Ухвала суду № 58213918, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м.Київ К/800/54350/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Радсад» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Миколаївській області до Публічного акціонерного товариства «Радсад» про стягнення заборгованості в сумі 172827,02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Державна фінансова інспекція в Миколаївській області звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Радсад» про стягнення до Державного бюджету коштів в сумі 172827,02 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про встановлення під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Управління агропромислового розвитку Миколаївської райдержадміністрації зайвої виплати управлінням та незаконного отримання відповідачем бюджетних коштів у вказаній сумі

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Радсад» кошти в сумі 172827,02 грн. до Державного бюджету України.

При винесенні рішення суди виходили з того, що витрати на охорону молодих насаджень не підлягають компенсації з Державного бюджету, у зв'язку з чим кошти підлягають поверненню як безпідставно отримані відповідачем.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство «Радсад» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки ґрунтуються на акті ревізії, складеному по відношенню до іншого, ніж ПАТ «Радсад» об'єкта контролю, а відповідно створює правові наслідки саме для такого об'єкта та його посадових осіб. Позивач не позбавлений можливості провести перевірку ПАТ «Радсад», яке законом виділено в окремий об'єкт контролю, і лише за результатами такої ревізії вправі приймати відповідне рішення в тому числі щодо звернення до суду (за наявності підстав), при цьому надавши змогу ПАТ «Радсад» надати заперечення (за їх наявності) на такий акт. Також зазначає, що витрати на охорону молодих багаторічних насаджень на загальну суму 278953 грн., що прийнятті управлінням агропромислового розвитку упродовж 2010-2013 років до компенсації з державного бюджету з КПКВК 28001250 «Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками», отримані підприємством законно. Вважає, що суди дійшли хибних висновків про те, що витрати на охорону молодих насаджень не підлягають компенсації з Державного бюджету, оскільки такі витрати є витратами по догляду за багаторічними насадженнями, які підлягають компенсації.

Державна фінансова інспекція у Миколаївській області у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 25 червня 2014 року по 04 вересня 2014 року (із зупиненням з 02 липня 2014 року по 25 липня 2014 року та з 06 серпня 2014 року по 19 вересня 2014 року включно) Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління агропромислового розвитку Миколаївської райдержадміністрації за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2014 року.

За результатами ревізії 08 вересня 2014 року складено акт №14-24/85, яким встановлено факт безпідставного прийняття Управлінням упродовж 2010-2013 років до компенсації з державного бюджету за КПКВК 2801350 «Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками» обсягів витрат ПАТ «Радсад» на охорону об'єктів на загальну суму 278953 грн., проведення яких не передбачено Робочими проектами створення виноградних насаджень, затвердженими Міністерством аграрної політики та продовольства України, що є порушенням ч.3 ст.2 Закону України від 16 червня 2005 року №2662-ІV «Про виноград та виноградне вино».

На підставі акту ревізії від 08 вересня 2014 року №14-24/85 ДФІ в Миколаївській області 23 вересня 2014 року за №14-07-14-14/5268 Управлінню агропромислового розвитку Миколаївської райдержадміністрації надіслано вимогу про усунення порушень, відповідно до п.3 якої позивач вимагав стягнути у порядку, визначеному чинним законодавством, з ПАТ «Радсад» незаконно отримані кошти фінансової підтримки в сумі 172827,02 грн. та зменшити суму кредиторської заборгованості Управління перед ПАТ «Радсад» на суму 106125,98 грн.

Листом від 28 жовтня 2014 року Управління агропромислового розвитку Миколаївської райдержадміністрації повідомило позивача, що для усунення виявлених в ході перевірки фінансово-господарської діяльності порушень управлінням направлено листа керівникові ПАТ «Радсад» з пропозиціями щодо усунення порушень, які призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, на який ПАТ «Радсад» повідомило, що не має змоги повернути до державного бюджету отримані кошти фінансової підтримки, але керівництво підприємства пропонує зменшити суму кредиторської заборгованості управління агропромислового розвитку перед господарством на суму 278953 грн.

У листі від 26 листопада 2014 року за №241-1-13 управління агропромислового розвитку повідомило ДФІ про отримання листа від ПАТ «Радсад», в якому підприємство не погоджується з висновком ДФІ і вважає, що витрати на охорону об'єктів не є безпідставно прийнятими до відшкодування, оскільки дані витрати є загальновиробничими та включені до Робочих проектів створення багаторічних насаджень в ПАТ «Радсад», затверджених Міністерством аграрної політики та продовольства України та розраховані у відповідності до усереднених показників Додатку 3 до ДБН Д.1.1-1-2000.

Відповідно до п.7 Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року №587 (далі - Порядок №587) районні комісії держадміністрацій приймають документи, які передбачені для отримання компенсації витрат за напрямами, визначеними підпунктами 1 - 5 пункту 5 цього Порядку, а саме затверджену Мінагрополітики проектно-кошторисну документацію на створення, зрошення виноградників, плодово-ягідних насаджень та хмільників.

Пунктом 5 Порядку № 587 встановлені напрями, за якими здійснюються компенсація витрат за рахунок бюджетних коштів, що надаються суб'єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.

Підпунктом 1 п.5 Порядку №587 передбачено компенсацію витрат з проведення робіт із закладення насаджень, догляду за ними до вступу у плодоношення (проектні роботи, підготовка ґрунту та посадка, догляд за насадженнями, спорудження шпалери, встановлення систем краплинного зрошення) та придбання матеріалів, необхідних для проведення таких робіт, - у межах затверджених Мінагрополітики нормативів витрат на 1 гектар, що визначаються з урахуванням зони закладення насаджень, схеми посадок та інших технологічних особливостей, а також витрат з використання відповідних робіт.

Технологічними картами Робочих проектів ПАТ «Радсад», затверджених Мінагрополітики України, дотримання яких суб'єктом господарювання є обов'язковим, охорона молодих насаджень не передбачена. Внесення змін до Робочих проектів можливе шляхом додаткових угод між об'єктом господарювання та відповідними проектними організаціями.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що витрати на охорону молодих насаджень підлягають відшкодуванню відповідно до Додатку 19 «Перелік загальновиробничих витрат, які враховані усередненими показниками Держбуду, наведеними в Додатках 3 і 4» до наказу Держбуду України від 27 серпня 2000 року № 174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва» (ДБН Д.1.1-1-2000), п.7.5 якого передбачено, що до витрат на управління та обслуговування будівельного виробництва (у випадку закладки багаторічних насаджень - до витрат на управління та обслуговування багаторічних насаджень) входять витрати на утримання протипожежної та сторожової охорони будівельних майданчиків та приміщень, де розміщується апарат управління відособлених структурних підрозділів та лінійний персонал, оскільки витратами на охорону молодих багаторічних насаджень (садів та виноградників) є витрати по догляду за молодими насадженнями; розділом 4.23 ДБН Д.2.2-47-99 визначено складові робіт, які відносяться до догляду за виноградниками, серед яких охорона об'єкту відсутня.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо неправомірності пред'явлення позовних вимог до ПАТ «Радсад» як окремого об'єкта контролю позовних вимог на підставі акту ревізії, складеного за результатами перевірки іншого суб'єкта, слід зазначити, що відповідно до п.п.1, 7, 10, 13 ст.10 Закону України №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю надано право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю в межах здійснення контролю за використанням коштів державного і місцевого бюджету у разі виявлення порушень законодавства уповноважений пред'являти до підконтрольних установ обов'язкові до виконання вимоги щодо їх усунення, а також звертатися до суду з позовами про стягнення в доход бюджету безпідставно отриманих коштів або збитків.

За вказаними обставинами, з урахуванням невиконання вимог ДФІ в Миколаївській області, викладених в листі від 23 вересня 2014 року №14-07-14-14/5268, неповернення відповідачем ПАТ «Радсад» до державного бюджету безпідставно одержаних коштів у добровільному порядку, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь державного бюджету коштів правомірно задоволені судами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Радсад» відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді