Ухвала суду № 58213929, 16.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року м. Київ К/800/22554/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року

у справі №804/2806/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп»

до Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 16 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою 03 квітня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000072220 у частині визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3 948 169,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Враховуючи можливість вирішення даної справи на основі наявних у ній доказів, а також не прибуття в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів вирішила провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 5 956 159,00 грн., відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за червень 2012 року (від 19 липня 2012 року вх. №9041501338, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 14 серпня 2012 року вх. №9048719459).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складно акт від 05 вересня 2012 року №95/222-34752522 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року».

Актом перевірки встановлено, що згідно поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року рядок 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» складає 199 094,00 грн., рядок 21.2 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» складає 6 155 253,00 грн. (значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), рядок 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» - 5 956 159,00 грн. та рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» - 5 956 159,00 грн.

У довідці щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до податкової декларації за червень 2012 року), зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового) періоду) складається із сум податку на додану вартість, що виникли, зокрема, у звітних податкових періодах: травень 2008 року - травень 2009 року.

За висновками контролюючого органу, завищення залишку від'ємного значення у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року по від'ємним значенням, що сформовані у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень-грудень 2008 року та січень-травень 2009 року, фактично є наслідком заниження суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року. Податковий орган також зазначив, що платник податку мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права, тобто, у червні-грудні 2008 року та у січні-червні 2009 року.

Відтак, за змістом акту перевірки, позивач в порушення пункту 200.4 статті 200, пункту 198.6 статті 198, пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за червень 2012 року у розмірі 4 150 363,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000072220, яким зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2012 року на 4 150 363,00 грн.

Вказане рішення є спірним у частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 948 169,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року. Так, податковий орган вважає, що позивач позбавлений права на використання від'ємного значення податку на додану вартість, яке виникло у травні-грудні 2008 року та січні-травні 2009 року та яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оскільки він протягом 1095 днів не використав залишок такого від'ємного значення.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення у частині визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3 948 169,00 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду Податковий кодекс України не містить, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, статтею 200 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно положень пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди у (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а вразі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів включає до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення у рядку 24 податкової декларації без обмежень певними строками давності.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до вимог пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Вказані норми розповсюджуються на суми коштів, які платник податків повинен сплатити до бюджету та встановлюють строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України. При цьому в останньому випадку, строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Відтак, позивач скористався наданим йому чинним податковим законодавством правом на формування податкового кредиту за звітні періоди шляхом включення до його складу суми залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

Разом з тим, слід зазначити, що податковим законодавством платнику податку надано саме право, а не обов'язок заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування. При цьому, жодних обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум наступних періодів податкове законодавство не містить.

Відтак, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень вимог податкового законодавства у частині формування від'ємного значення податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, є необґрунтованими.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі №804/2806/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.