.

В Акті №1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 року, зокрема, визначено про проведення таких робіт як: демонтаж скління стальних стінних переплетів склом віконним товщиною 3 мм, кладка окремих ділянок простих зовнішніх стін з цегли, розбирання облицювання стін з керамічних глазурованих плиток тощо.

Судова колегія зазначає, що роботи з реконструкції спірного нежитлового приміщення саме під нічний клуб, вказані в Акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 року, та прийняті до уваги судовим експертом і судом першої інстанції, взагалі не були погоджені з Орендодавцем у встановленому законом порядку, оскільки в наявному в матеріалах справи погодженні наведено конкретні ремонтні роботи на літній площадці кафе-бару, на здійснення яких надано дозвіл. Водночас, відшкодування вартості здійснених поліпшень до орендованого державного або комунального майна, у відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства України, можливе лише за обов'язковим погодженням з орендодавцем. Отже, позивач не отримав дозволу орендодавця на проведення ремонтних робіт у тому обсязі, що ним заявлено, тому вартість таких поліпшень не може бути відшкодована.

В Актах №2 та № 3 приймання виконаних підрядних робіт за серпень, вересень 2007 року наведено роботи, які за своєю суттю є поточним та капітальним ремонтом приміщення, проведення якого договором визначено як обов'язок орендаря за умови погодження з орендодавцем, вартість яких не може бути відшкодована саме у вигляді вартості здійснення погоджених невід'ємних поліпшень орендованого комунального майна.

Так, відповідно до статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором, якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За умовами договору оренди (пункт 5.4) Орендар зобов'язався своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна тільки з письмового дозволу Орендодавця.

За приписами пунктів 2, 3 статті 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Під капітальним ремонтом слід розуміти таке відновлення основних частин (конструктивних елементів) найманого майна, без якого останнє неможливо використовувати за призначенням. Капітальний ремонт речі має проводитись у строк, передбачений договором, а якщо він не визначений, - у розумний строк. Капітальний ремонт повинен здійснюватися за рахунок наймодавця та його силами чи силами залучених ним осіб. Договором найму, зокрема, може встановлюватися обов'язок наймача призупинити чи обмежити користування майном на час проведення ремонту чи його право вимагати від наймодавця надання на час ремонту аналогічного майна.

Якщо наймодавець не провів капітальний ремонт, то наймач має право відремонтувати річ та вимагати відшкодування вартості такого ремонту.

В даному випадку з матеріалів справи, а саме з вказаних актів приймання виконаних робіт вбачається, що роботи, виконані орендарем з метою поліпшення об'єкту оренди відносяться до ремонтно-будівельних робіт, і позивачем не доведено належними доказами по справі наявність погодження з орендодавцем проведення саме такого комплексу ремонтних робіт, пов'язаних з реконструкцією орендованого приміщення під інше цільове призначення. Матеріали справи не містять укладення сторонами будь-яких додаткових угод до договору в цій частині, а з огляду на те, що норми спеціального законодавства України з оренди державного та комунального майна зобов'язують орендаря не змінювати цільового використання орендованого майна самовільно, судова колегія вважає, що позивачем не доведено його позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивачем не доведено конкретної вартості здійснених поліпшень. Відповідно до Актів №1, №2 та №3 приймання виконаних підрядних робіт за липень, серпень, вересень 2007 року Підрядником виконано робіт на загальну суму 279 375 грн. 60 коп.

Вартість приміщення станом на момент укладання договору оренди (19.05.2003 року) відповідно до положень зазначеного договору складала 78600 грн. 00 коп. Пунктом 2.5 договору оренди визначено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, погодженою Кабінетом Міністрів України. В додатках до договору оренди вказано акт оцінки вартості майна, що передається в оренду, проте матеріали справи такого акту не містять. Матеріали справи також не містять доказів проведення сторонами в подальшому нормативної грошової оцінки цього майна. Як зазначили сторони в судовому засіданні, розмір орендної плати не змінювався в зв'язку зі зміною вартості орендованого майна і сплачувався за погодженими сторонами в додаткових угодах розмірами із розрахунку, здійсненого відповідачем.

Зобов'язання орендодавця щодо компенсації здійснених орендарем поліпшень об'єкта орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, що передбачено договором оренди, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображається на підставі первинного документа, у якому має зазначатися, зокрема, узгоджена сторонами сума компенсації (обсяг господарської операції). На суму такого зобов'язання орендодавець збільшує первісну вартість орендованого майна.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

З огляду на те, що позивачем не було надано документального підтвердження вартості приросту вартості орендованого майна в результаті проведених поліпшень, відповідач просив суд про проведення у справі судової експертизи.

Між тим, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду зазначає, що вищенаведені норми законодавства передбачають обов'язковість проведення оцінки майна у випадку визначення розміру відшкодування вартості невід'ємних поліпшень під час вирішення спорів, що є підставою для призначення судом відповідної судової експертизи щодо оцінки майна, а саме місцевому господарському суду необхідно було призначити по справі судову комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу. Проведення по справі лише будівельно-технічної експертизи не направлене на оцінку майна.

Зокрема, у висновку Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру по даній справі вказано, що в результаті здійснення позивачем невід'ємних поліпшень орендованого на підставі договору оренди від 19.05.2003 року № 5396 індивідуально визначеного майна, нежитлових вбудованих приміщень кафе-бару площею 252,1 кв. м., розташованого за адресою: пр. Героїв Сталінграду, 4 у м. Миколаєві, його ринкова вартість підвищилась на 139 918 грн. або на 45,42 % відносно ринкової вартості об'єкта нерухомості до проведення реконструкції. Водночас, експерт зазначив, що його судження стосовно ступеню підвищення ринкової вартості об'єкта нерухомості носить ймовірний характер з огляду на те, що дані роботи були проведені за документами в 2007 році, а судовий експерт визначив цю вартість в 2015 році математичним шляхом.

За змістом приписів частини 5 статті 42 та частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта виступає лише як один з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається у судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.

У дослідницькій частині висновку експерта проведено дослідження вартості поліпшення орендованого нежитлового приміщення без дослідження акту оцінки вартості майна, що передавалось в оренду. Експертом самостійно розраховано ринкову вартість спірного нежитлового приміщення станом на 30.06.2007 року (до початку проведення поліпшень) та визначено її у сумі 308 042 грн. 00 коп. та ринкову вартість спірного нежитлового приміщення станом на 30.09.2007 року (після завершення реконструкції об'єкту) у сумі 447 960 грн. 00 коп.

При цьому, фізичний знос будівельних елементів станом як на початок, так і на кінець реконструкції експертом установлено натурним оглядом вбудованих приміщень кафе бару, незважаючи на те, що експертне дослідження проводилось в 2015 році, та за результатами опитування позивача - ОСОБА_3, оціночна вартість нерухомості визначена із застосуванням статистичного опитування співпрацівників агенцій нерухомості та без достатньої достовірної інформації про ціни продажу. На підставі визначеного вищенаведеним чином фізичного зносу, експертом визначено коефіцієнт придатності приміщень станом на початок та кінець реконструкції та, керуючись ринковою вартістю та фізичним зносом. було визначено ринкову вартість спірного нежитлового приміщення.

Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в експертному висновку носять ймовірний характер з об'єктивних причин спливу значного проміжку часу з моменту проведення ремонтних робіт і проведення лише будівельно-технічної судової експертизи без економічної експертизи при умові відсутності в ухвалі суду про призначення судової експертизи питання щодо здійснення оцінки орендованого майна (питання відносно вартості здійснених поліпшень є похідним від визначення вартості майна) по даній справі не призвело до можливості прийняти висновок експерта в даному випадку в якості належного та допустимого доказу по справі.

Оцінивши за нормами статті 43 Господарського процесуального кодексу України у сукупності всі наявні докази по справі, зокрема, висновок судового експерта, умови договору оренди, первинні документи в підтвердження виконання проведених ремонтних робіт, судова колегія визначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України правомірність та обгрунтованість заявлених ним позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 139 918 грн. 00 коп. саме у вигляді відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення (комунального майна) в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що вартість поліпшень може бути компенсована тільки у разі закінчення або розірвання договору оренди судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки за нормами статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у випадку припиненням дії договору з різних підстав питання відшкодування вартості поліпшень вирішуюється сторонами в обов'язковому порядку, але це не позбавляє права орендаря і в період дії договору просити відшкодувати таку вартість, тому що діючим законодавством України не передбачено обмеження права орендатора звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення збитків у вигляді відшкодування понесених витрат у випадку здійснення невід'ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення, а внесені сторонами зміни до договору угодою від 20.11.2010 року до договору оренди нерухомого майна від 19.05.2003 року №5396 не поширювались на правовідносини сторін у 2007 році.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що викладені в рішенні висновки не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарським судом фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

У відповідності до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду України є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права і висновок господарського суду про задоволення позову є таким, що не відповідає обставинам справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з мотивів, викладених в постанові апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі № 915/705/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в повному обсязі у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі № 915/705/15 - задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 року у справі № 915/705/15- скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про стягнення 139918 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

В.А. Лисенко