Ухвала суду № 58213753, 18.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року м. Київ К/800/23692/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року

у справі №805/660/14

за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до Державного підприємства «Макіїввугілля»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області,

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна,

ВСТАНОВИВ :

Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області (далі - третя особа) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, адміністративний позов задовольнив частково. Надав дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 134 126,56 грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення у цій частині, яким задовольнити адміністративний позов.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 04 квітня 2011 у справі №2а/0570/4439/2011, стягнув з відповідача на користь державного бюджету заборгованість з земельного податку у розмірі 295 719, 84 грн., з яких 118 287,92 грн. погашено відповідачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 16 грудня 2013 року за відповідачем обліковується податковий борг з плати за землю у розмірі 177 431,88 грн.

Вказана заборгованість не була стягнута позивачем з рахунків у банках відповідача у зв'язку з відсутністю грошових коштів, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії інкасованих доручень (розпоряджень) від 12 вересня 2013 року, від 01 жовтня 2013 року №6, від 01 жовтня 2013 року №5, від 07 жовтня 2013 року №8, від 31 жовтня 2013 року №11, від 25 вересня 2013 року №4, від 07 листопада 2013 року №14, від 05 листопада 2013 року №13, від 31 жовтня 2013 року №12, від 25 вересня 2013 року №3.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу з земельного податку у заявленому розмірі, про що свідчать дані зворотного боку облікової картки платника податків та недостатності у відповідача коштів для її погашення, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу з плати за землю у розмірі 177 431,88 грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, відповідно до актів опису активів від 26 червня 2009 року №7 та від 18 березня 2011 року №2.

У свою чергу, відповідач заперечив проти погашення податкового боргу за рахунок нерухомого майна - будівлі дитячого садка «Орлятко», в іншій частині позовні вимоги - визнав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у частині позовних вимог щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 43 305,32 грн., за рахунок майна відповідача на яке зареєстровано податкову заставу згідно акту опису майна від 26 червня 2009 року №7, до якого включено будівлю дитячого саду «Орлятко», виходили з відсутності пріоритету у порядку черговості її реєстрації відносно обтяження нерухомого майна зареєстрованого за третьою особою.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано нормами статті 95 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, податковий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 цієї статті податковий орган повинен звернутись до суду щодо надання йому дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, сукупність таких обставин, як то: наявність непогашеного податкового боргу зі сплати податків (зборів); наявність майна платника податків, описаного у податкову заставу; сплив 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податку податкової вимоги; відсутність коштів на рахунках платника податків в обслуговуючих банках, - надає податковому органу право на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу: від 09 липня 2009 року №2402690 згідно акту опису майна від 26 червня 2009 року №7, до якого включена будівля дитячого саду «Орлятко» вартістю 43 305,32 грн.; від 17 вересня 2013 року №41907405 згідно акту опису майна від 18 березня 2011 року №2.

Отже, наявність податкової застави, поширеної на підставі та умовах визначених Податковим кодексом України, дає право для здійснення передбачених статтею 95 Податкового кодексу України заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків.

Разом з тим, згідно з підпунктом 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно останнього, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2004 року державним виконавцем Центрально-міського відділу виконавчої служби макіївського міського управління юстиції на підставі рішень судів протягом 1993-2003 років про стягнення заборгованості по заробітній платі, регресу, одноразової допомоги, компенсації на користь стягувачів постановою про арешт майна боржника накладено арешт на все майно відповідача та оголошено заборону на його відчуження, про що внесено запис до єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 05 серпня 2005 року № 2259351 .

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 жовтня 2013 року №42328901 зареєстровано податкову заставу згідно акту опису майна від 26 червня 2009 року №7, до якого включена будівля дитячого садка «Орлятко» (інв.№5507), яка відноситься до об'єкту нерухомого майна.

При цьому, пунктом 90.1 статті 90 Податкового кодексу України встановлено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

З урахуванням вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року №1255-IV (далі - Закон №1255) податкова застава належить до публічних обтяжень.

Згідно статті 11 цього Закону публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого виникає публічне обтяження і набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Частиною 3 статті 12 Закону №1255 закріплено, що на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, встановивши під час судового розгляду, що майно, за рахунок якого податковим органом до суду заявлено позов про надання дозволу на погашення суми податкового боргу, було предметом застави, що зареєстрована раніше, та відсутність пріоритету обтяження, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині.

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі №805/660/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.