Ухвала суду № 58217401, 08.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Кицюк В.С..

№ 22-ц/796/8575/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар: Шпирук О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № R53700507968В від 25 грудня 2013 року у розмірі 127 214,83 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 1272,15 грн. сплаченого судового збору.

21 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк». Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, у зв'язку з чим позбавлений можливості подати до суду відповідні докази та заперечення проти позову. Він не підписував Правил споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ Банк», якими регламентовано порядок здійснення банком права на дострокове стягнення суми кредиту. Крім того, він не отримував від ПАТ «ВТБ Банк» жодних вимог.

В судове засідання ОСОБА_1, його представники, а також представник ПАТ «ВТБ Банк» не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 грудня 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R53700507968В, відповідно до умов якого ПАТ «ВТБ Банк» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 99 000,00 грн. строком по 25 квітня 2017 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних або іншому розмірі, передбаченому кредитним договором (а. с. 13-18).

15 серпня 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № R53700507968B від 25 грудня 2013 року, яким строк повернення кредитних коштів встановлено до 05 грудня 2017 року, віднесено на рахунки строкової заборгованості прострочені позичальником платежі по тілу кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом.

ОСОБА_1 зобов'язався повернути банку отриманий кредит, сплатити нараховані відсотки за користування кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені кредитним договором.

Згідно п. п. 2, 6.1. кредитного договору, підписанням цього договору відповідач підтвердив своє приєднання до Правил споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ Банк», з якими він ознайомився, погодився та зобов'язався виконувати.

Згідно п. 4.2. кредитного договору, позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати відповідно до графіка повернення кредиту і сплати відсотків та розрахунку вартості супутніх послуг, комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,69% від початкової суми кредиту. Згідно п. 4.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний повертати кредит та сплачувати відсотки щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту та розрахунку вартості супутніх послуг, рівними частинами (ануїтетними платежами) 22 числа кожного місяця.

Пунктами 4.7.,5.1. кредитного договору передбачено, що за наявності прострочення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором, розмір платежу збільшується на суму комісійної винагороди, неустойки та інших платежів (якщо такі мають та/або матимуть місце), у тому числі відшкодування витрат та збитків банку, пов'язаних з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. У разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів, згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань, включно з днем погашення заборгованості.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, 03 квітня 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося з позовом про дострокове стягнення заборгованість, яка відповідно до наданих ним розрахунків станом на 19 січня 2015 року становить 127 214,83 грн., з яких: 83 368,95 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 9 364,61 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 469,56 грн. -інфляційні втрати за прострочення сплати платежів по кредиту, 66,97 грн. - заборгованість по трьох процентах річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту; 4 311,56 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 351,61 грн. - заборгованість по інфляційних втратах нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення відсотків; 34,02 грн. - заборгованість по трьох процентах річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення відсотків; 2 700,41 грн. - заборгованість по відсотках за період з 15 серпня 2014 року по 19 січня 2015 року; 8 365,50 грн. - заборгованість по простроченій комісії; 8 365,50 грн. - заборгованість по поточній комісії; 3 672,45 грн. - заборгованість по пені, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу; 6143,69 грн. - заборгованість по пені, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою відсотків та кредиту в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу (а. с. 7-11).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором. Факт прострочення сплати з серпня 2015 року кредиту, відсотків , комісії відповідач ОСОБА_1 не заперечує, а також не спростував належними та допустимими доказами наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредиту.

Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» про дострокове стягнення заборгованості з ОСОБА_1

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що він не підписував Правил споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ Банк», якими регламентовано порядок здійснення банком права на дострокове стягнення суми кредиту та не отримував від ПАТ «ВТБ Банк» жодних вимог. Право на дострокове стягнення суми боргу у разі неналежного виконання зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді