Постанова № 58216694, 26.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа № 26/327

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Саковець І.В. - представник

від відповідача: Волосна Я.О. - представник, Литвинов В.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 01.03.2016 року

у справі № 26/327 (суддя Стасюк С.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"

про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 26/327

за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"

до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"

про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 10.03.2009 року до договору №79.1/18-Д-08 від 29.02.2008 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення від 17.01.2014 року у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами, в якій останній просить суд скасувати рішення від 17.01.2014 року у справі № 26/327 та відмовити у позові.

Заява обґрунтована наявністю істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Відповідач вказує, що 15 січня 2015 року в розпорядженні ПАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» опинилися документи та інформація, які спростовують вже встановлені судами обставини, на підставі яких було визнано додаткову угоду № 3 недійсною. Такою обставиною є довіреність від 09.12.2009 року, яка була видана Публічному акціонерному товариству "РОДОВІД БАНК" в особі Тимчасового адміністратора ОСОБА_6 на ім'я заступника Голови правління банку ОСОБА_5, якою останнього уповноважено вчиняти дії від імені банку, пов'язані з переказом грошових коштів, в тому числі за депозитними договорами.

Відповідач вважає, що наявність зазначеної довіреності свідчить про те, що тимчасовий адміністратор ОСОБА_6 реалізував своє право та в силу пункту 6 абзацу 4 статті 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 24.07.2009 року наділив службову особу Банку ОСОБА_5 повноваженнями, необхідними для переказу грошових коштів контрагентам Банку. Крім того, у ОСОБА_5 були повноваження на надання розпорядження про переказ відповідачу всієї суми вкладу та процентів за ним, що спростовує висновки судів всіх інстанцій про відсутність у пана ОСОБА_5 повноважень на такі дії та свідчить про фактичне схвалення банком всього договору, в тому числі і додаткової угоди № 3.

Крім того, відповідач також зазначає, що після того, як 15 грудня 2015 року відповідачу стало відомо про наявність довіреності на ім'я ОСОБА_5, була проведена робота по вивченню судової практики на предмет судових спорів за участю Банку при розгляді яких встановлювалися факти вчинення правочинів від імені Банку, на підставі довіреності від 09.12.2009 року. Так з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідачу стало відомо про існування судових спорів за участю Банку, а саме справа № 22ц-8966-2009, № 34/350, які спростовують доводи Банку та висновки судів про занадто велику процентну ставку 48%, яка передбачена Додатковою угодою №3. Зазначена обставина була підставою для визнання господарськими судами у справі № 26/327 додаткової угоди № 3 недійсною тому, що вона не відповідає принципам розумності та справедливості.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 26/327 від 01.03.2016 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 року у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами.

За висновками місцевого господарського суду, наведені відповідачем обставини, на яких ґрунтується заява, не є нововиявленими, оскільки за своєю юридичною суттю не можуть спростовувати ті факти, які було покладено в основу судового рішення у даній справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство «УКРГАЗ - ЕНЕРГО» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану увалу № 26/327 від 01.03.2016р. скасувати та задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 року у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 року у справі № 26/327 та в позові відмовити, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Апелянт зазначає, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами була обґрунтована опублікованою в мережі Інтернет копією довіреності від 09.12.2009 р., якою ПАТ «Родовід Банк» в особі Тимчасового адміністратора ОСОБА_6 уповноважив заступника Голови Правління Банку ОСОБА_5 на укладення, зміну, припинення, правочинів з розміщення депозитів та кредитів, а також на виплату грошових коштів за цими правочинами, що спростовувало позицію судів попередніх інстанцій про відсутність схвалення правочину Банком. Факт оприлюднення цієї інформації в мережі інтернет та зміст довіреності було зафіксовано висновком експерта №291/15 від 22.12.2015 р.

Крім того, щодо розумних та справедливих відсоткових ставок, відповідач знайшов в Єдиному Державному реєстрі судових рішень судові рішення за участю Банку, в яких, зокрема, наявна інформація про укладення Банком подібних правочинів за такими ж відсотковими ставками (24% та 47%).

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що ним було подано клопотання до місцевого суду про витребування доказів, а саме зобов»язати позивача надати суду оригінал для огляду та належним чином завірену копію знайденої довіреності.

Однак, незважаючи на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2016 було порушено провадження у справі та зобов'язано Банк надати оригінал для огляду та належним чином завірені копії вказаної довіреності, останній вимог суду не виконав, довіреність не надав, причин невиконання вимог ухвали суду не пояснив. В письмових поясненнях від 10.02.2016 р. Банк лише зазначив, що в нього немає довіреності.

Не зважаючи на те, що пунктом 3.5 глави 7 та пунктом 1.1 глави 22 Інструкції про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, передбачено право отримувати від нотаріуса копію/дублікат довіреності виключно особами, щодо яких вчинялася нотаріальна дія або на вимогу суду, Господарський суд м. Києва залишив вимоги відповідача про витребування копій/дублікатів зазначеної довіреності від нотаріуса без задоволення.

Заявник вважає, що в результаті ухилення Банку від виконання законних вимог суду та відмови суду витребувати докази у нотаріуса, позивач був позбавлений права на всебічний та об»єктивний розгляд справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

В жовтні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Родовід Банк" ( в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Родовід банк») звернулося до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 10.03.2009 до договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008.

Позивач посилався на те, що 29.02.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №79.1/18-Д-08 строкового банківського вкладу в національній валюті з юридичною особою - резидентом.

Відповідно до п.1.1 договору Банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок грошові кошти в сумі 552 000 000,00 грн. та зобов'язався повернути вкладникові суму вкладу 29.08.2008р. і сплатити нараховані відсотки за вкладом на умовах та в порядку, визначеному договором.

У пункті 2.7 договору сторони погодили, що за повний строк зберігання вкладу, що зазначений у п. 1.1 цього договору, банк нараховує вкладнику 9% річних.

29.02.2008 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору від 29.02.2008, якою змінено п.2.9 договору та передбачено окрему виплату відсотків, нарахованих у відповідності до договору, при поверненні вкладу із закінченням строку, на який було внесено вклад або при його достроковому поверненні.

21.07.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою продовжено термін дії договору до 10.03.2009р.

10.03.2009 р. між сторонами договору укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою змінено п.п.1.1, 2.7 договору та погоджено обов'язок банку повернути вкладникові суму вкладу 08.02.2010 р. і сплатити нараховані відсотки за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором; банк за повний строк зберігання вкладу, що зазначений у п. 1.1 цього договору, нараховує вкладнику 24% річних. Також сторони передбачили, що у разі, якщо протягом строку з 01.01.2009 р. по 08.02.2010 р. включно на рахунку буде знаходитися сума вкладу у в розмірі не менше, ніж 550 000 000,00 грн., то банк за період з 01.01.2009 р. по 08.02.2010. нараховує та виплачує вкладнику на суму вкладу 48% річних.

На виконання умов договору відповідачем внесено на рахунок відкритий в Банку грошові кошти в розмірі 552 000 000,00 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком, яка наявна в матеріалах справи.

Після укладення додаткової угоди №3, Постановою Правління НБУ від 13.03.2009р. №138 в Банк було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік (16.03.2009 р. - 15.03.2010 р.). Згідно з постановами правління НБУ від 15.09.2009 р. № 551 та від 15.10.2009 р. № 616 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку з 16.03.2009 р. до 15.09.2009 р., який продовжено з 16.09.2009 р. до 15.12.2009 р. Постановою правління НБУ від 15.12.2009 р. № 743 продовжено термін дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку шляхом введення повного мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці - з 16.12.2009 р. до 15.03.2010 р. включно. Постановою правління НБУ від 15.03.2010 р. № 133 «Про продовження дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Родовід Банк» продовжено дію тимчасової адміністрації Банку на два місяці - з 16.03.2010р. до 16.05.2010 р. та припинено з 16.09.2011 р. згідно з постановою НБУ від 15.09.2011р. №313/БТ.

18.03.2010 р. виконуючим обов'язки тимчасового адміністратора Дробноходом Ю.М. видано розпорядження (службова записка від 18.03.2010 р. наявна в матеріалах справи) здійснити повернення ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» депозиту в сумі 552 000 000,00 грн. та сплатити відсотки за вкладом по депозитному рахунку в сумі 334 080 614,40 грн. (у т.ч. 283 289 424, 65 грн. донарахованих процентів за додатковою угодою № 3) на підставі якого 18.03.2010 р. депозитні кошти з нарахованими відсотками в загальній сумі 886 080 614,40 було перераховано на поточний рахунок ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» в Банку.

Після повернення 18.03.2010 р. суми вкладу та нарахованих відсотків Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" звернулось до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про визнання додаткової угоди № 3 недійсною.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилався на те, що зазначена додаткова угода не відповідає нормам чинного законодавства, а саме: додатковою угодою № 3 від 10.03.2009 р. була встановлена процентна ставка в розмірі 48% річних, що не відповідає встановленим у банку процентним ставкам, і є значно завищеною.

Позивач посилався на п. 1.20.7. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " яким визначено звичайну процентну ставку за депозитом як процентну ставку, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь -якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначав, що станом на 10.03.2009 р. рішенням АТ " Родовід Банк " ( протокол фінансового комітету ВАТ " Родовід Банк " від 04.03.2009 р. № 40 ) була затверджена гранична процентна ставка на залучення грошових коштів в розмірі 17% річних. Зазначена інформація була оприлюднена, в тому числі розміщена на офіційному сайті банку.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 26/327 від 29.12.2011 року в задоволенні позову було відмовлено. Зазначене рішення Постановою від 22.03.2012 року Київський апеляційний господарський суд залишено без змін.

Постановою № 26/327 від 28.05.13 року Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 грудня 2011 року скасовано, справу №26/327 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну підстав позову поданої до суду 08.11.2013, зазначав, що спірна додаткова угода:

- не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки визначена в ній процентна ставка в розмірі 48% річних є значно завищеною відносно затвердженої позивачем граничної процентної ставки (17%) та середньої ставки за вкладами в національній валюті станом на 10.03.2009 по банківській системі України в цілому, зазначеної на сайті НБУ (18 %);

- суперечить ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки фактично була укладена пізніше, ніж 10.03.2009, тобто після призначення тимчасової адміністрації ПАТ "Родовід Банк";

- суперечить ч.ч. 1, 3 ст. 92, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 241 ЦК України, оскільки підписана від імені Банку неуповноваженою особою - головою правління, який не мав повноважень на укладення угод, що перевищують 25 % статутного капіталу, (в т.ч. і спірної додаткової угоди) без попереднього погодження з Правлінням банку, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України тягне недійсність вказаної додаткової угоди.

Рішенням Господарського міста Києва від 17.01.2014 позов задоволено, визнано недійсною додаткову угоду № 3 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, укладену між ПАТ "Родовід Банк" та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО". Стягнуто з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на користь ПАТ "Родовід Банк" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 26/327 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 21.10.2014 відмовлено у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2014 р. у справі № 26/327.

Судові рішення та постанова мотивовані тим, що спірна додаткова угода згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсною, оскільки суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, а саме: не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48 % річних, укладена особою, яка не мала не те відповідних повноважень та в наступному не була схвалена Банком.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Голова правління ПАТ "Родовід Банк" не є самостійним органом управління товариства; виконавчим органом останнього згідно статуту є Правління Банку (колегіальний орган), до компетенції якого статутом віднесено прийняття рішень про вчинення Банком правочинів на суму, що перевищує 25 % статутного капіталу Банку; сума спірної угоди (проценти, що підлягали нарахуванню та виплаті за її умовами), значно перевищувала допустиму суму (25 % статутного капіталу Банку), на яку Голова Правління міг укладати угоди без погодження з Правлінням Банку; Правління Банку не надавало згоди на укладення спірної додаткової угоди (відповідні докази в матеріалах справи відсутні). Крім того, за висновком суду, наступне схвалення додаткової угоди не відбулось, оскільки розпорядження щодо виплати відповідачу процентів за додатковою угодою № 3 у сумі 283 289 424,65 грн. було винесено неуповноваженою особою, яка не була погоджена та затверджена Правлінням Національного банку України на виконання функцій тимчасового адміністратора.

12.01.2016 Приватне акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення від 17.01.2014 року у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами, просить суд скасувати рішення від 17.01.2014 року у справі № 26/327 та відмовити у позові.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов»язків осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона б обов»язково вплинула б на остаточні висновки суду.

Підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з частинами третьою і четвертою ст. 35 ГПК України обов»язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.

Постановою №17 від 26.12.11 Вищий господарський суд України надав роз'яснення щодо однакового і правильного застосування господарськими судами норм Господарського процесуального кодексу України про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Так, в п.2 вказаної постанови зазначено про те, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно п.4 постанови ВГСУ від 26.12.11 №17 днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявнику.

Пунктом 6 абзацу 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції від 24.07.2009 р. та чинній станом на 18.03.2010 р. передбачено право тимчасового адміністратора залучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта, а також доручати керівникам банку вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації.

Довіреністю від 09.12.2009 р. ОСОБА_6, як тимчасовий адміністратор, уповноважив заступника Голови Правління Банку ОСОБА_5 вчиняти від імені Банку дії, пов'язані з переказом грошових коштів, в т.ч. за депозитними договорами.

Таким чином, тимчасовий адміністратор ОСОБА_6 реалізував своє право та в силу п. 6 абзацу 4 ст. 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції від 24.07.2009 наділив службову особу банку ОСОБА_5 повноваженнями, необхідними для переказу грошових коштів контрагентам банку.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. (пункт 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»)

Таким чином, висновок господарських судів про те, що ОСОБА_5 не був уповноваженою НБУ особою на виконання функцій тимчасового адміністратора в силу ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції від 24.07.2009, чинній станом на 18.03.2010 ) та п. 4.4. глави 4 розділу V Постанови НБУ №369 від 28.08.2001 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» (у редакції від 24.09.2009, чинній станом на 18.03.2010) є помилковим, оскільки ОСОБА_5 здійснював свої повноваження на підставі п. 6 абзацу 4 ст. 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції від 24.07.2009, чинній станом на 18.03.2010), яким передбачено право тимчасового адміністратора залучати службових осіб Банку до роботи в тимчасовій адміністрації та доручати таким особам вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації. Довіреністю від 09.12.2009 р. тимчасовий адміністратор ОСОБА_6 наділив заступника Голови Правління Банку ОСОБА_5 правом на переказ готівки, в т.ч. за депозитними договорами.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що розпорядження виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора ОСОБА_5 на переказ відповідачу всієї суми вкладу та процентів за ним свідчить про схвалення Банком всього договору, в т.ч. додаткової угоди №3.

Щодо висновків суду про невідповідність процентної ставки, встановленої додатковою угодою №3, принципам розумності та справедливості, колегія зазначає, наступне.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Пунктом 23.6 Статут ПАТ «Родовід банк» передбачено, що банк реалізує послуги за цінами та тарифами, що встановлює самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством України - за державними (регульованими) цінами і тарифами.

10.03.2009 р. між сторонами договору укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою змінено п.п.1.1, 2.7 договору та погоджено обов'язок банку повернути вкладникові суму вкладу 08.02.2010 р. і сплатити нараховані відсотки за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором; банк за повний строк зберігання вкладу, що зазначений у п. 1.1 цього договору, нараховує вкладнику 24% річних. Також сторони передбачили, що у разі, якщо протягом строку з 01.01.2009 р. по 08.02.2010 включно на рахунку буде знаходитися сума вкладу в розмірі не менше, ніж 550 000 000,00 грн., то банк за період з 01.01.2009 р. по 08.02.2010р. нараховує та виплачує вкладнику на суму вкладу 48% річних.

Під час розгляду справи ПАТ «Родовід Банк» посилався на те, що застосування ставки на рівні 48% порушує норми чинного законодавства України, оскільки суперечить принципу розумності та справедливості, оскільки рішенням АТ «Родовід Банк» (протокол Фінансового комітету ВАТ "Родовід Банк" № 40 від 04.03.2009) затверджена гранична процентна ставка на залучення грошових коштів в розмірі 17% річних.

Станом на березень 2009 облікова ставка Національного банку України, яка є орієнтиром щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, дорівнювала 12 % річних, а згідно офіційної статистичної інформації по процентним ставкам за залученими депозитами за даними статистичної звітності банків України за 2009 рік (із сайту НБУ) в середньому по банківській системі України процентні ставки за вкладами в національній валюті станом 10.03.2009 становили 18 %.

Однак всупереч положенням статті 1058 ЦК України, п 23.6 Статуту ПАТ «Родовід банк» та ч. 12 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» господарськиі суди дійшли висновку про те, що розмір процентної ставки за користування грошовими коштами встановлюється не на підставі вільного волевиявлення сторін у договорі, а на підставі внутрішнього документу Банку - протоколу Фінансового комітету ВАТ "Родовід Банк" № 40 від 04.03.2009 р. та дійшли до висновку про те, що процентна ставка у додатковій угоді № 3 на рівні 48% не відповідала встановленим у Банку процентним ставкам та була вищою за середню ставку залучення депозитних коштів банківською системою України в 2009 р.

Як вбачається з постанови Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2009 року у справі №22ц-8966-2009 р. та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у тій саме справі від 21.12.2011, в яких судами встановлено, що між фізичною особою та ПАТ «Родовід Бакнк» 8 січня 2009 року було укладено договір про строковий банківський вклад «Накопичувальний» № ДРГ.012.НК01 -3841 /01 -2009 на 9500 грн. строком до 8 лютого 2009 тобто на 2 місяці під 25 %.

Таким чином, ВАТ "Родовід Банк" в один й той сам період часу (2009 рік) укладались договори депозиту з фізичними особами на значну меншу суму та значно менший строк ніж у справі № 26/327, однак під той саме відсоток, що передбачений Додатковою угодою №3. Так, депозитний договір №ДРГ.012.НК01-3841/01-2009 укладено на 2 місяці та на суму 9500 грн. під 25%, тоді як спірну додаткову угоду укладено на 13 місяців на суму 552 000 000,00 грн. під 24%. Застосування ставки в подвійному розмірі можливо було лише за наявності певних умов, передбачених додатковою угодою №3.

Укладання Банком депозитного договору №ДРГ.012.НК01-3841/01-2009 з фізичною, а не юридичною особою, не має значення для порівняння процентних ставок за користування Банком грошовими коштами, оскільки грошові кошти не змінюють своєї вартості в залежності від того, хто є їх власником - фізична або юридична особа.

Також рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 34/350 від 12.06.2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення 234 028 611,13 грн., яким встановлено, що 06.02.2009 року ПАТ "Родовід банк" надав КБ "Фінансова ініціатива» міжбанківський кредит у розмірі 19 250 000 грн. під 47% річних, з датою 16.03.2009 року (тобто на 40 днів).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором ( стаття 1058 Цивільного кодексу України).

Тобто за депозитним договором банк залучає вільні кошти від юридичних і фізичних осіб з метою перетворення їх у капітал для його подальшого використання у банківських операціях, зокрема для кредитування. Метою вкладника за цим договором є не тільки зберігання самого вкладу, а також одержання за вкладом доходу у вигляді відсотків. Тобто за договором депозиту вкладник фактично кредитує банківську установу.

Надання Позивачем в користування іншій юридичній особі грошових коштів в значно меншій сумі та на значно коротший строк під той саме відсоток, що й за Додатковою №3, свідчить про те, що відсоткова ставка у розмірі 24% та, за певної умови, у розмірі 48%, за користування грошовими коштами в сумі 552 000 000,00 грн. протягом 13 місяців, є розумною та справедливою.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що рішення у справі №22ц-8966-2009 та № 34/350 доводять, що процентна ставка, передбачена Додатковою угодою № 3 від 10.03.2009 до договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008 є розумною та справедливою.

Відповідно до п.2. Постанови № 17 від 26.12.2011 Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» ( зі змінами і доповненнями від 24.11.2014) нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Згідно ч.2 ст. 114 ГПК України перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення.

Позивач зазначає, що нововиявлена обставина не спростовує висновків суду щодо розумної та справедливої процентної ставки спірної угоди, а тому відсутні підстави перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

З цих підстав слід зазначити наступне. Основною підставою позову є відсутність повноважень на укладення спірної угоди.

Вимоги позивача щодо визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 18.03.2009 р. до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008 р., укладеної між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" угоди недійсною з підстав нерозумної та несправедливої ставки процентів носять похідний, дотичний (евентуальний) характер (Постанова Вищого господарського суду України 5011-9/11238-2012 від 16.06.2015), оскільки процентна ставка є істотною умовою угоди, без якої угода взагалі могла бути неукладеною, а тому така підстава не може бути самостійною вимогою для визнання угоди недійсною.

Пунктом 1 ч.2 ст. 112 ГПК України визначено нововиявлені обставини, зокрема, як такі, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. З»ясована попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи фактично-доказова база якраз і дає можливість дійти висновку про те, що ПАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на час розгляду цієї справи по суті спору не було й не могло бути відомо про ті обставини, стосовно яких є підстави вважати їх нововиявленими.

Відповідно до частини 5 статті 114 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення, у разі зміни або скасування рішення, приймається нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що заява Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014р. у справі № 26/327 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014р. № 26/327 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до статті 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.03.2016 року у справі № 26/327 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.03.2016 року у справі № 26/327 скасувати.

Заяву Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014р. у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014р. у справі № 26/327 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, поштова адреса: 01004, м.Київ, вул Червоноармійська/Бассейна, 1-3/2 («Арена-Сіті»), офіс G1 (6 поверх), код ЄДРПОУ 34003224) витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 26/327 у розмірі 1515,80 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1667, 38 грн.

Вдати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 26/327 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх