Постанова № 58219344, 08.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 910/20186/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Степанці О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Олійник А.О. довіреність № б/н від 13.05.2016 року,

від відповідача - Москаленко А.С. довіреність № б/н від 21.03.2016 року,

від третьої особи 1 - не з`явились,

від третьої особи 2 - Чекаліна В.Ю. довіреність № б/н від 21.03.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича

на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року

у справі №910/20186/15 (суддя Морозов С.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс"

третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк"

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ксассік-Ассістенс"

про стягнення 572 504 337,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" про стягнення 572 504 337,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року у справі №910/20186/15 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/20186/15 призначено у справі судову економічну експертизу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/20186/15 зупинено провадження у справі №910/20186/15 на час проведення судової економічної експертизи.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/20186/15 та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що порядок перерахування, повернення кредитних коштів, нарахування процентів визначається умовами укладеного кредитного договору та не потребує проведення судової експертизи. На думку апелянта, оскільки банком наданий суду детальний розрахунок суми заборгованості за договором, то проведення експертизи не є обов'язковим, а лише призводить до затягування розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 08.06.2016 року.

08.06.2016 року представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судове засідання, призначене на 08.06.2016 року, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи2, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник третьої особи1 не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача, відповідача та третьої особи2 не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи1.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що третя особа1 був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи1.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/20186/15 не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" не погоджується з нарахованими та заявленими позивачем до стягнення сумами. До справи відповідач надав детальний контр розрахунок отримання коштів від позивача. Крім того, відповідач стверджує, що станом на 05.10.2015 року у відносинах між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" і відповідачем існують зобов`язання щодо сплати суми простроченої заборгованості за кредитом на умовах Кредитного договору №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008 року, лише у сумі 2 691 000, 00 грн., а також відповідач не визнає за собою зобов`язань зі сплати процентів за користування вказаною сумою отриманого від позивача кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.04.2016 призначив проведення у справі судової економічної експертизи у зв'язку з необхідністю вирішення питань, що потребують спеціальних економічних знань, для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, на підставі чого іншою ухвалою провадження у справі №910/20186/15 зупинено до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експертів.

Ухвалою господарського суду міста Києва на розгляд експертів поставлені наступні питання:

- Чи підтверджується документально заявлений позивачем розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" перед Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008р. з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, на загальну суму 464 896 407,03 грн., а саме сума заборгованості за кредитом - 268 677 199,96 грн. та сума заборгованості по відсоткам - 196 219 207,07 грн., станом на 29 листопада 2013 року? Якщо ні, то якими були документально підтверджені суми виданого Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" кредиту та нарахованих відсотків за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008р. з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, станом на 29 листопада 2013 року?

- Який є документально підтверджений розмір виданого Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008р. з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, з урахуванням договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013р., зареєстрованого в реєстрі за №2466, кредиту та нарахованих відсотків за користування цим кредитом, станом на 23.06.2015р.?

- Який є документально підтверджений розмір заборгованості (сума простроченої заборгованості за виданим в період з 29.11.2013р. по 23.06.2015р. кредитом, розмір пені за несвоєчасне повернення цього кредиту, сума простроченої заборгованості по відсоткам, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків, сума 3% річних від суми простроченого кредиту, сума 3% річних від суми прострочених відсотків) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український фінансовий альянс" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за Кредитним договором №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008р. з додатковими угодами та додатковими договорами до нього, з урахуванням договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013р., зареєстрованого в реєстрі за №2466 станом на 23.06.2015р.?

Виходячи зі змісту вказаних вище питань вбачається, що останні стосуються правильності розрахунків заборгованості в частині нарахувань по кредиту, процентах, 3% річних по кредиту та процентах, а також пені та договірної санкції.

Підстави зупинення провадження у справі встановлені ст.79 ГПК України.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

При цьому, частина 1 вказаної статті визначає обставини, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню.

Так, господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В свою чергу в ч. 2 ст. 79 ГПК України передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі у певних випадках, до яких віднесено, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (пункт 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено (ч.ч.4, 5 ст.79 ГПК України).

З огляду на зміст наведених вище приписів чинного законодавства, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно зупинив провадження у справі №910/20186/15 у зв'язку з призначенням судової експертизи.

Порядок призначення і проведення судової експертизи визначений у ст. 41 ГПК України.

Виходячи зі змісту частини другої статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а призначення судової експертизи у відповідності до ст. 41 ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Однак, статтею 41 ГПК України та іншими нормами цього Кодексу не передбачено можливості оскарження судового рішення про призначення судової експертизи.

Вказана правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 №4.

Відтак, ухвалу про призначення судової експертизи не може бути оскаржено.

Водночас, як вбачається зі змісту апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року про зупинення провадження у справі, однак доводи заявника на ухвалу про зупинення провадження у справі, зокрема, щодо визначення порядку перерахування, повернення кредитних коштів, нарахування процентів лише за умовами укладеного кредитного договору та на підставі розрахунку банку без проведення судової експертизи, фактично зводяться до обґрунтування відсутності обставин, необхідних для проведення експертизи. Тобто апеляційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про призначення судової експертизи, однак розгляд апеляційної скарги на ухвалу про призначення судової експертизи не передбачений положеннями ГПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо недоцільності призначення судової експертизи, і, як наслідок, зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки оскарження ухвали суду про призначення експертизи господарським процесом не передбачено, а свої заперечення проти цього сторона вправі викласти у скарзі на судове рішення, яке буде постановлене за наслідками розгляду справи.

У разі, коли апеляційна скарга стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (наведений вище п.1 ч.2 ст.79 ГПК України).

Крім того, місцевий господарський суд, встановив взаємну суперечливість наявних у справі розрахунків щодо заявлених до стягнення позивачем сум заборгованості відповідача за кредитним договором.

Відтак встановлення відповідності наданого як позивачем, так і відповідачем, розрахунку заявлених до стягнення сум умовам кредитного договору №49.8.2/01/2008-ВКЛ від 11.02.2008р, може бути предметом експертизи, оскільки потребує спеціальних економічних знань.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Висновок позивача на відсутність необхідності призначення експертизи для визначення розміру заборгованості відповідача, який можливо зробити суду простим математичним методом, не відповідає матеріалам справи, які містять суперечливі докази, що виключають можливість суду самостійно без спеціальних знань зробити висновок щодо розміру заборгованості.

Крім цього, можливість призначення судової експертизи для встановлення розміру позовних вимог встановлено розділом 3 «Економічна експертиза» Інструкції від 08.10.1998 року № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" орієнтовний перелік вирішувальних експертизою питань містить зокрема питання:

Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача (назва підприємства) розмір заборгованості за поставлені підприємству (назва) товарно-матеріальні цінності, виконані роботи (надані послуги) за договором (номер та дата договору) за період (зазначити період), у тому числі з урахуванням висновків інших видів експертиз?

Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

Оскільки суд першої інстанції належно обґрунтував як необхідність призначення судової економічної експертизи, так і неможливість розгляду справи по суті заявлених позовних вимог до моменту закінчення експертних досліджень та отримання судом висновку експертизи, колегія суддів вважає, що зупинення провадження у справі було здійснено місцевим господарським судом з дотримання приписів пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з призначенням судової експертизи.

Скаржник в апеляційній скарзі не зазначає які саме порушення норм статті 79 Господарського процесуального кодексу України були допущені судом першої інстанції при винесенні ухвали від 05.04.2016 року про зупинення провадження у справі, а його доводи зводяться передусім до перевірки та переоцінки підстав для призначення судової експертизи у даній справі.

Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що судом на вирішення експертизи поставлено питання, з'ясування яких належить до компетенції суду, визнаються апеляційною інстанцією безпідставними, оскільки питання експертизи не мають характеру правових, та не пов'язані із з'ясуванням відповідності умов кредитного договору, інших обставин справи чи дій сторін нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи, що Господарський суд міста Києва, зупиняючи провадження у справі на час проведення призначеної ним експертизи, вчинив дії у межах наданих йому законом повноважень, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2015 року у даній справі, оскільки вона відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №910/20186/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз