Ухвала суду № 58217868, 31.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3626/16 Справа № 205/239/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

31 травня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі Сахарову Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання довіреності удаваним правочином та визнання майна спільною сумісною власністю

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року заяву ОСОБА_2про забезпечення позовупо цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання довіреності удаваним правочином та визнання майна сумісно нажитим - задоволено.

Накладено арешт на автомобіль марки Porsche модель Panamera, 2012 року випуску, білого кольору, тип легковий - комбі - В, номер шасі кузова VIN WPOZZZ97ZCL002895 д/н НОМЕР_1, який зареєстрований заОСОБА_6 (а.с. 21).

З даною ухвалою не погодилася ОСОБА_6, та подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність ухвали суду, порушення норм процесуального права, апелянт ставить питання про її скасування (а.с.24-25).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання довіреності удаваним правочином та визнання майна спільною сумісною власністю (а.с.2-7).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_2про забезпечення позовупо цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання довіреності удаваним правочином та визнання майна сумісно нажитим (а.с. 21).

Задовольняючи клопотання представника позивача про забезпечення позову, суддя 1 інстанції керувався ст. ст. 151-152 ЦПК України та посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 " Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п.4 цієї ж Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із ухвали судді вбачається, що вона фактично не має обґрунтування як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, суддею першої інстанції не встановлено дійсного власника автомобіля на час постановлення ухвали, який повинен бути залученим до участі у справі, оскільки згідно вимог п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Виділені матеріали взагалі не містять доказів належності спірного автомобіля відповідачу ОСОБА_6, а з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що на час постановлення оскаржуваної ухвали власником автомобіля був ОСОБА_7, який до участі у справі взагалі не притягнутий.

Крім того, суддею не враховано, що відповідно до п.5.6.1Інструкції про проведення виконавчих дійарешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам,і що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності.

За таких обставин та із урахуванням того, що суддею 1 інстанції вирішено питання забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, ухвала судді підлягає скасуванню згідно із п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: