Ухвала суду № 58214084, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/38710/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Кириченка П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (далі - позивач, ТОВ «Елемент Ойл») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 27.10.2014 року № 0004622201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, що є підтвердженням їх реальності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними.

Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві і (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, не надають йому право на формування податкового кредиту.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 07.01.2014 року по 10.10.2014 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 478/26-57-22-01-10/39038178 від 14.10.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Елемент Ойл» (код ЄДРПОУ 39038178) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Інвест Транссервіс» (код ЄДРПОУ 38921716) та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38919831) за червень 2014 року».

У вказаному акті відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України при здійсненні господарських операцій із вищевказаними контрагентами.

На підставі зазначених висновків відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004622201 від 27.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1492699,50 грн., у тому числі за основним платежем на 995133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 497566,50 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 03 березня 2014 року між ТОВ «Елемент Ойл» (довіритель) та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» (комерційний агент) укладено агентський договір № ІС-03/03-14, за умовами якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується надати довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 цього договору, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаного договору комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом; за цим договором комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

Згідно з додатковою угодою № 1 до агентського договору № ІС-03/03-14 від 03.03.2014 року сторони домовились, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента від залучення одного клієнта складає не більше 3,25 % вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

Згідно додаткових угоди до вказаного договору № 2 від 03.03.2014 року, № 3 від 02.06.2014 року, № 4 від 02.07.2014 року, за участю комерційного агента між довірителем та клієнтом ТОВ «Єристівський ГЗК» були укладенні договори про поставку нафтопродуктів.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 року та податкової накладної від 30.06.2014 року № 3110 ТОВ «Інвест Сервіслюкс» надало агентські послуги на загальну суму 2850320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 475053,33 грн.

Між ТОВ «Елемент Ойл» (довіритель) та ТОВ «Інвест Транссервіс» (комерційний агент) укладено агентський договір № ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 року, за умовами якого комерційний агенту порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується надати довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 цього договору, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаного договору комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом; за цим договором комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

Згідно з додатковою угодою № 1 до агентського договору №ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 року сторони домовились, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента від залучення одного клієнта складає не більше 3% вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

Згідно додаткових угод до вказаного договору № 2 від 14.03.2014 року, № 3 від 14.03.2014 року, № 4 від 24.03.2014 року, № та № 6 від 31.03.2014 року, за участю комерційного агента між довірителем та клієнтами: ТОВ «Лусін», ТОВ «НК Артеміда Трейд», ТОВ «АСТРА», ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», ТОВ «Всесвіт», були укладенні договори про поставку нафтопродуктів.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 року та податкової накладної від 30.06.2014 року №3102 ТОВ «Інвест Транссервіс» надало агентські послуги на загальну суму 3120480,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 520080 грн.

В даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів послуг, судам попередніх інстанцій слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників щодо можливості виконання обумовлених договорами послуг як самостійно позивачем так і його контрагентами, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді послуги отримано від вказаних у первинних документах постачальників.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь.

Також, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих послуг та відображення їх у бухгалтерському обліку.

Поза увагою судів залишились доводи податкового органу про те, що посадові особи контрагентів, які зазначені в первинних документах, заперечують свою причетність до будь-якої фінансово-господарської діяльності.

Крім того, згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із пп. «а» п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

На виконання вказаної норми ПК України Міністерство фінансів України наказом від 01.11.2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

Згідно з п. 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідач наголошував на тому, що згідно протоколу допиту Воронкова Ю.В. (директора ТОВ «Інвест Транссервіс») - останній заперечує свою участь у діяльності товариств що мали господарські операції з позивачем, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року та від 22.09.2015 року № 21-421а11 та № 810/5645/14 відповідно, міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що вищевказаний директор контрагента позивача заперечує свою участь у створенні та діяльності, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили такі фактичні дані.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням положень статті 159 КАС України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі № 826/4485/15-а - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 31.05.2016 року.