Постанова № 58213435, 06.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 р. Справа № 816/87/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року по справі №816/87/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кобеляцького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області третя особа Голова ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування наказу в частині скорочення з посади, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кобеляцького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, треті особи: Голова ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ОСОБА_2, Головне Управління національної поліції в Полтавській області, в якому, з урахуванням змін та уточнень, просив:

- визнати частково протиправним та скасувати наказ № 665 о/с від 29.01.2016 року голови ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 в частині визнання підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника Кобеляцького районного відділу УМВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції, таким, якого звільнено за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року;

- зобов'язати Головне Управління національної поліції в Полтавській області видати наказ про призначення ОСОБА_1 як незаконно звільненого працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції на посаді, що заміщується поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції у порядку, передбаченому пунктом 9 розділу XI Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію";

- зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області та Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до статті 240-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за період з 06.11.2015 року по дату постановлення (винесення) судового рішення;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Міністерства внутрішніх справ України моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 року замінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління національної поліції в Полтавській області, яке залучено до участі у справі в якості відповідача.

У судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги, відмовившись від вимог, спрямованих до Міністерства внутрішніх справ України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що при звільненні його з посади за скороченням штатів порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України та пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки не забезпечено захист прав позивача як працівника щодо переведення на іншу посаду для подальшого використання на службі, чим позбавлено можливості, за наявності його бажання та відповідності вимогам до поліцейських, проходити службу в Національній поліції України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 29 січня 2016 року №665о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471), заступника начальника Кобеляцького районного відділу УМВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції, таким, якого було звільнено за пунктом 64 "г" (через скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року.

Поновлено позивача на посаді заступника начальника Кобеляцького районного відділу УМВС - начальника кримінальної міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області з 09 листопада 2015 року.

Зобов'язано Кобеляцький районний відділ УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2015 року по 05 квітня 2016 року з відповідним відрахуванням обовязкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що наказ голови ліквідаційної комісії УМВС від 29.01.2016 року № 665 о/с видано з метою виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді в органі УМВС. Станом на час видання наказу УМВС та його міськрайоргани перебували у стані ліквідації, усі штатні посади скорочено, що унеможливлювало фактичне поновлення позивача та зумовило необхідність визнання його звільненим через скорочення штатів відповідно до ст. 240-1 КЗпП України. Таким чином, можливість подальшого проходження служби позивача в міліції відсутня, а УМВС не мало правових підстав для вчинення будь-яких дій, спрямованих на працевлаштування позивача до органів Національної поліції. Вказує, що оскаржуваний наказ на даний час жодним чином не перешкоджає прийняттю позивача на службу до Національної поліції шляхом проходження конкурсу. Крім того зазначив, що скасувавши наказ УМВС № 665 о/с від 29.01.2016 року, суд першої інстанції залишив поза увагою наказ УМВС № 622 о/с від 15.01.2016 року, до якого вносилися зміни, чим фактично відновив його дію, відповідно до якого позивача звільнено через скорочення штатів з 02.06.2015 року. Вказане суперечить іншій частині судового рішення, якою зобов'язано поновити позивача на посаді.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою.

Складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 01.10.1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом УМВС України в Полтавській області від 01.07.2014 року № 282о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ із посади заступника начальника Кобеляцького районного відділу - начальника кримінальної міліції.

Не погодившись із правомірністю звільнення, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року по справі №816/2849/14 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області, УМВС України в Полтавській області, третя особа - начальник УМВС України в Полтавській області про визнання незаконним службового розслідування та наказу про звільнення, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу УМВС України в Полтавській області "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 09 червня 2014 року № 546.

Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Полтавській області від 01 липня 2014 року № 282 о/с.

Поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Кобеляцького районного відділу - начальника кримінальної міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області з 02 липня 2014 року.

Зобов'язано Кобеляцький районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02 липня 2014 року по 02 червня 2015 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанову в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року апеляційну скаргу УМВС України в Полтавській області залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року по справі № 816/2849/14 залишено без змін.

На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі №816/2849/14, УМВС України в Полтавській області 15.01.2016 видано наказ № 662 о/с, яким скасовано пункт наказу УМВС України в Полтавській області від 01.07.2014 № 282 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471) та поновлено його на посаді заступника начальника Кобеляцького районного відділу - начальника кримінальної міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області з 02.07.2014 року.

Водночас, наказом УМВС України в Полтавській області від 15.01.2016 року № 662 о/с призначено виплату грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 02.07.2014 року по 02.06.2015 року та визнано підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471), заступника начальника Кобеляцького районного відділу - начальника кримінальної міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області таким, якого звільнено за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 02.06.2015 року.

Вказаний пункт наказу скасовано наказом УМВС України в Полтавській області від 29.01.2016 року №665 о/с та викладено в новій редакції, зокрема: "Відповідно до статті 240-1 КЗпП та постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року виплатити грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 02.07.2014 року по 06.11.2015 року та одночасно визнати: підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471), заступника начальника Кобеляцького районного відділу - начальника кримінальної міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області таким, якого звільнено за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року".

Позивач, не погоджуючись із правомірністю звільнення, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Колегія суддів зазначає, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч.1 ст.195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Приймаючи рішення про задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність наказу УМВС України в Полтавській області від 29.01.2016 року № 665 о/с в частині визнання підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції, таким, якого звільнено за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року. Таким чином, оскільки звільнення позивача було проведено неправомірно, суд дійшов висновку про необхідність поновлення його на посаді та зобовязання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Варто зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади:"Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року у справі №816/2849/14 позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ України з 02.07.2014 року.

При цьому, постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Кобеляцького районного відділу-начальника кримінальної міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області допущена судом до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Колегія суддів зазначає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Таким чином, рішення суду, яке відповідно до закону підлягає негайному виконанню, є обов'язковим для виконання, зокрема посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Згідно п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством передбачено обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець повинен видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Під час судового розгляду встановлено, що УМВС України в Полтавській області не забезпечено негайного виконання вказаного рішення суду, оскільки позивач був поновлений на посаді в органах внутрішніх справ лише наказом від 15.01.2016 року.

Перевіряючи правомірність звільнення позивача, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

На час ухвалення постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року у справі № 816/2849/14 діяв Закон України Про міліцію від 20.12.1990 року № 565-ХІІ.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону було встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 року (далі - Положення).

Згідно з п.8 Положення, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

За приписами пп. г п.64 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

В той же час, станом на час винесення оскаржуваного наказу, Закон України від 20.12.1990 року №565-ХІІ Про міліцію втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02.07.2015 року №580 - VІІІ Про Національну поліцію.

Відповідно до п.1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію, останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України Про Національну поліцію опублікований в газеті Голос України від 06.08.2015 року № 141-142, набрав чинності 07.11.2015 року.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07.08.2015 року.

Пунктами 9, 10, 11 вказаного розділу Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" та Положення, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобовязаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Під час розгляду справи УМВС України в Полтавській області вказувало, що неможливість подальшого виконання позивачем службових обовязків за посадою, на якій його було поновлено судовим рішенням, було зумовлено тим, що з 07.11.2015 року на законодавчому рівні ліквідовано інститут публічної служби в міліції та скорочено всі посади згідно з наказом МВС України від 06.11.2015 року №1388 "Про організаційно-штатні зміни", а вирішення питання щодо прийняття позивача на службу до Національної поліції не відноситься до повноважень УМВС України в Полтавській області.

Крім того відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_1 був повідомлений про майбутнє можливе звільнення з ОВС у силу Закону України "Про Національну поліцію", проте не подав до УМВС рапорт про проходження служби в поліції, він вважається таким, що не виявив бажання подальшої служби в Національній поліції.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи відповідача, оскільки саме через несвоєчасне виконання рішення суду та поновлення позивача на посаді, УМВС України в Полтавській області було зобов'язано вжити додаткових заходів, зокрема, направити повідомлення про необхідність, у разі бажання подальшого проходження служби в поліції, з'явитись за місцем проходження служби для написання рапорту про проходження служби в Національній поліції та роз'яснити, що у зв'язку з повною ліквідацією УМВС України в Полтавській області та органів і підрозділів, які йому підпорядковані, автоматичний перевід до поліції не передбачено.

Під час судового розгляду встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідачем вказаного не було зроблено, чим фактично позбавлено позивача можливості вчасно, тобто до 06.11.2015 року, вчинити такі дії та реалізувати своє право на своєчасне подання рапорту про проходження служби в поліції.

На підставі викладеного, УМВС України в Полтавській області жодним чином не було обґрунтовано відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, оскільки не враховано відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірено взагалі можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції.

Вищевказане на думку колегії суддів свідчить про порушення права позивача на подання заяви особисто до органу поліції з висловлення бажанням проходити службу саме у такому органі поліції та взагалі, розгляду його кандидатури на посаду в поліції.

Статтею 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

На підставі викладеного, УМВС України в Полтавській області під час судового розгляду не було доведено наявності встановлених законом підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт правомірності припинення перебування позивача на службі, а оскаржуваний наказ прийнятий без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 29 січня 2016 року №665о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471), заступника начальника Кобеляцького районного відділу УМВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції, таким, якого було звільнено за пунктом 64 "г" (через скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач УМВС України в Полтавській області, будучи суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість винесеного наказу, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно п.24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більш як за один рік.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 року №730 прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, зокрема УМВС України в Полтавській області та Кобеляцький РВ УМВС України в Полтавській області.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Крім того, згідно з ч.9. ст.36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

На момент розгляду справи доказів внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичних осіб УМВС України в Полтавській області та Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області не надано.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 28.10.2014 року та від 04.11.2014 року, закріплено, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) зі працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Іншого способу порушеного права у спорах про незаконне звільнення, аніж поновлення на посаді відповідного органу (установи, підприємства, організації), чинне законодавство не передбачає.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності поновлення позивача на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме, на посаді заступника начальника Кобеляцького районного відділу УМВС - начальника кримінальної міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області, з наступного за днем звільнення робочого дня, тобто 09.11.2015 року.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку в частині зобовязання Кобеляцький районний відділ УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2015 року по 05 квітня 2016 року з відповідним відрахуванням обовязкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду в частині задоволених позовних вимог є законною та обґрунтованою.

Разом з тим, надійшовши вірного висновку щодо незаконності звільнення позивача з посади, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність скасування лише наказу від 29.01.2016 року №665о/с в частині, що стосується звільнення.

Колегія суддів зазначає, що у випадку скасування лише вищевказаного наказу, автоматично набувають чинності положення наказу №662 о/с від 15.01.2016 року, яким, зокрема, призначено виплату грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 02.07.2014 по 02.06.2015 та визнано підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471), заступника начальника Кобеляцького районного відділу - начальника кримінальної міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області таким, якого звільнено за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 02.06.2015 року, що не сприяє відновленню трудових прав позивача, що були порушені роботодавцем.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, буде також визнання протиправним та скасування у судовому порядку наказу від 15.01.2016 року №662 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471), заступника начальника Кобеляцького районного відділу УМВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції, таким, якого було звільнено за пунктом 64 "г" (через скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 02 червня 2015 року.

Відповідно до вимог п.1. ч.1 ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суд першої інстанції підлягає зміні, шляхом доповнення резолютивної частини постанови відповідним абзацом про визнання протиправним та скасування наказу від 15.01.2016 року №662 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471), заступника начальника Кобеляцького районного відділу УМВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції, таким, якого було звільнено за пунктом 64 "г" (через скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 02 червня 2015 року.

В іншій частині постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року по справі №816/87/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кобеляцького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області третя особа Голова ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу в частині скорочення з посади, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди змінити, доповнивши резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту:

"Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 15 січня 2016 року №662 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (М-043471), заступника начальника Кобеляцького районного відділу УМВС України в Полтавській області - начальника кримінальної міліції, таким, якого було звільнено за пунктом 64 "г" (через скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 02 червня 2015 року."

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року по справі №816/87/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.06.2016 р.