Постанова № 58213538, 02.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/358/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Волошина С.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

02 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю: секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_6, ОСОБА_5 міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_6, ОСОБА_5 міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 про визнання протиправними дій ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_6 щодо відмови надати відкриту публічну інформацію, а саме: копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, колишнього депутата Чернівецькї міської ради IV скликання ОСОБА_7 та зобов'язання Чернівецьку міську раду надати вищевказану публічну інформацію.

Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради та представник третьої особи заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_5 міський голова ОСОБА_8, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

09.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_8 з заявою про надання копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, колишнього депутата ОСОБА_5 міської ради IV скликання ОСОБА_7

ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_6 від 15.12.2015 року № Г-229/-01/10-інф. позивачу відмовлено в наданні такої інформації, з посиланням на те, що вона являється конфіденційною та рекомендовано рекомендовано ОСОБА_2, для отримання копії вищезазначеної декларації звернутися безпосередньо до ОСОБА_7

Дана обставина слугувала підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем публічна інформація є конфіденційною з урахуванням положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", а тому ОСОБА_5 міський голова правомірно відмовив в її наданні.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року, інформація - є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Як встановлено, частинами 1 та 2 статті 7 цього Закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Водночас, Законом України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 року (далі Закон № 2939-VI) регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація-це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 6 вказаного Закону встановлені обмеження доступну до публічної інформації.

Відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2939-VI не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про запобігання корупції" зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження обєктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться обєкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Також абзацом 2 частини 2 статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року N 3206-VI передбачено, що відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження обєктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, є інформацією з обмеженим доступом та оприлюдненню не підлягають.

Таким чином, зазначену ОСОБА_9 інформацію у декларації за 2014 рік слід відносити до інформації з обмеженим доступом лише щодо відомостей про: ідентифікаційний код, серію та номер паспорта громадянина України, реєстрацію місця проживання, дату народження та місцезнаходження об'єктів, які наводяться у декларації, а відтак, усі інші відомості декларації, повинні надаватися на інформаційні запити.

Мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає неправильними, оскільки частиною 7 статті 6 Закону №3206-VI передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року № 93-IV , на депутатів місцевих рад поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Депутати місцевих рад зобовязані щороку до 1 квітня подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за місцем роботи(служби), крім самозайнятих осіб, безробітних або пенсіонерів,які подають зазначені декларації до апаратів відповідних місцевих рад або їх виконавчих комітетів.

Пунктами 2, 3 Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16, передбачають, що «Декларації зберігаються у кадрових підрозділах відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права в особових справах осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Відомості, зазначені у деклараціях осіб, перелічених у частині другій статті 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", надаються у разі надходження відповідного запиту в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації».

Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VI закріплено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Положеннями частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI передбачено підстави для відмови у задоволенні запиту. Так, вказаними нормами визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_7, яка 1995 року є самозайнятою особою--приватним нотаріусом, була депутатом Чернівецькї міської ради VI скликання та припинила свої повноваження 03.12.2015 року.

09.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_6 з заявою про надання інформації, а саме: копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_7

15.12.2015 року позивачу було надано відповідь (лист № Г-229/-01/10-інф.), підписану ОСОБА_5 міським головою, в якій зазначено, що ОСОБА_7 написала заяву з вимогою вважати інформацію про її особу, розпорядником якої є Чернівецька міська рада, конфіденційною, в зв'язку з припиненням її депутатської діяльності 03.12.2015 року, а тому рекомендовано ОСОБА_2, для отримання копії вищезазначеної декларації звернутися безпосередньо до ОСОБА_7

Отже, як вбачається із даного листа причиною для відмови в наданні публічної інформації слугувала та обставина, що ОСОБА_7 припинила депутатські повноваження та надала заяву про нерозголошення відомостей про неї. Інших підстав для відмови в наданні запитуваної інформації у відповіді на запит позивача в листі не наведено.

Слід зазначити, що стаття 22 Закону № 2939-VI містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні інформації і підстави на які посилається відповідач вказаною правовою нормою не передбачені.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_5 міський голова не є розпорядником інформації в розумінні статті 13 Закону № 2939-VI, оскільки відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядуванняв Україні" міський голова є головною посадовою особою органу місцевого самоврядування та може представляти інтереси територіальної громади з усіх питань її діяльності. Як вбачається з листа-відповіді на заяву ОСОБА_2, він оформлений на фірмовому бланку ОСОБА_5 міської ради за підписом міського голови ОСОБА_6, що свідчить про те, що останній діяв від імені органу місцевого самоврядування.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом апеляційної інстанції позов задоволено повністю то понесені позивачем судові витрати за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги в сумі 1157 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міського голови ОСОБА_6, ОСОБА_5 міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_5 міського голови щодо відмови в наданні ОСОБА_2 відкритої публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, колишнього депутата ОСОБА_5 міської ради 4 скликання ОСОБА_7.

Зобов'язати Чернівецьку міську раду надати ОСОБА_2 відкриту публічну інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, колишнього депутата ОСОБА_5 міської ради 4 скликання ОСОБА_7.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 міської ради судові витрати в сумі 1157 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 червня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11