Постанова № 58216673, 08.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.06.2016 р. справа №905/2788/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третіх осіб:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю; не зявився; не зявились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінформзв'язоксервіс", м. Донецькна рішення господарського судуДонецької областівід25.02.2016 р.у справі№ 905/2788/15 (головуючий суддя: Мельниченко Ю.С., судді Левшина Г.В., Осадча А.М.)за позовомДержавного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва", м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінформзв'язоксервіс", м. Донецькза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінформзв'язоксервіс", м. Київ Державного підприємства "Льодові арени", м. Київ Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 та реалізації інфраструктурних проектів, м. Київпростягнення 1 070 863 грн. 80 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (далі ДП "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінформзв'язоксервіс" (далі - ТОВ "Донбасінформзв'язоксервіс", відповідач) заборгованості за договором № 255 ДП-13 на виконання робіт від 03.06.2013 р. в сумі 629 417 грн. 26 коп., 3 % річних в сумі 26 849 грн. 39 коп. та інфляційних втрат в сумі 414 597 грн. 15 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2016 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 592 446 грн. 40 коп., 3 % річних в сумі 26 849 грн. 39 коп., інфляційних втрат в сумі 376 401 грн. 58 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 14 935 грн. 46 коп., в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 36 970 грн. 86 коп. провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог.

ТОВ "Донбасінформзв'язоксервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, з урахуванням пояснень № 33/05-2016 від 31.05.2016 р., заявник посилається на те, що рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Також, відповідач виходить з того, що між безпосереднім одержувачем бюджетних коштів Державним підприємством "Льодові арени" (далі ДП "Льодові арени", третя особа 2), як основним замовником, та ТОВ "Донбасінформзв'язоксервіс", як генеральним підрядником, укладений договір № 1 ПКР про закупівлю робіт за державні кошти від 29.05.2013 р., згідно з яким генеральний підрядник зобовязується у 2013-2014 роках за завданням основного замовника виконати на свій ризик та своїми силами роботи з проектування та капітального ремонту (друга черга) будівлі ОСОБА_5 спорту в м. Києві, а основний замовник прийняти і оплатити виконані роботи.

Відповідач стверджує, суд необґрунтовано не застосував при вирішенні спору приписи частини 4 статті 219 Господарського кодексу України, не звільнив від відповідальності відповідача за порушення строків оплати робіт у звязку з тим, що ці порушення викликані відсутністю його фінансування від основного замовника в сумі 3 789 161 грн. 04 коп. за рахунок бюджетних коштів чи коштів виділених згідно Державної цільової соціальної програми підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2015 року з баскетболу, затвердженої постановою КМУ від 02.10.2013 № 793, тобто внаслідок обставин, які мають надзвичайний характер.

Також, відповідач посилається на те, що підписання акту № 1 від 26.03.2014 р. про зупинення робіт безпосереднім одержувачем бюджетних коштів є доказом, який підтверджує факт відсутності відповідного фінансування відповідача, а тому, останній звільняється від відповідальності за порушення строків оплати на підставі п. 6.7. договору №255 ДП-13 на виконання робіт від 03.06.2013 р.

Зокрема, відповідач вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано не звільнив відповідача від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, скаржник зазначає, що, на його думку, судом першої інстанції невірно встановлений граничний строк здійснення остаточного розрахунку відповідача з позивачем за виконані роботи згідно з п. 4.2.2. договору № 255 ДП-13 на виконання робіт від 03.06.2013 р., а саме, 10 травня 2014 року, адже ТОВ "Донбасінформзв'язоксервіс" фактично припинило свою діяльність 04 травня 2014 року та не мало можливості виконати свої зобовязання за зазначеним договором та не має цієї можливості до теперішнього часу.

Заявник апеляційної скарги вказує, що договір № 255 ДП-13 на виконання робіт від 03.06.2013 р. є змішаним та до нього необхідно застосовувати норми, які регулюють правовідносини надання послуг та підряду на проведення пошукових робіт, оскільки обстеження і оцінка технічного стану конструкції і механізму трансформації (перевертання) сцени та вантажних підйомників арени в кількості 5 шт. ОСОБА_5 є послугою.

Позивач в судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях № 478/01-13 від 20.05.2016 р.

Відповідач в судовому засіданні 18.04.2016 р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 та реалізації інфраструктурних проектів (далі Укрєвроінфрапроект, третя особа-3) надало відзив на апеляційну скаргу № 99/05-16 від 10.05.2016 р. та пояснення № 108/05-16 від 31.05.2016 р., однак, по суті позовних вимог та по суті апеляційної скарги свою позицію не визначило.

Треті особи -1, -2 письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Представники третіх осіб в судові засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Між ТОВ "Донбасінформзвязоксервіс", як замовником, та ДП "Науково дослідний інститут будівельного виробництва", як підрядником, укладений договір № 255 ДП-13 на виконання робіт від 03.06.2013 р. (далі - договір), за умовами якого в порядку встановленому чинним законодавством України (в т.ч. будівельними нормами і правилами) та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобовязується за технічними завданнями, які є невідємною частиною даного договору, виконати обумовлені договором роботи, а саме: обстеження і оцінка технічного стану конструкції і механізму трансформації (перевертання) сцени та вантажних підйомників арени в кількості 5 шт ОСОБА_5, роботи з уточнення раніше виконаних на обєкті інженерно-геодезичних вишукувань виконавчого знімання несучих елементів покрівлі та суміжних з ними колон каркасу будівлі ОСОБА_5, а також надати замовнику готову науково-технічну продукцію і оплатити роботи.

Пунктом 3.3.5. договору обовязком підрядника, зокрема, є сприяти замовнику в проходженні експертизи проектної документації та в отриманні позитивного висновку експертної організації, а також в погодженні проектної документації в необхідних погоджувальних інстанціях, отримання погодження яких передбачено нормами та правилами, та законодавством України.

Відповідно до п. 3.3.12. договору підрядник сплачує замовнику за послуги генпідряду 5% вартості виконаних робіт. На вартість послуг генпідряду здійснюється взаємозалік в рахунок вартості робіт, що виконані підрядником.

Відповідно до п. 4.1. договору, договірна ціна вказана в додатках № 2, № 3 до договору, визначена на підставі правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України (ДБН Д.1.1-7-2000) із урахуванням уніфікованих категорій складності умов під час виконання інженерно-геодезичних вишукувань, наведених у додатку Г до вищевказаного ДБН, є динамічною, підлягає коригуванню відповідно до умов договору та за результатами експертизи проектної документації стадії "П", та складає 739 417 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ 20% - 123 236 грн. 21 коп.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата вартості робіт здійснюється замовником (при наявності фінансування на ці цілі від основного замовника) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі предявленого останнім рахунку в наступному порядку:

п. 4.2.1. - авансовий платіж у розмірі, що складає 110 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 18 333 грн. 33 коп. протягом 40 банківських днів від дати підписання цього договору на строк не більше 50 календарних днів від дати отримання авансового платежу; підрядник не пізніше 50 календарних днів з дня надходження коштів як авансового платежу, підтверджує використання коштів авансового платежу проміжними звітами-актами про використання коштів за призначенням. В разі непогашення наданого авансового платежу в зазначений строк підрядник повертає невикористані кошти на розрахунковий рахунок замовника;

п. 4.2.2. - остаточний розрахунок за виконані роботи у сумі 629 417 грн. 26 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 104 902 грн. 88 коп. здійснюється протягом 40 календарних днів від дати підписання сторонами наданих підрядником актів здачі-приймання робіт за умови отримання замовником позитивного висновку експертизи проектно-кошторисної документації стадії "П", виданого уповноваженими експертними органами.

Відповідно до п. 6.7. договору за порушення строків оплати, передбачених п. 4.2.2. договору, з вини замовника, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі, передбаченому чинним законодавством України. Замовник не несе відповідальності за порушення строків оплати робіт, якщо ці порушення викликані затримкою фінансування від основного замовника.

Згідно з п. 9.1. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом п. 7.1. договору сторони не несуть відповідальності за порушення умов договору, викликані діями обставин непереборної сили, до яких належать стихійні явища, пожежі, військові дії, страйки, масові безчинства та інші події, якщо вони безпосередньо впливають на виконання умов договору. Настання обставин непереборної сили повинно бути підтверджено Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Пунктом 7.3. договору погоджено, що сторона, для якої створилась неможливість виконання своїх зобов'язань за договором у зв'язку із настанням обставин вказаних у пункті 7.1. договору, повинна не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це в письмовій формі іншу сторону.

Відповідно до п. 7.4. договору зазначене повідомлення повинно містити дані про початок та характер обставин, а також можливі строки та наслідки стосовно подальшого виконання договору.

Згідно з п. 7.5. договору сторона, для якої настали обставини, перераховані в п. 7.1. договору, повинна негайно сповістити іншу сторону в письмовому вигляді про припинення вказаних обставин, але не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх припинення.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 218 ГК встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором, на підставі якого заявлено позов у даній справі, підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт від 02.10.2013р. на суму 110 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 18 333 грн. 33 коп. та актом здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції за договором № 255 ДП-13 від 31.03.2014р. на суму 629 417 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ 104 902 грн. 88 коп., всього на загальну суму 629 417 грн. 26 коп.

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

У наведених актах наявне посилання на договір № 255 ДП-13 на виконання робіт від 03.06.2013 р., що, як вірно зазначив суд першої інстанції, свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Відповідач звернувся до позивача з претензією № 92/10-2015 від 28.10.2015 р. щодо оплати заборгованості, яка виникла з боку позивача перед відповідачем на підставі п. 3.3.12. договору у сумі 36 970 грн. 86 коп. та була отримана позивачем 02.11.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яка залишена позивачем без виконання.

У звязку з невиконанням умов договору та вимог вказаних у претензії, відповідачем була надіслана позивачу заява № 98/11-2015 від 10.11.2015 р. про припинення зобовязання в частині зарахуванням зустрічних однорідних вимог у сумі 36 970 грн. 86 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

На момент направлення заяви про припинення зобовязання в частині зарахуванням зустрічних однорідних вимог строк оплати 36 970 грн. 86 коп. вже настав.

Відповідно до пункту 1№ частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин заява відповідача про припинення зобовязання в частині зарахуванням зустрічних однорідних вимог у сумі 36 970 грн. 86 коп. місцевим господарським судом задоволено обґрунтовано та провадження у справі у частині стягнення боргу з відповідача на користь позивача в сумі 36 970 грн. 86 коп. припинено на законних підставах.

Залишок заборгованості з боку відповідача перед позивачем склав 592 446 грн. 40 коп., доказів погашення якого відповідачем суду не надано, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 12.05.2014 р. по 12.10.2015 р. в сумі 26 849 грн. 39 коп., інфляційні втрати за той самий період в сумі 414 597 грн. 15 коп.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 26 849 грн. 39 коп., інфляційних втрат в сумі 376 401 грн. 58 коп. та щодо безпідставності нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 38 195 грн. 57 коп.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з пунктом 1 статті 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частина 1 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 229 ЦК України, яка встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Судова колегія зазначає, що в ч. 2 ст. 218 ГК України та ч. 1 ст. 617 ЦК України, передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, виконання якого виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, сторона звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання (а не від цивільного обов'язку або його виконання).

Це означає, що боржнику не надано можливості уникнути відповідальності за порушення грошових зобов'язань ні за яких умов, навіть при посиланні на неможливість виконання внаслідок дії обставин непереборної сили, і в такому випадку він несе всі негативні наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, беручи до уваги те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, і наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, і до них не застосовуються положення ст. 617 цього Кодексу, яка передбачає підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо особа доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З урахуванням наведеного, доводи скаржника щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 26 849 грн. 39 коп., інфляційних втрат в сумі 376 401 грн. 58 коп. з посиланням на Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5558, виданий Торгово-промисловою палатою України, є необґрунтованими. Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо належного повідомлення відповідачем позивача відповідно до п. 7.3. договору.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності внаслідок існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за невиконання ним свого обовязку щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт є правомірним, оскільки зазначені твердження відповідача не ґрунтуються на доказі, умовами договору та законодавчо визначеному як належного для засвідчення таких обставин.

Посилання відповідача на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27 січня 2016 р. (ТОВ "Автосан Моторс" до Страхової компанії) є безпідставним, оскільки обставини, що досліджуються у вказаній справі не є аналогічними обставинам даної справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінформзв'язоксервіс" на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2016 р. у справі № 905/2788/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2016 року у справі № 905/2788/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

СуддіО.О. Радіонова

ОСОБА_3