Рішення № 58218706, 02.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.2016

Справа №910/4019/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/4019/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь,

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, і державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк,

про стягнення 19 067,43 грн.,

без участі представників, у зв’язку з їх неявкою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі – Комбінат) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – Залізниця) 19 067,43 грн. вартості втраченого вантажу (комерційні акти від 18.01.2016 № БН 724658/21 та № БН 724659/22).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.03.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2016 розгляд справи було відкладено на 11.05.2016, у зв’язку з неявкою представників сторін і невиконанням ухвали суду про порушення провадження у справі.

01.04.2016 Залізниця подала суду заперечення проти позову, в яких, зокрема, вказала про таке:

- державне підприємство «Донецька залізниця» (далі – Підприємство) знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), залишається юридичною особою, свої активи і зобов’язання до відповідача не передавало (відсутні первинні документи про таку передачу) і не могло передати в силу вищенаведених нормативно-правових актів, а тому Підприємство самостійно несе відповідальність за договірними зобов’язаннями;

- Залізниця заявляє клопотання про залишення Підприємства у справі єдиним відповідачем;

- позовні вимоги щодо Залізниці є безпідставними та задоволенню не підлягають.

05.04.2016 позивач подав суду клопотання, в якому просив провести судове засідання, призначене на 29.03.2016, без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

05.05.2016 Комбінат подав суду заперечення на відзив відповідача-1, посилаючись на те, що Залізниця є правонаступником Підприємства та належним відповідачем у даній справі.

10.05.2016 Залізниця подала суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила.

11.05.2016 позивач подав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду про порушення у справі.

11.05.2016 Залізниця подала суду письмові пояснення, в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідач-1 не став правонаступником відповідача-2, а тому вимоги мають бути пред’явлені саме до Підприємства.

11.05.2016 відповідач-2 подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи передавального акта від 05.08.2015 № б/н.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 розгляд справи було відкладено на 24.05.2016; продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та залучено до участі у справі як іншого відповідача – Підприємство.

18.05.2016 позивач подав суду пояснення та документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

24.05.2016 відповідач-1 подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 розгляд справи було відкладено на 02.06.2016, у зв’язку з неявкою представників позивача та відповідача-2.

01.06.2016 відповідач-1 подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позивач як на неможливість забезпечення явки повноважного представника у судове засідання посилався на знаходження представників Залізниці у судових засіданнях в таких справах: № 910/8347/16 Господарського суду міста Києва, судове засідання призначене на 02.06.2016 о 12:20 год.; № 760/4554/16-ц Солом’янського районного суду міста Києва, судове засідання призначене на 11.05.2016 о 14:00 год.; № 910/6238/16 Господарського суду міста Києва, судове засідання призначене на 02.06.2016 о 11:00 год.; № 910/8347/16 Господарського суду міста Києва, судове засідання призначене на 02.06.2016 о 12:20 год.; № 910/7784/16 Господарського суду міста Києва, судове засідання призначене на 19.05.2016 о 14:10 год.; № 910/8091/16 Господарського суду міста Києва, судове засідання призначене на 02.06.2016 о 10:40 год.; № 910/8075/16 Господарського суду міста Києва, судове засідання призначене на 02.06.2016 о 10:45 год.; № 910/8086/16 Господарського суду міста Києва, судове засідання призначене на 02.06.2016 о 10:50 год.

Таким чином, справи на які посилається відповідач-2 як на неможливість неявки в судове засідання у даній справі (призначене на 16:10год.) слухаються у Господарському суді міста Києва у першій половині дня.

Тобто заявник має достатньо часу для участі у судовому засідання по даній справі.

Крім того, відповідно до частин першої – третьої статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, стаття 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, відкладення судового засідання є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представники сторін у судове засідання 02.06.2016 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал і рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Підприємство було повідомлено шляхом розміщення відповідної інформації на сайті Господарського суду міста Києва, у зв’язку з тим, що місцезнаходженням відповідача-2 є м. Донецьк.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі – Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 Комбінатом (покупець) і товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (постачальник) укладено договір поставки № 2013/003/О/78 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю обкотиші (окатки) залізорудні офлюсовані, а покупець прийняти та оплатити вказану продукцію, асортимент, кількість, строки поставки та ціна якої вказані у специфікаціях до Договору.

Відповідно до пункту 3.2 Договору поставка продукції здійснюється залізничним транспортом відповідно до заявки покупця.

Згідно із накладною №45354032 ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» як вантажовідправником на станції відправлення «Терни» Придніпровської залізниці на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці прибули вагони № 62009048 та № 56169873 з вантажем «обкотиші (окатки) залізорудні офлюсовані». Вантажоодержувачем за вказаною накладною є Комбінат.

Статтею 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Вагони № 62009048 та № 56169873 були видані позивачу із складенням комерційних актів від 18.01.2016 № БН 724658/21 та № БН 724659/22, в яких зафіксовано ознаки незбережного перевезення, а саме: воронки розмірами 2 000 мм х 1 000 мм х 700 мм в глибину вагона та 3 000 мм х 2 000 мм х 1 000 мм в глибину вагона. В технічному відношенні вагон справний, течі вантажу немає. Виявлено нестачу вантажу: 3 700 кг. у вагоні № 62009048 та 13 900 кг. у вагоні № 56169873

Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вказаних вагонах, проведений відповідно до Правил видачі вантажів та становить 19 067,43 грн. (3 780,66 грн. – вагон № 62009048 та 15 286,77 грн. – вагон № 56169873).

Згідно з частиною п’ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).

Таким чином, оскільки не збережено вантаж, прийнятий ним до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача-1, Залізницею не подано, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до тверджень Залізниці про те, що відповідальною особою є Підприємство, то слід вказати таке.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач-1 наполягає на тому, що Підприємство не припинено, а тому є належним відповідачем у даній справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – Постанова № 200) прийнято рішення про утворення Залізниці, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття.

Залізниця згідно з Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до Постанови № 200.

Позивач стверджує, що Підприємство входить до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Залізниця (додаток 1 до Постанови №200), а тому відповідач-1 є правонаступником всіх прав та обов'язків відповідача-2.

Судом встановлено, що Залізниця (ідентифікаційний код 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон) та Постанови №200.

Статут Залізниці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, відповідно до якої Залізниця утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (ідентифікаційний код 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є і Підприємство.

Як вбачається із положень наведеного вище Закону та Постанови №200, всі підприємства, на базі яких утворюється відповідач-1, реорганізовуються шляхом злиття.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (стаття 104 ЦК України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами (статті 107 ЦК України).

Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав і обов’язків до новоутвореної юридичної особи, відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться і в Постанові №200.

Разом з тим, майно (активи, власний капітал та зобов’язання підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, і відображається в балансі (крім зобов’язань підприємств і установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 12.11.2014 № 604.

Постановою КМУ від 12.11.2014 № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Вищенаведені нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України прямо вказують, що майно (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (в тому числі, Підприємства), їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення АТО, не увійшло до статутного капіталу Залізниці.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено те, що Підприємство з 25.11.2014 перебуває в стані припинення.

Разом з тим, 05.08.2015 було оформлено передавальний акт, відповідно до якого майно Підприємства було передано відповідачу, із зауваженням такого змісту: правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов’язків Підприємства, яке розташоване на території проведення АТО не включається до зведених актів інвентаризації, а відображається в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки.

Отже, решта майна було передано правонаступнику, тобто Залізниці.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірне перевезення відбулося у січні 2016 року з м. Кривий Ріг до м. Маріуполь, на території яких, у вказаний час АТО не проводилася, а вказані населені пункти були та є підконтрольними Україні.

З маршруту перевезення та карти АТО станом на січень 2016 року вбачається, що перевезення не відбувалося на території проведення АТО.

Таким чином, посилання відповідача-1, що за перевезення відповідає Підприємство є безпідставним і таким, що не ґрунтується на доказах.

Суд зобов’язував Залізницю надати пояснення та документальне підтвердження того, що відповідач-2 продовжує здійснювати перевезення станом на січень 2016 року на території підконтрольній Україні, незважаючи на факт підписання передавального акта від 05.08.2015.

Проте, відповідач-1 вимоги суду не виконав та обґрунтованих і документально підтверджених пояснень з цього приводу не подав.

Посилання на наказ керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», яким Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 визначено районами проведення антитерористичної операції, як на підставу вважати, що перевезення здійснювалося на територіях підконтрольних бойовикам не обґрунтовані.

Отже, Залізниця стала правонаступником Підприємства у даній справі, що підтверджується передавальним актом від 05.08.2015 та враховуючи ту обставину, що перевезення, в результаті якого було втрачено вантаж здійснювалося у січні 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач-1 не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача-1.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача-1.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; ідентифікаційний код: 00191129): 19 067 (дев’ятнадцять тисяч шістдесят сім) грн. 43 коп. вартості втраченого вантажу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п’ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 07.06.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук